4. Класифікація кормів

Корми — це продукти рослинного і тваринного походження, а також мінеральні речовини, які містять доступні для тварин не­обхідні поживні речовини. Залежно від фізико-хімічних власти­востей і походження корми поділяють на соковиті, зелені, грубі, концентровані, відходи підприємств харчової промисловості, корми тваринного походження, кормові добавки, підкормки, різні препа­рати і комбікорми.

До соковитих належать корми, які містять понад 40% води, при цьому основна маса води входить до складу протоплазми їх клітин. Найбільш поширеними соковитими кормами є силос, ко­ренеплоди, бульбоплоди, баштанні та зелена маса.

Коренебульбоплоди, баштанні кормові культури (буряки кор­мові, кормові кавуни, кормова капуста, земляна груша, картопля, гичка коренеплодів та ін.) охоче поїдаються і легко перетравлюють­ся (на 80—90%) всіма сільськогосподарськими тваринами і пти­цею. Вони мають досить високу поживну цінність (містять значну кількість вуглеводів і зовсім мало клітковини), є дієтичними і мо­локогінними.

Зелені корми містять значну кількість води (50—80 %) і не­багато клітковини, вміст якої залежить від строків їх згодовування. У зелених кормах багато мінеральних речовин, протеїну і вітамінів, вони сприяють росту і розвитку тварин, підвищують їх продук­тивність. При згодовуванні зелених кормів вартість одержуваної продукції набагато знижується.

Силос — поживний і дешевий соковитий корм, який згодовують усім сільськогосподарським тваринам і птиці. Правильно виготовле­ний силос зберігається без значних втрат поживних речовин протя­гом кількох років, що дає можливість використовувати його не тільки взимку, а й влітку. Органічні речовини силосованих кормів засвоюються тваринами на 70—75 процентів.

Силосування — простий і надійний спосіб консервування зеле­них і соковитих кормів. Втрати поживних речовин при силосуван­ні менші, ніж при висушуванні на сіно, і становлять менш як 15 % (втрати при висушуванні зеленої трави на сіно досягають 30%).

Для силосування використовують різні культури (кукурудзу, соняшник, сорго та ін.), гичку коренеплодів. Кукурудза є основною силосною культурою. Вона містить багато цукру, що сприяє інтен­сивному розвитку молочно-кислого бродіння в силосованій масі. Консервуючою основою в силосі є молочна кислота, яка утворю­ється в результаті молочно-кислого бродіння. Щоб збільшити кіль­кість протеїну в силосі, кукурудзу силосують разом з бобовими травами (конюшиною, горохом, викою).

Для свиней і птиці готують комбінований силос. Для цього до коренебульбоплодів (цукрових буряків, кормової моркви, картоп­лі) і баштанних культур (кормових кавунів або гарбузів), маса яких становить 75—80 % загальної маси силосу, додають сире фуражне зерно, подрібнені качани кукурудзи воскової стиглості, молоду бобову або злакову траву, трав'яне борошно з бобових трав.

Найкращим показником якості силосу є його запах. Якісний силос має приємний запах кислих яблук, жовтувато-зелений колір, структура рослин в ньому не порушена. Неякісний силос має за­пах оцту, темний колір, запліснявілий.

Сінаж — консервований зелений корм. Вологість сінажу з бобо­вих трав становить 45–55, а злакових – 40–55 %. Для одержання сінажу використовують чисті посіви багато- і однорічних бобових, злакових культур, а також сумісні. Сінаж виготовляють також з трави поліпшених природних кормових угідь.

Бобові багаторічні трави для виготовлення сінажу скошують у фазі бутонізації, але не пізніше початку цвітіння, бобові одноріч­ні – не пізніше фази утворення бобів у перших рядах; злакові – наприкінці фази виходу в трубку, але не пізніше колосіння.

Сінаж займає проміжне місце між грубими і соковитими кор­мами. Зелена маса при виготовленні сінажу консервується його фізіологічною сухістю, яка в герметичних умовах запобігає псу­ванню корму мікроорганізмами. За кольором, запахом і смаком сінаж нагадує свіже якісне сіно. Це досить поживний корм: 1 кг його відповідає 0,3–0,4 кормової одиниці, містить 50 – 60 г пере­травного протеїну і 40 мг каротину. Втрати поживних речовин при виготовленні сінажу становлять 3–4 %. В сінажі зберігаються квіти, листя, тобто найцінніші частини рослин.

Грубі корми. Суха речовина цих кормів містить понад 19 % сирої клітковини. До грубих кормів належать сіно, трав'яне борошно, солома, полова тощо.

Сіно в кормовому балансі нашої країни займає перше місце серед кормів, які згодовуються тваринам протягом стійлового пе­ріоду. Високоякісне сіно з вологістю 14–17 % має зеленуватий колір і приємний запах і є одним з основних джерел про­теїну, мінеральних речовин та вітамінів для тварин у зимовий період.

Поживність сіна залежить від ботанічного складу рослин, строків та методів збирання, способу зберігання. Кращим за поживністю вважається сіно з бобових трав або бобово-злакових сумішок. Щоб запобігти великим втратам поживних речовин, сушити скошену траву треба якнайшвидше. Найбільше поживних речовин і вітамінів у зелених листочках сіна.

Для виготовлення вітамінного сіна, багатого на каротин, вітаміни D і B, протеїн, легкозасвоювані поживні речовини, бобові трави скошують до бутонізації, а злакові – до викидання волотей. Скошену траву прив'ялюють у покосах, сушать у валках і досушують у невеликих копицях. Якість сіна краще зберігається при досушуванні під добре провітрюваними навісами. Вітамінне сіно є цінним кормом для молодняка тварин (телят, ягнят, лошат).

Трав'яне борошно виготовляють з молодої трави, тому воно поживне і вітамінізоване. Краще трав'яне борошно виготовляють з бобових трав у період бутонізації. При цьому траву подрібнюють на частинки 30 мм завдовжки і висушують при високій температурі в барабанних сушилках (АВМ-0,4, АВМ-1,5). Частинки трави швидко висихають, після чого їх подрібнюють до розміру 2–3 мм. За поживністю трав'яне борошно близьке до зернових кормів, а вміст мінеральних речовин і вітамінів у ньому набагато більший. Вологість трав'яного борошна при зберіганні повинна перевищувати 10–12 %. Щоб знизити втрати сухих речовин і каротину, з трав'яного борошна виготовляють гранули, брикети. Гранулюють його на грануляторах ОГМ-08 і ОГМ-1,5, що працюють з агрегатом АВМ-04 і АВМ-1,5. Гранулювання кормів дає можливість запроваджувати сучасну технологію і зменшує затрати праці в тваринництві. Гранульоване трав'яне борошно використовують для годівлі свиней і птиці. З трав'яної січки готують брикети, як згодовують жуйним тваринам.

Для збагачення кормових раціонів каротином там, де є можливість, виготовляють хвойне борошно, 1 кг якого містить 50–60 м каротину, 36—56 мг вітаміну Е і багато мікроелементів.

Питома вага соломи як грубого корму в кормовому балансі досить значна. Солома містить багато клітковини, тому малопоживна. Перетравність її не досягає 50%. Солома озимих культур має нижчу поживність, ніж ярих. В соломі ярих зернових менше клітковини і більше протеїну. Вівсяна та просяна солома за поживністю найбільш цінні. З метою підвищення поживності соломи застосо­вують кілька способів підготовки її до згодовування: механічний (подрібнення), хімічний (обробка лугами, вапном, аміаком, содою та ін.), біохімічний (силосування, дріжджування) та вологотермічний (запарювання, самозігрівання тощо).

Полова у 1,5—2 рази поживніша, ніж солома. Полова ярих зла­ків (вівсяна, просяна, люцернова, горохова та ін.) поживніша за полову озимих (в найбільше остюків, що травмують слизову оболонку рота). Полову озимих культур перед згодовуванням слід запарювати або силосувати разом з соковитими кормами.

До концентрованих кормів належать зерно злако­вих і бобових культур та різні відходи технічної переробки сільсь­когосподарської сировини (висівки, макуха, сухий жом, комбікор­ми тощо).

Зернові корми поділяють на злакові (багаті на вуглеводи) і бобові (багаті на білок).

До злакових належать кукурудза, овес, ячмінь, просо та зерно­відходи, 1 кг яких містить близько 100 г перетравного протеїну і відповідає 1 кормовій одиниці. Суха речовина їх містить до 70 % вуглеводів.

Бобові (горох, вика, кормові боби, соя) на відміну від злакових містять більше перетравного протеїну (200–300 г в 1 кг корму).

Зернові корми використовують здебільшого у вигляді дерті або борошна. Оцінюючи ці корми, звертають увагу на чистоту і домішки, колір, запах і смак. Затхлий і змішаний запах, пліснява, гір­куватий смак є ознаками зіпсованого зерна.

Значну кількість відходів технічної переробки сільськогосподар­ської сировини дають борошномельне (висівки, борошняний пил), олійницьке (макуха, шроти), пивоварне (пивна дробина, дріжджі), цукроварне (жом, меляса), спиртове та інші виробництва. До кон­центрованих кормів належать також сушений жом, сушені картоп­ляні жмаки та ін. Відходи технічних виробництв використовують як компоненти для виготовлення комбікормів, більшість з них за поживністю не тільки не поступається, а й перевищує зернові корми.

До кормів тваринного походження належать моло­ко та відходи його переробки на маслопереробних та сироварних заводах, відходи м'ясної і рибної промисловості. Ці корми містять багато повноцінних білків, мінеральних речовин. До 50–80% про­теїну з розрахунку на 1 кг містять м'ясна, кров'яна та рибна мука, які використовуються як білкові добавки при годівлі свиней і птиці.

Мінеральні підкорми — це сіль, крейда, черепашка, червона глина, кормові фосфати. Мінеральні елементи тварини кра­ще й повніше використовують з кормів раціону.

При нестачі у кормах певних мінеральних елементів до раціону додають відповідні мінеральні добавки: при нестачі кальцію – крейду, фосфору або фосфору і кальцію–кістяне борошно, преци­пітат, кормовий монокальційфосфат, трикальційфостат, кістяний попіл, динатрійфосфат та ін. Для підвищення смакових якостей корму та при нестачі натрію тваринам згодовують кухонну сіль. У районах, де грунти (а тому й рослини) містять мало мікроелемен­тів, ефективне додавання до кормів хлористого кобальту, сірчано­кислої міді та інших солей мікроелементів.

Вітамінні та інші добавки. До вітамінних добавок належать вітаміни, виготовлені синтетичним способом, а також природні джерела вітамінів – риб'ячий жир, пророщене зерно, морк­ва, трав'яне та хвойне борошно. Надзвичайно цінною кормовою добавкою для свиней, птиці й молодняку жуйних тварин є дріжджі. Вони містять повноцінний білок і багато вітамінів групи В, а при ультрафіолетовому опромінюванні в них збільшується кількість вітаміну D. Вітамінів групи В багато також у трав'яному борошні, висівках, макусі та ін. Значну кількість вітаміну Е містять трав'яне борошно, свіжа хвоя, проросле зерно злаків тощо.

В годівлі тварин використовують також антибіотики – речови­ни, які є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів і здатні зне­шкоджувати певні групи мікробів. Антибіотики застосовують для боротьби з хворобами та як стимулятори росту і розвитку тварин. Дають їх тваринам у незначних дозах відповідно до інструкцій. З відомих антибіотиків для стимуляції росту молодняка застосову­ють бацитрицин, гризин і тетрациклін. Промисловість випускає спеціальні кормові антибіотики препарату бацитрицину – бациліхін-10, бациліхін-20, бациліхін-30 та ін.

Препарати антибіотиків вводять в раціони при вирощуванні і відгодівлі молодняка всіх видів сільськогосподарських тварин. Білково-вітамінно-мінеральні добавки – це суміші кормів з великим вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамі­нів. Їх використовують здебільшого для виробництва комбікормів безпосередньо в господарствах. Білково-вітамінні (БВД) або білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД) додають до комбікор­мів з розрахунку 10–30% загальної маси їх.

Премікси – суміш біологічно активних речовин (вітамінів, мікроелементів, антибіотиків, амінокислот, терапевтичних препа­ратів та ін.) з відповідними наповнювачами (дертю кукурудзи, кормовими дріжджами, соняшниковим шротом тощо). Залежно від призначення і складу премікси бувають вітамінні, мінеральні, вітамінно-мінеральні, вітамінно-антибіотичні та ін. На 1 т комбікормів додають 1–10 кг преміксів.

Комбікорми — це суміші різних видів фуражного зерна, залиш­ків технічних виробництв, вітамінів, амінокислот, мікроелементів тощо. Виготовляють комбікорми на комбікормових заводах. При цьому нестачу поживних речовин в одних компонентах доповнюють їх надлишком в інших, завдяки чому досягають збалансованості комбікормів за поживними речовинами. При використанні збалан­сованих за необхідними поживними речовинами комбікормів про­дуктивність тварин підвищується на 10—12 %, а при збагаченні їх вітамінами, мікроелементами та іншими стимуляторами – на 25–30 %. Комбікорми виготовляють у вигляді борошна, гранул і брикетів за спеціальними рецептами з урахуванням виду тварин, їх фізіологічного стану і напряму продуктивності. Для свиней і птиці виготовляють повнораціонні комбікорми, які містять усі ре­човини, необхідні для життя і виробництва продукції.

Як доповнення до основного раціону на заводах виготовляють комбікорми-концентрати, в основному для дійних і сухостійних корів, молодняка всіх видів тварин, робочих коней, плідників, свиней на відгодівлі, овець. В зв'язку з тим, що в комбікорми для різ­них видів і груп тварин вводять специфічні компоненти (наприклад, для птиці – черепашник, для великої рогатої худоби – підвищену кількість солі, а інколи й сечовину), згодовувати комбікорми необхідно тільки за призначенням. З комбікормів спеціального призначення у нас виробляють замінники натурального молока та комбікорми для рано відлучених поросят.