3. Перетравність і поживність кормів

Якість корму визначається не тільки його хімічним складом, а й тим, як ці речовини засвоюються організмом тварини, тобто його перетравністю.

Під час перетравлення корм зазнає механічної (подрібнення, розжовування), хімічної (дія ферментів) та біологічної (дія мікро­організмів) обробки. При розжовуванні, дії соків травних залоз, ферментів, мікроорганізмів, поживні речовини корму розкладають­ся на простіші сполуки, які через стінки шлунку і кишок всмокту­ються в кров і лімфу. Неперетравлена частина корму виводиться з організму. Поживні речовини корму, які всмокталися в травному апараті тварини, називають перетравними.

Перетравність корму визначається в дослідах за різницею між поживними речовинами, які надійшли з кормом, і виділеними з організму з калом. Перетравність поживних речовин виражають коефіцієнтом перетравності. Наприклад, протягом доби корова з'їла з кормом 24,6 кг органічних речовин, а з калом виділилось 6,8 кг. Коефіцієнт перетравності органічної речовини становить:

Поживні речовини різних кормів мають неоднакові коефіцієнти перетравності. Так, у досліді коефіцієнт перетравності протеїну; дерті бобової жуйними становив 87 %, дерті кукурудзяної — 75, буряків цукрових — 79, трави люцернової — 74, сіна лучного — 57, соломи пшеничної — 23 проценти.

Тварини різних видів по-різному перетравлюють поживні речовини однакових кормів. Жуйні тварини, які мають чотирикамерний шлунок, краще перетравлюють поживні речовини грубих кормів, ніж коні. Свині з однокамерним шлунком перетравлюють грубі корми погано. Краще перетравлюється і використовується грубий корм дорослими тваринами.

При великих даванках корм використовується і перетравлюється гірше. Перетравність корму залежить також від індивідуальним особливостей тварин, складу кормового раціону, вмісту клітковини – збільшення клітковини в кормі на 1 % знижує перетравність органічної речовини у дорослої великої рогатої худоби на 0,88 % свиней — на 1,68, у курей — на 2,33 процента.

Велике значення для поліпшення перетравності кормів має підготовка їх до згодовування: хімічна обробка (лугами, вапном), біологічна обробка, пропарювання грубих кормів, подрібнення зернових кормів, силосування тощо.

Поживність корму — це здатність його задовольняти потреби тварин у поживних речовинах. Для визначення загальної поживності кормів і раціонів вивчають баланс речовин і енергії в організмі, тобто порівнюють надходження і витрати поживних речовин, що беруть участь у життєдіяльності організму. Одним з найбільш поширених способів визначення загальної поживності кормів є метод Кельнера, за яким оцінюють загальну енергетичну поживність корму. Поживність корму за цим способом визначають крохмальним еквівалентом, який показує, скільком кілограмам крохмалю за продуктивною дією (відкладання жиру) відповідають 100 кг корму. Наприклад, крохмальний коефіцієнт вівса становить 60 пшеничних висівок — 48. Основний принцип оцінки поживності кормів за цим методом взято за основу при розробленні в нашій країні методу визначення поживності кормів у радянських кормових одиницях.

У СРСР з 1922 р., за пропозицією проф. Є. А. Богданова, загальну поживність кормів оцінюють в радянських кормових одиницях, яку прирівнюють до поживності 1 кг вівса середньої якості. Продуктивна дія 1 кг вівса дорівнює 150 г жиру, тобто загальна поживність 1 кг вівса середньої якості, одержаного твариною зверх підтримуючого корму, забезпечує відкладання в її тілі в серед­ньому 150 г жиру. Так, продуктивна дія зерна кукурудзи становить 200 г жиру, тобто поживність його становить 200:150=1,34 кормо­вої одиниці. Однак оцінка кормів лише за загальною поживністю є неповною, бо при цьому не береться до уваги те, що близькі або рівноцінні за кормовими одиницями корми. містять неоднакову кількість органічних, мінеральних речовин та вітамінів. Наприклад, 1 кг вівса і 1 кг макухи соняшникової мають майже однакову (відповідно 1 і 1,1 кормової одиниці) загальну поживність, але 1 кг вівса містить 90 г перетравного протеїну, 1,2 г кальцію, 3,5 фосфору, а 1 кг макухи — відповідно 380, 3 і 9 г. Саме тому засто­совують комплексну оцінку поживності кормів з урахуванням не тільки кормових одиниць, а й вмісту протеїну, мінеральних речо­вин та вітамінів. При складанні раціонів слід підбирати корми так, щоб повністю забезпечити тварин всіма поживними речовинами. Енергетичну поживність кормів для птиці оцінюють в обмінній енергії. Як одиницю вимірювання застосовують енергетичну кормо­ву одиницю (ЕКО).