2. Види кислотності ґрунтів.

У теорії і практиці вапнування, а також застосування добрив розрізняють два види кислотності ґрунтів: актуальну і потенціальну. Остання, в свою чергу, поді­ляється на обмінну і гідролітичну.

Актуальна кислотність — це кислотність ґрунтового розчину. Основним її показником є підвищена концентрація водневого іона (Н⁺). Найчастіше актуальна кислотність зумовлена роз­падом вугільної кислоти в ґрунті (Н₂СО₃ → Н⁺ + НСО_з^-), але виникає також під впливом водорозчинних органічних кислот і деяких мінеральних солей.

Кислота, що утворилася в ґрунті, може зазнавати нейтраліза­ції. Якщо в ґрунтовому вбираючому комплексі є катіони Са²⁺ і Мg²⁺ або Nа⁺, то при цьому можуть бути такі реакції взаємо­дії:

[ґрунт] Ca + 2Н₂СО₃ → [ґрунт]^H_H + Ca(НСО₃)₂,

[ґрунт] Nа + Н₂С0₃ → [ґрунт] Н + NаНСО₃.

Може бути і пряма взаємодія з вапном.

Актуальна кислотність виявляється при обробітку ґрунтів во­дою з дальшим визначенням у водяній витяжці концентрації вод­невих іонів з вираженням їх в одиницях pH.

Потенціальна, або прихована, кислотність зумовлюється іона­ми водню або алюмінію, які містяться в увібраному ґрунтом ста­ні, а не в ґрунтовому розчині. Увібрані іони виявляються тільки при взаємодії ґрунту з розчинами солей. Залежно від характеру солей, використовуваних для виявлення прихованої кислотності, розрізняють обмінну і гідролітичну кислотність ґрунтів.

Обмінна кислотність пояснюється наявністю вод­невих іонів і іонів алюмінію в ґрунтовому вбираючому комплек­сі. Виявляється вона під час обробітку ґрунтів нейтральними со­лями. Найчастіше для цього використовують КС1:

[ґрунт] Н + КС1 ↔ [ґрунт] ^K_K +НС1,

[ґрунт] А1 + З КС1↔ [ґрунт] ^K_K +AlС1_3.

АІСІ₃ в ґрунтовому розчині взаємодіє з водою:

А1С1₃ + ЗН₂О → А1(ОН)₃ + ЗНС1.

З цих реакцій видно, що обмінна кислотність має істотне значення при внесенні мінеральних добрив. Якщо в ґрунт вноситься велика кількість добрив (наприклад, хлористого калію), то за рахунок обмінної кислотності може значно збільшитись кислот­ність ґрунтового розчину, що негативно позначиться на розвит­кові рослин. Цю обставину завжди треба враховувати при засто­суванні добрив.

При визначенні обмінної кислотності одночасно беруться до уваги і ті водневі іони, які є в ґрунтовому розчині і визначають величину актуальної кислотності. У зв'язку з цим обмінна кис­лотність завжди більша від актуальної для одного і того ж ґрунтового зразка. Обмінна кислотність також виражається в одиницях pH.

Гідролітична кислотність — це та кислотність, яка виявляється в ґрунті під час обробітку його гідролітичне лужними солями, наприклад оцтовокислим натрієм:

[ґрунт] Н + CH₃COONa ↔[ґрунт] Nа + СН₃СООН.

У водному розчині оцтовокислий натрій взаємодіє з водою:

СН₃СООNа + Н₂О ↔ СН₃СООН + NаOH.

При обробітку ґрунту нейтральною сіллю (КС1) не всі уві­брані іони водню переходять у розчин, тобто визначається не вся потенціальна кислотність. Якщо ґрунт обробляється гідролітично лужною сіллю, то в розчині утворюється луг, який витісняє велику кількість водню з увібраного стану. Відбувається також нейтралізація актуальної кислотності ґрунту, що зумовлюєть­ся наявністю водневих іонів у ґрунтовому розчині. В кінцевому підсумку після дії оцтовокислим натрієм на ґрунт враховується не тільки власне гідролітична кислотність, а також обмінна і ак­туальна кислотності ґрунту.