3.Шкідники і хвороби технічних культур та заходи боротьби з ними Шкідники ріпаку та заходи боротьби з ними

Значний недобір урожаю спричиняють шкідники. Вони безпосередньо пошкоджують рослини, а з іншого боку— пошкоджуючи і травмуючи їх, створюють передумови для розвитку хвороб. У ріпакосіючих зонах західних областей України найпоширенішими шкідниками, які завдають найбільшої шкоди є квіткоїд, хрестоцвітні блішки, ріпаковий пильщик, прихованохоботники (стручковий, стебловий), капустяна попелиця.

Хрестоцвітні блішки. В період сходів найбільшої шкоди, особливо посівам ярого ріпаку завдають хрестоцвітні блішки — хвиляста чорнонога і світлонога. Розвиток цих шкідників проходить в одному поколінні, яке перезимовує в стадії дорослого жука під рештками рослини та у верхньому шарі грунту. З настанням весни блішки виходять із місць зимівлі та поселяються на бур'янах— в основному з родини хрестоцвітих. Пізніше поширюються на культурні рослини і завдають значної шкоди, виїдаючи на сім'ядольних листках отвори округло — овальної форми,а в більшості випадків пошкоджуючи і точку росту.

До сівби озимого ріпаку, в кінці липня, з'являється нове покоління блішок, яке вже пошкоджує його сходи. Посіви ярого ріпаку пошкоджується набагато сильніше ніж озимого ріпаку, тому без однієї або навіть і двох обробок важко обійтись.

Ріповий пильщик (трач). в фазі осінньої розетки найбільшим шкідником є ріповий пильщик (трач). У західних областях цей шкідник досить поширений, розвивається у двох поколіннях — на ярих формах та на озимих. Правда, масове пошкодження його відмічається раз на 3-4 роки, особливо, в дуже теплі сухі роки. Доросла комаха червонувато-жовтого забарвлення (подібна до оси). В стадії імаго комахи не завдають шкоди. Вони відкладають яйця в паренхіму листків, а через 5-14 днів з'являються личинки - в молодому віці сіро-зеленого, а пізніше вони набувають зелено-чорного забарвлення, довжиною 15-25 мм. Стадія розвитку личинки триває 30-50 днів. Личинки живляться листками рослин, знищують їх повністю, залишаючи тільки жилки. Порогом шкідливості є 2-3 личинки на одному квадратному метрі.

Капустяний білан. В окремі роки, особливо у західному регіоні, можуть набути поширення і завдати великої шкоди капустяний та ріпаковий білан, їх біологічний ріст і розвиток майже аналогічний пильщикові.

Прихованохоботники (ріпаковий, хрестоцвітий, стебловий). Ці шкідники розвиваються і завдають шкоди в період відновлення вегетації озимого ріпаку навесні та протягом вегетації. За біологією свого розвитку та за часом виходу з місць зимівлі (ґрунту) і поселення на рослини ці три прихованохоботники подібні. З місць зимівлі жуки виходять при t=+6 С, а їх масовий літ відбувається при t = + 10-12 С, він припадає на 1-2 декаду березня, в окремі роки на кінець лютого. Через 12-14 днів після масового виходу самки відкладають яйця: ріпакового - у верхівки молодих пагонів ріпаку: хрестоцвітного - біля кореневої нитки рослини, стеблового - в пазухи або центральні листки. Вони проточують ходи в середині пагонів, біля кореневої шийки та по жилках листків.

Рослини, пошкоджені цими шкідниками, дуже добре помітні в період достигання та перед збиранням урожаю.

Поріг шкідливості прихованохоботників - 2 жуки на 25 рослин.

Ріпаковий квіткоїд. Це один з найпоширеніших і найнебезпечніших шкідників. Якщо вчасно не провести заходів то він може знищити врожай на 80-100%. В умовах західних областей він розвивається у двох поколіннях.

Жук чорного кольору із зеленуватим блиском, довжиною 2,5 мм, зимує під рослинними рештками. На посівах ріпаку з'являється на початку бутонізації, масове заселення цим шкідником в період цвітіння не завдає вже такої шкоди, але в окремих випадках призводить до зниження урожаю. Поріг шкідливості - 3 жуки на 1 рослину.

Капустяна попелиця. Цей шкідник розвивається на посівах озимого та ярого ріпаку в окремі, особливо, вологі роки. Живляться вони соком рослин, що викликає передчасну в'ялість і засихання рослин (листя та стручків).