Заходи боротьби із шкідниками бобових культур.

Заходи боротьби із шкідниками бобових культур включають як агротехнічні так і хімічні методи. Слід уникати розміщення посівів гороху, бобів поблизу старих конюшинищ, лісових смуг де є бобові б/трави.

У захисті гороху від пошкодження бульбочковим довгоносиком добрий ефект дає рання сівба. Молоді рослини встигають зміцніти до масового виходу жука із зимівлі. При збиранні бобових культур старатись збирати в стислі строки, щоб не висипалось зерно на землю, яке є кормом для шкідників. Звільнену площу від посівів, слід глибоко приорювати (не менше 20 см). При цьому приорюються також жуки, які встигли вилізти з зерна й оселитись на поверхні ґрунту. Цими прийомами знищується також горохова плодожерка.

Хімічні засоби боротьби застосовують комплексно проти багатьох шкідників. Для знищення горохового, бобового зерноїдів, горохової і бобової попелиці посіви на початку цвітіння обробляють Бі-58 новий, 40%-ий 0,8л/га. Фуражне зерно гороху, яке залишається на тривале зберігання можна покрити трьох сантиметровим шаром порошковидної крейди. Жуки горохового зерноїда, які проникають у цей шар, гинуть.

Хвороби бобових культур.

Аскохітоз. Збудниками хвороби на горосі є гриби роду Ascohyta Lib. При ураженні гороху збудником блідо плямистого аскохітозу на листках і бобах з’являються круглі або овальні світло-бурі плями з темною облямівкою. На стеблах тканини в місцях плям дещо вдавлені, а плями видовжені. На листках, стеблах і бобах гороху, ураженого збудником темно плямистого аскохітозу виникають плями неправильної форми. На сої, кормових бобах аскохітоз з’являється на листка, стеблах і бобах. Розвитку аскохітозу сприяють опади, висока вологість і підвищена температура повітря. Основні джерела інфекційного початку – насіння та рослинні рештки.

Фузаріоз – виявляється у формах кореневої гнилі і в’янення рослин, що можуть спостерігатися одночасно. Збудником фузаріозу є гриби роду Fusarium Pink. Коренева гниль виявляється протягом вегетаційного періоду. Особливо велику небезпеку становить для сходів, спричиняючи загнивання паростків, коренів і сім’ядолей. У молодих рослин спочатку буріє і потоншується підсім’ядольне коліно, а потім прикоренева система.

У кормових бобів на стрижневому і бічних коренях буріє тканина. Листки в’януть, чорніють і відмирають. Джерелами хвороби можуть бути рослинні рештки, ґрунт, уражене насіння.

Сіра гниль – хвороба з’являється переважно на стеблах і бобах. У вологу погоду уражаються і листки. Місця ураження набувають буро-зеленого забарвлення і загнивають. У посушливий період вони мають вигляд буруватих сухих виразок. Уражені органи вириваються сірим шнурком. Стебло часто надламується і листки відпадають.

Біла гниль – уражує горох, кормові боби, квасолю та інші бобові культури. Спочатку на нижній частині стебла утворюються вологі плями, у межах яких пізніше часто розвивається білий пухкий міцелій гриба. Згодом на поверхні або всередині плям утворюються склероції в вигляді чорних грудочок. Тканина при цьому руйнується. Стебла надламуються і рослина гине. Стручки уражених рослин трухлявіють, коріння загниває. У вологу погоду такі боби в більшості обсипаються.

Борошниста роса. Уражуються всі однорічні бобові культури, але кожна спеціалізованою формою паразита. Інтенсивний розвиток борошнистої роси спостерігається в середині літа. Уражені листки стебла на горосі, також квітки та боби вириваються білим борошнистим нальотом. Джерелом хвороби є післязбиральні рештки та багаторічні дикорослі бобові.

Пароноспорос. Уражуються горох, соя, вика, кормові боби. На кожній культурі паразитує окремий вид гриба. Уражуються відростаючі верхівки стебла, листки та боби. Хвороба поширюється у вигляді місцевого і дифузного ураження. У першому випадку на листках з’являються круглі хлоротичні плями, які з нижнього боку вкриваються сіро – фіолетовим нальотом; на стеблах і бобах плями розмивчасті. У період достигання внутрішні стулки бобів і внутрішні оболонки насіння іноді набувають кремового або фіолетового відтінку.

Насіння у хворих бобах недорозвинене, має низьку схожість. Збудник хвороби зберігається у рослинних рештках, ґрунті та насінні.