Лекція № 8 Тема: Кислотність ґрунтів та їх меліорація

1. Кислотність ґрунтів і значення вапнування

2. Види кислотності ґрунтів

3. Взаємодія вапна з ґрунтом і визначення потреби у вапнуванні

4. Дози внесення вапна

Література

1. Шпек М.П. Основи сільського господарства. Лабораторний практикум. –Львів, Друк ПП Бодлак, 2007 – с. 33-36.

2. Жежель М.Г., Пантелєєва О.І. Агрохімія. - К.: Урожай, 1968 – с. 35-58

3. Клименко П.Д. та ін. Основи землеробства і тваринництва. – К.: Вища школа, 1991 – с. 110-123.

1. Кислотність ґрунтів і значення вапнування.

Вапнування – важливий прийом підвищення родючості кислих підзолистих ґрунтів. Головна мета вапнування — нейтралізувати надмірну кислотність і поліпшити інші властивості ґрунтів для одержання доброго врожаю.

Різні рослини неоднаково реагують на кислотність ґрунту. Для кожного виду рослин існує певний, найсприятливіший інтер­вал кислотності. Відхилення від оптимуму в бік кислотності або лужності погіршує розвиток рослин. Більшість сільськогосподар­ських культур вимагає слабокислої, близької до нейтральної реакції ґрунту.

Підвищена кислотність ґрунту придушує розвиток і діяль­ність азотфіксуючих, нітрифікуючих та інших корисних бактерій. Разом з тим вона сприяє розвиткові ґрунтових грибів і хворобо­творних мікроорганізмів, що підвищують захворювання рослин килою, чорною ніжкою та ін..

Зниження активності мікробіологічних процесів насамперед несприятливо позначається на вмісті в ґрунті доступних форм азоту. Одночасно відбувається збідніння ґрунту іншими елемен­тами живлення — фосфором, калієм і мікроелементами. На кислих ґрунтах відбувається вимивання елементів живлення у ниж­чі горизонти, збідніння перегноєм, руйнування ґрунтового вбираючого комплексу і зв'язане з цим руйнування структури ґрунту, а також погіршуються властивості ґрунту.

Разом з тим у кислому ґрунті нагромаджується надмірна кількість рухомого алюмінію і марганцю; вона дуже шкідлива для рослин. Рухомий алюміній виявляється в значній кількості в ґрунтах при pH 4,5—5,0 і нижче. В умовах природного зростан­ня вже при вмісті алюмінію в кількості 7 мг на 100 г ґрунту ко­нюшина і люцерна починають випадати з травостою. Алюміній, що надходить у рослину, затримується в кореневій системі, яка починає набувати різних виродливих форм.

Рухомий марганець на кислих ґрунтах теж є негативним фактором росту рослин. Особливо чутливі до підвищеного вмісту марганцю буряки і люцерна.

Таким чином, надмірна кислотність викликає цілий ряд не­сприятливих фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтів.

Внесенням вапна усуваються всі несприятливі властивості ґрунтів, викликані надмірною кислотністю, і створюються нор­мальні умови для росту сільськогосподарських культур. Правиль­не вапнування кислих ґрунтів може підвищити врожай зернових культур на 2—7 ц з 1 га, а коренеплодів і капусти—на ЗО—100 ц з 1 га.

Більшість підзолистих ґрунтів потребує вапнування. Тільки в європейській частині нашої країни мають підвищену кислот­ність і потребу у вапнуванні понад 35 млн. га ґрунтів. Вапнуван­ня такої величезної території є завданням загальнодержавного значення.