4. Класифікація добрив

Добрива - це речовини, призначені для поліпшення живлення рослин і підвищення родючості ґрунту. За хімічним складом добрива поділяються на органічні і мінеральні.

До мінеральних належать добрива, які містять елементи живлення рослин у вигляді неорганічних сполук. Вид мінерального добрива є його характеристикою за поживною речовиною.

Розрізняють азотні, фосфорні, калійні мінеральні добрива.

Також в хімічній промисловості випускають: мідні, молібденові, цинкові та інші. Поживна речовина добрива - це основний елемент живлення, що міститься в ньому. В азотних добривах поживною речовиною є азот (Н), в фосфорних - фосфор (Р₂О₅), в калійних (К₂О) і т.д.

Відношення кількості поживної речовини внесеної врожаєм, до загальної кількості поживної речовини, внесеної з добривом, є коефіцієнтом використання поживної речовини добрива.

Розрізняють форми мінеральних добрив, які є їх характеристикою, за хімічним складом. Наприклад, аміачна селітра, сульфат амонію, суперфосфат, фосфоритне борошно і т.д.

Мінеральні добрива поділяють також, на прості (містять один елемент живлення) і комплексні (містять кілька елементів живлення).

Добриво, яке містить азот, фосфор і калій називається комплексним добривом.

Комплексні добрива поділяються на: складні, складно-змішані (комбіновані) і змішані.

- Складні добрива містять два або більше елементи живлення в одній молекулі хімічної солі, з якої складається добриво (амофос, діамофос).

- Складно-змішані або комбіновані добрива містять два або більше елементи живлення в одній гранулі добрива (нітроамофоска ,нітрофоска).

- Змішані добрива - це механічна суміш простих добрив у повному співвідношенні. За характером дії на рослини, добрива бувають:

а) прямої дії - вносять безпосередньо в грунт для забезпечення рослин потрібними елементами живлення. Сюди відносяться азотні, фосфорні, калійні і комбіновані добрива.

б) добрива побічної дії - вносять для поліпшення властивості ґрунту і мобілізації в них поживних речовин.

Наприклад, вапняк або гіпс поліпшують фізичні властивості ґрунтів, їхній водний і повітряний режими, підвищують біологічну активність тощо. Добрива також поділяються за фізичним станом.

Вони бувають тверді і рідкі. Тверді, залежно від розміру частинок поділяться на порошкоподібні і гранульовані. Гранульовані добрива мають форму зерен, гранул або кульок. Такі добрива краще зберігаються, менше зменшуються внаслідок меншої їх гігроскопічності.

5. Органічні добрива

До органічних добрив належать: гній, торф, сеча, гноївка, фекалії, рідкі компости, пташиний послід, зелене добриво, мул, сажа.

Органічні добрива містять макро- і мікроелементи, фізіологічне активні речовини, мікроорганізми, антибіотики тощо.

Вони значно поліпшують фізико-хімічні властивості ґрунту, сприяють кращому перебігу біологічних процесів.

Для досягнення бездефіцитного балансу гумусу на Поліссі треба щорічно вносити на 1 га ріллі залежно від типу ґрунту від 13-14 до 17-18 т, в лісостепу -11-12, а в степу - 8-9 т органічних добрив.

Гній та компости. Гній - це повне добриво, в склад якого входять всі основні елементи живлення: азот, фосфор, калій, кальцій, магній та інші. Гній складається з підстилки та твердих і рідких виділень тварин.

Велике значення має внесення гною на бідних гумусом ґрунтах. Гній класифікується на підстилковий і без підстилковий (рідкий).

Підстилковий гній —. це суміш твердих і рідких екскрементів і підстилки, на якій утримують тварин. Як підстилку використовують солому, інші рослинні матеріали, торфокришку. Якість гною залежить від виду і віку тварин, підстилки, способу зберігання гною. Підстилковий гній містить у середньому 0,5% азоту, 0,25% фосфору, 0,6% калію. Із подовженням періоду зберігання збільшується ступінь розкладання гною, в ньому підвищується вміст елементів живлення, але водночас збільшуються втрати азоту. За ступенем розкладеності солом'яної підстилки розрізняють свіжий, напівперепрілий, перепрілий гній і перегній. У напівперепрілому гною вихідна маса зменшується на 10—30%. Перепрілий гній являє собою однорідну масу, в якій немає окремих соломин (втрачається 50% маси сухої органічної речовини). Втрата сухої органічної маси перегною становить до 75%.

Основною умовою ефективного використання гною та інших Органічних добрив є рівномірне внесення і своєчасна заробка їх у грунт. Його вносять під осінній зяблевий обробіток ґрунту, і лише на легких піщаних ґрунтах та в районах надмірного зволоження, осіннє внесення за ефективністю може поступатися перед весняним. Крім того, при цьому може спостерігатися забруднення водоймищ вивільненим але не використаним рослинами азотом та іншими речовинами.

Найбільш ефективними дозами гною під зернові культури в Лісостепу є 25—30 т/га, на Поліссі — 30—35 т/га, в Степу — 20—25 т/га. Під кукурудзу, цукрові буряки, картоплю та інші просапні культури дози збільшують до 40—45 т/га, а під деякі овочеві, силосні культури та цінні технічні ще більше. Із збільшенням доз органічних добрив урожайність зростає, але окупність кожної тонни добрив приростом урожаю знижується. Найбільш ефективне внесення гною на дерново-підзолистих, піщаних, супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах, особливо разом з мінеральними.

Без підстилковий (рідкий) гній — це суміш твердих і рідких екскрементів, яку отримують при без підстилковому утриманні.

Вологість рідкого гною досягає 90%, він містить до ЗІ—70% азоту в амонійній формі, яка добре засвоюється в перший рік внесення. Тому дія його на першу культуру дещо сильніша, ніж дія підстилкового гною, а післядія, навпаки, слабша. Дози без підстилкового гною визначають виходячи з потреби культури у поживних елементах, типу ґрунту та його наявності. Вносять без підстилковий гній під основний і вигляді підживлення після скошування .передпосівний обробіток ґрунту , а також в підживлення. Під зернові культури вносять по 25—ЗО т/га, під столову картоплю і цукрові буряки — по 40—60, кормові сорти картоплі, кормові буряки і цукрові на корм, кукурудзу на зерно — по 70—90 т/га, на посівах багаторічних трав — по 60—80 т/га у вигляді підживлення після скошування.

Для навантаження без підстилкового гною використовують навантажувачі-подрібнювачі ПНЖ-250, які перемішують гній, подрібнюють тверді частинки і завантажують у цистерни або перекачують по трубопроводу за допомогою фекальних насосів 5 Ф-6,5 Ф-9, 5 Ф-12 та інших. Для транспортування і внесення на поверхню ґрунту застосовують розкидачі РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16. Цей гній широко використовують для виготовлення компостів.

Гноївка — цінне азотно-калійне добриво. Від кожної голови великої рогатої худоби (ВРХ) за стійловий період можна зібрати до 2 т гноївки. Вона в середньому містить 0; 1—0,4% азоту, 0,3—0,6% калію. При утриманні худоби на підстилці більша частина гноївки вбирається підстилкою, а не увібрана Збирається в сечозбірники, її використовують для внесення в грунт, підживлення лук, виготовлення компостів.

Торф містить багато азоту, менше фосфору і дуже мало калію. Торф верхових боліт містить 0,8—1,2% азоту, 0,06—0,12% фосфору, 0,Г% калію; рН його — 2,8—3,5; Перехідний торф Мстить відповідну 1— 2,3%, 0,1—0,2%, 0,1% і рН 3,5—4,7, торф Низинних боліт — відповідно 2,3—3,3%, 0,12—0,15%, 0.15% і рН 4,7—5,5. Деякі низинні торфи містять до 3% фосфору. Такі торфовища називають вівіанітовими і торф з них використовують як фосфорне добриво. Азот торфу входить до складу стійких до руйнування органічних сполук і тому малодоступний рослинам. Щоб підвищити доступність азоту і збагатити торф.