Додатки

Додаток А.

Структура спецкурсу „Теорія і практика вивчення дитини у реформаторській педагогіці ”

Кількість годин за навчальним

планом на весь курс

лекційних 8 год.

семінарських 12 год.

самостійна робота 32 год.

разом 54 год.

форма контролю – залік

Завдання курсу його основний зміст та структура

Предмет відіграє важливу роль в особистісно-професійному становленні майбутнього вчителя, є міждисциплінарним і виконує функції: пізнавальну, евристичну, прогностичну, формувальну, методологічну. Провідна мета курсу – полягає в тому, щоб показати історичну зумовленість становлення і розвитку проблеми вивчення дитини у вітчизняній та зарубіжній педагогіці, а також ознайомити студентів з концептуальними особливостями вивчення дитини у реформаторській педагогіці, спрямувати таким чином їхні уявлення про сутність особистісно зорієнтованих підходів у вихованні, підготувати до творчого використання методик вивчення дитини при розв’язанні сучасних освітніх проблем. Основним специфічним засобом досягнення мети виступають принципи цілісності, науковості, діяльнісний, системний підходи до інтерпретації явищ і феноменів.

Вивчення предмета дозволить ефективно розв’язати ряд науково-педагогічних та освітніх завдань:

• розвитку професійного творчого мислення;

• формування у майбутніх педагогів ціннісних орієнтацій та позитивної мотивації до наукової і педагогічної діяльності;

• актуалізації гуманістичної спрямованості майбутніх педагогів;

• формування у майбутніх вчителів цілісного уявлення про дитину та дитинство як особливий період у житті людини.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ: реформаторська педагогіка, вивчення дитини, експериментальна педагогіка, педологія, підходи до вивчення дитини, природа дитини, розвиток дитини.

ПРИЦИПИ ВІДБОРУ Й СТУКТУРУВАННЯ МАТЕРІАЛУ:

• принцип методологічного забезпечення курсу, що обумовлює встановлення різноманітних зв'язків з філософією, соціологією, психологією, педагогікою;

• принцип культуровідповідності, зорієнтований на засвоєння цінностей освіти, встановлення зв'язків з культурою, спрямований на розвиток культури особистості;

• принцип цілісності і системності, що забезпечує єдність структурних частин курсу, спадкоємність його ідей; взаємозв'язки загальнопедагогічних понять, що засвоюються в ході вивчення інших культурологічних і психолого-педагогічних дисциплін;

• принцип практичної зорієнтованості, що обумовлює відбір змісту курсу і його спрямування на вирішення практичних задач;

• принцип особистісно-орієнтованої спрямованості, котрий сприяє розвиткові особистісно-професійній самосвідомості і самовизначенню, допускає виокремлення в курсі певних проблем, що освоюються студентом на різних рівнях: базовому або поглибленому.

Лекційний курс має бути спрямований на розгляд концептуальних проблем і теоретичних засад реформаторської педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Метою семінарських занять є розкриття змісту, умов і закономірностей розвитку дослідницької роботи спрямованої на вивчення дитини у різних напрямах реформаторської педагогіки

Вивчення курсу припускає організацію самостійної діяльності студентів, до основних видів якої слід віднести: конспектування і аналіз рекомендованої літератури; підготовка повідомлень і доповідей; написання рефератів, розробка змісту педагогічних дискусій за питаннями, що пропонуються у кінці кожного розділу.