Тема 2: Сертифікація й стандартизація в галузі перекладу.

1. Загальні поняття про стандартизацію і сертифікацію.

2. Сертифікація перекладачів. Загальні вимоги до сертифікації. Порядок проведення сертифікації.

3. Стандартизація усного та письмового перекладу.

4. Загальні вимоги письмового перекладу.

5. Загальні вимоги усного перекладу.

1. Загальні поняття про стандартизацію і сертифікацію.

Стандарт – це документ, розроблений на основі консенсусу і затверджений визнаним органом, у якому встановлюються правила загального і багаторазового використання, загальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу. Стандартизація ґрунтується на досягненнях науки, техніки та передового досвіду і має бути надійним гарантом якості товарів, які надходять на внутрішній і зовнішній ринки. Стандартизацію розглядають у трьох аспектах:

– як практичну діяльність;

– як частину системи управління;

– як науку.

Стандартизація як практична діяльність полягає в розробці, впровадженні і застосуванні нормативних документів і нагляді за виконанням вимог, правил і норм, викладених у них.

Стандартизація як частина системи управління здійснюється на основі державної системи стандартизації, яка спирається на комплекс основних стандартів в галузі технічної політики і управління якістю продукції.

Стандартизація як наука виявляє, узагальнює й аналізує закономірності в галузі стандартизації, у теорії систематизації, класифікації і кодуванні об'єктів, у розвитку наукових методів, у науковому обґрунтуванні норм і вимог до об'єктів стандартизації.

Будь-який товар, що надходить на ринок, повинен випускатися у відповідності до вимог нормативних документів зі стандартизації, незалежно від того, на підприємстві якої форми власності він виготовлений.

Сертифікація – це дія, яка засвідчує за допомогою сертифіката або знака відповідності, що товар відповідає вимогам певних стандартів чи технічних умов. Вона є гарантією того, що даний товар відповідає вимогам стандартів. У більшості розвинутих країн існують національні системи сертифікації. Така система впроваджена в Україні з 1995 р. для харчових продуктів вітчизняного виробництва і тих, що завозяться, за назвою УкрСЕПРО.

2. Сертифікація перекладачів.

В Україні сертифікацією перекладачів займається Асоціація перекладачів України.

Звертаючись до послуг Сертифікованих перекладачів, замовник отримує гарантію якості виконання своїх замовлень. Так, перекладачі письмового перекладу приймаються у дійсні члени АПУ тільки після проходження акредитаційного іспиту (іспит приймає комісія, до складу якої входять провідні спеціалісти у сфері перекладу), а колективи перекладачів (бюро/центри перекладів) - за умови дотримання стандартів СТТУ АПУ 001-2000 та СТТУ АПУ 002-2000 або за наявності чинної сертифікованої системи якості в галузі перекладів за міжнародним стандартом ISO.

Для вступу до АПУ перекладачі усного перекладу, повинні мати певну кількість напрацьованих годин усного перекладу, рекомендації замовників або дійсних членів АПУ.

При звертанні за послугами до перекладача(-ів), завжди звертайте увагу на наявність логотипа Асоціації перекладачів України в рекламі бюро/центру перекладів та на візитці перекладача.

Члени АПУ дотримуються Кодексу професійної етики і при вступі в АПУ зі статусом дійсного члена проходять ретельну перевірку на відповідність вимогам прийнятих стандартів.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СЕРТИФІКАЦІЇ. Порядок проведення сетрифікації.

1. Незалежний орган сертифікації має відповідати вимогам ДСТ 30483.

2. Уповноважений орган, якщо він визначений, відповідає таким вимогам:

а) працює під контролем незалежного органу сертифікації;

б) має у своєму розпорядженні засоби, необхідними для проведення іспитів через екзаменаційні центри;

в) готує проведення і спостерігає за перебігом іспитів, відповідальність за які несе екзаменатор;

г) є незалежним у визначеній сфери діяльності;

д) застосовує письмові методики, затверджені незалежним органом сертифікації;

е) затверджує екзаменаційні центри;

ж) забезпечує, щоб зразки перекладів і контрольні питання, на яких проводяться іспити, не використовувалися під час навчання.

Примітка. За відсутності уповноважених органів ці вимоги виконуються незалежним органом сертифікації.

3. Екзаменаційний центр:

а) застосовує письмові методики і працює під контролем незалежного органу сертифікації або уповноваженого органу;

б) має у своєму розпорядженні засоби, необхідні для проведення іспитів;

в) готує проведення і спостерігає за перебігом іспитів, відповідальність за які несе екзаменатор;

г) забезпечує, щоб зразки перекладів і контрольні питання, на яких проводяться іспити, не використовувалися під час навчання.

4. Відповідальність незалежний орган сертифікації:

а) впроваджує, підтримує і сприяє розвитку системи сертифікації;

б) дотримується процедури і проводить роботу з сертифікації;

в) за необхідності передає повноваження за конкретною процедурою сертифікації під пряму відповідальність уповноважених органів, що можуть представляти територіальні філії Асоціації;

г) затверджує безпосередньо або через уповноважені органи екзаменаційні центри, відповідним чином забезпечені персоналом і устаткуванням, періодично їх контролює:

д) здійснює контроль усіх переданих функцій.

5. Уповноважені органи:

а) застосовують процедуру незалежного органу сертифікації;

б) реєструють і зберігають документацію з проведення сертифікації.

6. Екзаменаційний центр.

Екзаменаційний центр, затверджений незалежним органом або через уповноважені органи:

а) має кваліфікований персонал, приміщення й устаткування для забезпечення належного проведення кваліфікаційних іспитів за рівнями кваліфікації, методами і видами робіт;

б) використовує тільки документи й екзаменаційні запитальники, прийняті чи затверджені незалежним органом по сертифікації;

в) використовує для практичних іспитів тільки зразки текстів, підготовлені чи затверджені незалежним органом сертифікації;

г) реєструє і зберігає документацію, що стосується кваліфікаційних іспитів. Примітка. За наявності декількох затверджених центрів у кожному з них використовуються зразки текстів, що мають однаковий рівень складнощів. Не допускається використання екзаменаційних зразків текстів для тренувальних цілей.

7. Роботодавець.

Роботодавець представляє кандидата незалежному або уповноваженому органу і підтверджує документами достовірність наданих відомостей, включаючи дані про утворення, підготовку і стаж, необхідні для допуску кандидата до іспитів. Роботодавець несе відповідальність за видання робочої характеристики відповідно до п. 6.3.

Не допускається безпосереднє залучення роботодавця до процедури сертифікації.

Якщо кандидат є приватним підприємцем, то він бере на себе усю відповідальність, визначену для роботодавця.

Кваліфікаційні вимоги до перекладача:

Залежно від рівня підготовки за фахом і виробничого стажу, перекладачі поділяються на 4 категорії згідно з "Довідником кваліфікаційних характеристик професій робітників".

1. Провідний перекладач

Перекладач, що має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст) і підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією перекладача I категорії не менше 2-х років.

2. Перекладач I категорії

Перекладач, що має повну чи базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст чи бакалавр) і підвищення кваліфікації; для магістра – без вимог до стажу роботи, для спеціаліста – стаж роботи з професії перекладача II категорії не менше 2-х років, для бакалавра – не менше 3-х років.

3. Перекладач II категорії

Перекладач, що має повну чи базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки (спеціаліст або бакалавр) і підвищення кваліфікації; для спеціаліста - без вимог до стажу роботи, для бакалавра – стаж роботи з професії перекладача не менше 2-х років.

4. Перекладач

Перекладач, що має повну чи базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки спеціаліст або бакалавр) без вимог до стажу роботи.

5. Компетентність

Перекладач має знати: мови, що використовуються під час перекладу; методики перекладу; чинну систему координації перекладів; спеціалізацію діяльності установи (організації), для якого(-ої) виконується переклад; термінологію з певної тематики мовами, що використовуються для перекладу; має вміти працювати зі словниками, термінологічними стандартами, збірниками, довідниками; знати основи наукового і літературного редагування; граматику і стилістику мови.

При позитивному результаті проходження кваліфікаційного іспиту сертифікованій особі згідно з даним стандартом видається відповідний сертифікат у сфері усних та/або письмових перекладів.

Кожні 3 роки відбувається повторна серифікація.

Повторна сертифікація

Після закінчення кожного другого терміну дії (через кожних шість років) сертифікат поновлюється незалежним органом сертифікації безпосередньо або через уповноважений орган на новий 3-річний термін з дотриманням таких вимог:

а) фахівець задовольняє критеріям розділу 5 й успішно складає практичний іспит, організований за спрощеною процедурою.

Для повторної сертифікації при складанні іспиту з декількох видів перекладу одночасно загальна кількість питань може бути скорочено.