2.2. Кореляційний аналіз

Кореляційний аналіз (або кореляційна модель) – метод який застосовують тоді, коли дані спостережень чи експерименту можна вважати випадковими та вибраними з сукупності, що розподілена за багатовимірним нормальним законом.

Головна задача кореляційного аналізу полягає у виявленні зв’язку між випадковими змінними шляхом точкових та інтервальних оцінок різних коефіцієнтів кореляції.

Встановлена процедура кореляційного аналізу дозволила виділити ступінь значущості зв’язку, встановити міру та напрям впливу, однієї з ознак (Х) на регулюючу (У).

Доцільність кореляційного аналізу полягає у виявленні зв’язку між випадковими змінними різних коефіцієнтів кореляції.

З кореляційного аналізу ми можемо отримати тісноту зв’язків між шкалами тестів і визначити як вони впливають один на одного.

Кореляційний аналіз за критерієм Пірсона засвідчив, що показник високої адаптації, за рівнем значущості 0,05 з показником самоконтролю має помірний звязок r=0,249, що пояснюється тим, що особи, які завжди хочуть бути в колективі, вміють контролювати свою поведінку і виконують спільно доручену діяльність; з показником відповідальність за рівнем значущості 0,01 має помірний зв'язок r=0,32, це означає, що адаптовані респонденти можуть працювати, як одне ціле Рис. 1.

Рис. 1 Кореляційні зв’язки високої адаптації

Кореляційний аналіз засвідчив, що трансактний стан батько, за рівнем значущості 0,05 має значний зв'язок з: самоконтролем у спілкуванні r=0,25, це означає, що курсанти, котрі всіляко намагаються бути наставниками для друзів, контролюють кожну свою дію; за рівнем значущості 0,001 з показниками організованість залежність є помірною r=0,376, що означає, про те, що вміння організувати діяльність колективу має починатися з прикладу особи, яка підтримується групою, являється прикладом для всіх, чи для більшості осіб Рис. 2.

Рис. 2 Кореляційні зв’язки трансактного стану батька

Кореляційний аналіз засвідчив, що низька адаптація, за рівнем значущості 0,05 має помірний зв'язок з: трасактним станом дитина r=0,36, це означає, що особи котрі не готові до виконання діяльності, заперечують цей факт; за рівнем значущості 0,001 з показниками низького самоконтролю залежність є значущою r=0,5, що означає, про те, що вони не вміють контролювати власний стан відстоюючи власну життєву позицію, з показником низького керівництва за рівнем значущості 0,01 має значний зв'язок r=0,47, це означає, що особи схильні до помилок не вміють організовувати професійну діяльність.

Рис. 3 Кореляційні зв’язки низької адаптації

Професійна адаптація - це пристосування індивіда до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці та особливостей конкретної спеціальності. Успіх професійної адаптації залежить від схильності адаптанта до конкретної професійної діяльності, збігу суспільного і особистої мотивації праці та інших причин. Адаптація включає широке коло понять: від елементарного досвіду пристосування живого організму до середовища до найскладнішої соціально-психологічної адаптації особистості в процесі її соціалізації. Людини - суб'єкта діяльності необхідно розглядати як складну, багатовимірну соціопсихологічні-биофизиологические систему. У рамках системного підходу адаптація особистості постає і процесом, і результатом функціонування цілісної саморегулюючої системи, адаптивність якої забезпечується за рахунок взаємодії окремих її елементів. В результаті проведеного емпіричного дослідження на підставі даних кореляційного аналізу спростовуємо гіпотезу, оскільки ми отримали помірні та значущі зв’язки.