7.1.11. Особливості посадок на промислових територіях

Території промислових підприємств піддаються негативному впливу атмосферного забруднення, яке веде до токсикації грунтів. Все це зумовлює особливі умови створення зелених насаджень, особливо посадку дерев і чагарників. Тому перед посадкою слід заздалегідь провести грунтові обстеження, а також одержати дані щодо концентрації атмосферних забруднень на відведеній під озеленення території. Виходячи із стійкості конкретних деревних видів до забруднень, підбирають рослини для посадки.

Спосіб підготовки грунту під озеленення визначається ступенем його забруднення і наявністю основних поживних речовин. На ділянках, особливо забруднених, або таких, де грунтовий покрив практично відсутній, наприклад у зоні постійної загазованості, здійснюється повна заміна грунту або ж на ушкоджений шар насипається зовсім новий шар рослинного грунту. За умов меншого ступеня забруднення грунт замінюється частково. Тоді до нього додається рослинний шар, торф з перегноєм, вносять мінеральні добрива. Оскільки довкола металургійних і хімічних підприємств, теплових електростанцій грунти звичайно підкислені, їх нейтралізують внесенням вапна. Крім того, вапнування позитивно впливає на водно-фізичні властивості і структуроутворення грунтів, підвищення їх родючості. На супіщаних підкислених грунтах вносять приблизно 2 т вапна на 1 га.

Азотні добрива рекомендують вносити в кількості 4-7 ц/га, але не пізніше чотирьох тижнів після посадки. При посадці в ями азотні добрива вносять в пристовбурові лунки, а при рядовій посадці – вздовж рядів, з наступною заробкою на глибину 2-3 см. Якщо ж створюється широка смуга із попередньою оранкою, то перший раз добрива вносять під осінню оранку (10-20 ц/га вапна, 8-10 ц – фосфорних солей і 6-7 ц/га – калійно-магнезієвих солей), а другий – під весняну глибоку культивацію.

У санітарно-захисних смугах, беручи до уваги надмірне забруднення грунтів, посадкові ями роблять дещо більших розмірів, ніж у звичайних умовах: для дерев 1х1х1 м, для чагарників від 0,6х0,6 м до 0,8х0,8х0,6 м. Траншеї для однорядної живої огорожі викопують розміром 0,8х0,6 м, а для дворядної – 1х0,6 м.

У посадкову яму засипають родючий грунт горбиком до 1/2 глибини і на нього опускають розправлене коріння. Подальша технологія посадки аналогічна звичайним умовам.

7.1.12. Підбір дерев, чагарників і ліан для озеленення садиб

Підбір дерев, чагарників і ліан для озеленення садиб чи котеджів має бути таким, щоб забезпечити виконання рослинами своїх головних функцій, зокрема, створення комфортних мікрокліматичних умов, фільтрація повітря, зменшення шумів, підвищення естетичних якостей архітектурного середовища.

В добре спланованому придомовому саду кожне дерево, кущ чи ліана мають бути висадженими з урахуванням особливостей їхнього розвитку. В будь-якому випадку добір рослин не може бути випадковим, а їхнє приживання і ріст мають бути забезпечені необхідними агротехнічними заходами. Ігнорування цих вимог часто є причиною всихання або передчасного старіння дерев, пригнічення одне одного або ж просто невдалого розміщення рослин на ділянці, яке призводить до погіршення інсоляції внутрішніх приміщень.

Підбір рослин під кутом зору максимального використання їх біологічних можливостей полягає у впровадженні дерев, чагарників і ліан з великою площею фотосинтетичної листової поверхні та густотою їх розміщення.

Для одержання властивого деревам, чагарникам і ліанам рекреаційного, виховного й естетичного ефектів підбирають рослини з високими декоративними якостями.

В садибах з домінуванням біологічної функції (середовищетвірної, санітарно-гігієнічної, інженерно-захисної) створюють фітомеліоративні насадження вздовж периметру ділянки, щоб захищати територію від вітрів, пилових, газо-димових і снігових потоків, а також шумів.

Елементи декорування розташовують у внутрішній частині саду, особливо в місцях відпочинку.

Часто під час будівництва грунтовий шар забруднюється цегляними рештками, вапном, камінням, що не дає можливості відразу висаджувати рослини, вимогливі до грунтових умов. Тому озеленення території ведеться поетапно. Спочатку висаджують рослини з високою стійкістю до несприятливих факторів грунтового середовища: клен ясенелистий (форма золотиста чи білооблямована), айлант, березу, лох, оцтове дерево, робінію псевдоакацію (ф. кулеподібна), карагану (ф. плакуча), горобину, аморфу, калину-гордовину, рокитник “золотий дощ”, жимолость татарську, сніжноягідник, пухироплідник, бірючину тощо.

Насадження, створені на першому етапі, часто називають піонерними. Через певний період часу (5-10 років) окремі дерева і чагарники поступово усувають з території і на їх місце висаджують вже постійні, більш вимогливі до грунтових умов і значно декоративніші рослини.

Щоб не відчувалася різниця у висотах дерев і чагарників різного етапу посадки, висаджують рослини старшого віку, вирощені у шкілці. Взагалі для швидкого формування садово-паркових композицій на території присадибного саду слід висаджувати близько 20% дерев у віці 7-12 (деколи і 20) років. Проте не всі дерева у старшому віці добре переносять пересадку. Найкраще переносять пересадку всі види клена, гіркокаштана, катальпа, ясени, яблуні, липи. З хвойних слід назвати ялицю каліфонійську (особливо срібляста форма), ялини колючу та сербську, дугласію тисолисту, туї.