7.12. Захист зелених насаджень від шкідників та хвороб

Зелені насадження міста слід розглядати як біогеоценози, в які входять рослини (автотрофи), тварини (гетеротрофи) і мікроорганізми – мікроміцети, мікроби (редуценти). В трофічному ряді першими, як відомо, стоять рослиноїди. Вони й є загрозою для деревно-чагарникових насаджень та травяних декоративних рослин. Ця загроза стає особливо реальною і небезпечною тоді, коли міські насадження знаходяться в ослабленому стані. Тоді ж рослини стають жертвою інвазій популяцій мікроміцетів та вищих грибів – паразитів, а також ентомошкідників. Тому головне завдання озеленювачів – не допускати зниження рівня життєвості, а точніше – відпірності рослинних організмів до хвороб і шкідників.

Як зазначає Щурова (1987), шкідники і хвороби міських зелених насаджень належать до екологічно різнорідних груп. Одні з них є типовими “горожанами” (вербова хвилівка, тополева міль, кленова стрільчатка, бузкова міль, кільчастий шовкопряд, багато видів тлі, листоблішки, конциди, скляниці, трутові гриби, різні некрози кори, голландська хвороба), інші – лісові види, які зявляються в місті час від часу – сосновий шовкопряд, монашенка. Третю групу обєднують поліфаги, які тісно повязані із садами та городами, різною травяною рослинністю. Четверта група представлена видами, які завозяться з інших географічних областей разом із посадковим матеріалом та насінням.

До шкідників зелених насаджень належать комахи, які висмоктують соки з рослин, а також листогризи та пошкоджувачі гілок і стовбурів.

Перша група представлена щитівками – запяткоподібною, вербовою, устрицеподібною, каліфорнійською; псевдощитівками і борошнистими червецами – горішниковою, акацієвою, липовою випуклою, березовою подушечницею, кленовим борошнистим червецем; тлями на всіх видах дерев і чагарників (липовою, вязовою, кленовою, зеленою яблуневою, червоногалловою яблуневою, великою акацієвою, верхівковою жимолостевою та ін.), дубовою дісоксерою; хермесами на соснах, модринах і ялицях; листоблішками (мідяницями) – яблуневою і вязовою; галлицями – акацієвою, кленовою, липовою; рослиноїдними кліщами-павутинниками: звичайним павутинним кліщем, липовим, тополевим, вязовим, хвойним, червоним яблуневим кліщем та бурими: бурим плодовим кліщем, галловими: бузковими бруньковими, смородиновими бруньковими, липовими повстяними, грушевим кліщиком тощо.

До другої групи належать хвоєлистогризучі шкідники: листовійки – розанна, глодова, зелена дубова, смерекова листовійка-голкоїд; кільчастий шовкопряд, лунка срібляста, непарний шовкопряд, зимовий пядун; молі – яблунева моль-малютка, тополева, бузкова, акацієва, яблунева, модринова, чохликова; пильщики – ясеневий, жимолостевий, розанний; жуки-листоїди.

Третя група – шкідники гілок і стовбурів – представлена деревницею вїдливою, склівкою, деревопильщиком пахучим, дубовою пагоневою моллю, короїдами, златками та вусачами.

До системи заходів з боротьби із шкідниками і хворобами зелених насаджень належіть (Щурова, 1987):

а) добре організована служба нагляду і прогнозу масової появи та поширення шкідників і хвороб;

б) заходи із підвищення стійкості насаджень;

в) заходи із насичення зелених насаджень комахоїдними птахами та ентомофагами;

г) активні заходи боротьби з шкідниками і хворобами шляхом використання комплексу хімічних та інших методів, направлених на швидку ліквідацію вогнищ.

У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їх завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у міських зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пні, усувають плодові тіла грибів. Особливе місце у заходах, направлених на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел.

Лікують дупла наступним чином. Спочатку зачищують мертву кору на краю дупла, старанно усуваючи всю відмерлу деревину аж до живої, потім вичищають порожнину дупла й обробляють її антисептиком та ізолюють від зовнішніх подразників. Антисептування проводять 3%-м розчином кремнієво-органічної смоли, 3-5%-м розчином мідного купоросу, креозитовим маслом або сумішшю денатурованого спирту із формаліном (у співвідношенні 200:1). Суміш спирту з формаліном зручна в холодну погоду, оскільки змазана нею поверхня дупла швидко висихає і до неї добре пристає водоізолюючий склад, яким в кінці покривається продезінфікована поверхня.

Пломбування дупла проводять лише в тому випадку, коли живий шар деревини залишається не менше 8-10 см. Дерева з тоншим шаром можуть бути вітровальними.

Покриття поверхні порожнини дупла ізоляційним складом і заповнення дупла має проводитися лише до каллюса, а при його відсутності – до камбіального шару. Це робиться для того, щоб пломба не перешкоджала росту каллюса і заростанню дупла.

Для пломбування дупел використовують такі суміші: бітум із тирсою, гравійно-цементна, піщано-бітумна, піщано-бітумна з додаванням тирси, гаряча асфальтова та ін. В звязку з тим, що ці суміші є дуже жорсткими, вони легко видавлюються з порожнини дупла. Тому останнім часом стали використовувати еластичні суміші, виготовлені на основі цементно-перхлорвінілової фарби.

У зеленому господарстві все частіше використовують біологічні методи боротьби з шкідниками рослин, зокрема збагачення зелених насаджень хребетними і безхребетними ентомофагами.

Хребетні ентомофаги – це передусім птахи, які захищають насадження від шкідливих комах. Одним із способів приваблювання птахів є створення зручних місць для гніздування шляхом посадки чагарників у вигляді огорож, груп, куліс, а також розвішування шпаківень та дуплянок, підгодовування птахів взимку та створення штучних водойм для водопою влітку.

До безхребетних ентомофагів належать вороги шкідливих комах – паразити і хижаки. Серед хижаків відомі жуки з родини сонечок, які поїдають тлю, червеці і щитівок. Жужелиці живляться гусеницями і личинками інших комах. Захисниками зелених насаджень є мурашки, златоголівки, мухи-тахіни тощо.

Часто доводиться використовувати хімічні методи боротьби, які базуються на використанні хімічних речовин – інсектицидів, які поділяють на акарициди (для боротьби з кліщами), інтексециди (для боротьби з шкідливими комахами), фунгіциди (для боротьби із збудниками хвороб).