Вступ
В даній курсовій роботі об’єктами дослідження є ведмідь бурий та деревій голий.
Із запропонованої флори та фауни будуть проведені такі дослідження:
- аутекологічне дослідження;
- демекологічне дослідження;
- синекологічне дослідження.
Ведмідь бурий (Ursusarctor) — хижий ссавець роду ведмедевих (Ursidae). Цей звір є найбільш знаним видом своєї родини, одним з найбільших наземних хижаків у світі та найбільшим хижаком фауни України.
Розділ 1. Аутекологічне дослідження
Аутекологічне дослідження ведмедя бурого
Систематичне положення
Домен — Ядерні (Eukaryota)
Царство — Тварини (Animalia)
Підцарство — Багатоклітинні (Metazoa)
Тип — Хордові (Chordata)
Підтип — Черепні (Craniata)
Надклас — Щелепні (Gnathostomata)
Клас — Ссавці (Mammalia)
Підклас — Звірі (Theria)
Ряд — Хижі (Carnivora)
Родина — Ведмедеві ( Ursidae)
Рід — Ведмідь (Ursus)
Вид — Ведмідь бурий (Ursus arctos L.), Медведь бурый Рис.1.1 Ведмідь бурий
1.1.2.Місцезнаходження
Бурий ведмідь має Голарктичний ареал. Населяє лісову, лісостепову, частково тундрову і степову зони Євразії. В Азії він поширений від Передньої Азії, Палестини, північного Іраку і Ірану до півночі Китаю і Корейського півострова. У Японії зустрічається на острові Хоккайдо. А також у Північній Америці, Алясці, на заході Канади та обмежені популяції на північному заході США. На території України бурий ведмідь зустрічається переважно в Карпатах. Іноді його можна побачити на півночі Сумської та Чернігівської областей: сюди потрапляють тварини з невеликої популяції Брянських лісів (Росія). Проте постійних популяцій бурого ведмедя в Україні за межами Карпатських гір не існує.
1.1.3 Особливості абіотичних факторів середовища
По відношенню до світла ведмедя можна віднести до еврифотних – він пристосований до життя у будь-якому освітленні. Є мезофілом, оскільки мешкає в нормально зволожених умовах. Являється пойкілотермним.
1.1.4 Графік екологічної валентності
Біологічна активність |
темп., ˚С
Рис. 2.1. Графік екологічної валентності ведмедя бурого до температури
Зона оптимуму:
Зона субоптимуму:
Зона песимуму:
Межі екологічної валентності:
1.1.5 Морфологія
Стопоходяча тварина з масивним плечовим поясом. Розміри великі: маса тіла від 80 до 800 кг., зазвичай 250-300 кг., довжина тіла до 245-255 см. Хвіст короткий 6,5-21 см., часто повністю прихований в шерсті. Лапи міцні, з великими кігтями довжиною 8-15 см., п`ятипалі. Шерсть густа, забарвлення від світло-бурого чи рудуватого до темно-бурого.
1.1.6 Класифікація Кашкарова
За даною класифікацією ведмідь бурий має життєву форму наземна тварина, не робить нір(бігаюча), ссавці.
1.1.7 Пересування
У ведмедів досить короткі кінцівки. Вони ходять спираючись на всю поверхню ступні, тому належать до стопохідних. Лапи витягнуті у формі літери «О», тому ці тварини клишоногі і ходять перевалюючись з боку на бік. Але, коли виникає небезпека або переслідуючи здобич, ведмеді здатні бігти риссю і навіть галопом. Бурий ведмідь може бігати з винятково великою швидкістю, яка може сягати 55 км/год. Він добре плаває, може проплисти 6 км і навіть більше і охоче купається, особливо в жаркий час. В молодості бурий ведмідь добре лазить по деревах, але до старості він робить це неохоче, хоча не можна сказати, що цю здатність він втрачає повністю. По глибокому снігу, проте, пересувається насилу.