7.6. Догляд за живоплотами

Живоплоти із регулярною формою завжди повинні мати широку основу (рис. 7.8). Стрижку таких огорож починають від основи, визначивши для себе необхідну ширину, і рухаються вгору. Лезо ножиць нахиляють до куща, щоб огорожа у верхній частині сходила на конус.

В огорож заввишки понад 1,5 м верхня частина часто буває ширше основи, оскільки значно зручніше працювати ножицями на рівні витягнутої руки і нижче, ніж над головою. В такому випадку слід використовувати підставку.

Рослини, з яких формують живі огорожі, можна розподілити залежно від обрізування, яке проводять у перші два роки, на три групи:

1. Живоплоти без строгої форми.

2. Живоплоти з приземкуватих чагарників і дерев із кущистою основою.

3. Живоплоти з хвойних і вічнозелених чагарників.

7.6.1. Живоплоти без строгої форми

Такі живоплоти мають досить привабливий вигляд і вимагають меншого догляду і обрізування, ніж живоплоти строгої форми.

Серед чагарників, які можна використати для цього типу живоплотів, слід назвати багато квітучих: барбариси; дейції; лапчатки; шипшини, які, маючи вільну форму будови куща, можуть утворювати чудові живоплоти. Їх обрізують так само, як і при звичайному вирощуванні рослин.

Чагарники, які мають квіти на старих гілках, слід обрізувати і формувати відразу після цвітіння, а ті, що цвітуть на однорічних приростах, – на початку весни.

Чагарники, які плодоносять і цвітуть на старих гілках, слід обрізувати і формувати пізніше, коли опадуть плоди.

До першої групи рослин належать відносно пряморослі чагарники, такі, як глід, бірючина, сніжноягідник, терен, тамарикс, які вимагають відразу після посадки сильного обрізування.

Перший рік. Якщо посадка чагарників відбулася навесні, слід обрізати всю рослину до 15 см від рівня грунту. Такий захід стимулює утворення потужних прикореневих пагонів і попереджає оголення основи куща.

Другий рік. Навесні обрізують основні минулорічні прирости наполовину, а решту бокових гілок – на віддалі декількох сантиметрів від скелетних гілок.

Третій і наступні роки. Більшість рослин цієї групи стрижуть регулярно з квітня-травня до вересня з інтервалом 4-6 тижнів. Інтервал між стрижками певним чином залежить від погодних умов.

Дещо відмінним є формування живоплоту вічнозелених чагарників цієї групи – жимолості блискучої, самшиту, ескалонії, які найкраще висаджувати в березні-квітні. Після посадки слід вкоротити основні і бокові гілки на третину. Обрізування повторити в березні-квітні наступного року, вкорочуючи минулорічні прирости на третину. На третій і в наступні роки їх стрижуть аналогічно живоплотам цієї групи.

7.6.2. Живоплоти з приземкуватих кущистих чагарників і дерев

До таких рослин належать бук, граб, ліщина, форзиція, криваво-червона смородина.

Перший і другий роки. Рослини цієї групи не вимагають такого сильного обрізування, як рослини першої групи. Під час посадки вкорочують на третину верхні і довгі бокові пагони. Цю процедуру повторюють наступного року, щоб уникнути розвитку спонтанних приростів і забезпечити заповнення основи живоплоту гілками.

Третій і наступні роки. Впродовж усього вегетаційного періоду необхідно підтримувати конусоподібну форму рослини. Якщо проводити дворазову стрижку, то найкраще це робити перший раз у червні, а другий – у вересні; якщо ж одноразову, то в кінці серпня. Як тільки рослини досягнуть необхідної висоти, рекомендують їх прищіпувати, тобто усувати пальцями точки росту на пагоні для зменшення їх подальшого росту і утворення бокових пагонів (рис. 7.8).

Квітучі чагарники типу форзиції слід обрізувати одразу після цвітіння, а потім ще раз (злегка) у серпні.