3. Розвиток суспільств

Сучасне суспільство - гранично динамічне суспільство. В ньому діють не локальні, а постійно діючі ланцюги змін, які і готують якісні перетворення в суспільстві і стимулюють його розвиток. Зміни пронизують всі підсистеми і сфери суспільства, всі його рівні і слугують передумовою соціального розвитку. Хоча жодне суспільство не може обійтися без змін, навіть таке, яке свідомо намагається це зробити, тим не менше окремі суспільства чинять більший опір змінам, ніж інші. Отже, за допомогою поняття «соціальні зміни» позначаються зміни, що відбуваються впродовж деякого часу у соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях і суспільствах, в їх взаєминах одне з одним, а також з індивідами. Види соціальних змін можна розглядати за критерієм тих соціальних елементів, які змінюються. За цією ознакою можна виділити чотири типи соціальних змін.

Структурні соціальні зміни - зміни, які торкаються структур різноманітних соціальних утворень. Такими можна назвати змінну структурі сім "і ( полігамна, моногамна, багатодітна, розширена, нуклеарна), у структурі будь-якої іншої спільності - малої групи, професійної, територіальної, нації, суспільства в цілому, зміни в структурі влади, у структурі соціокультурних цінностей.

Процесуальні соціальні зміни - зміни, що торкаються соціальних процесів. Нам постійно доводиться спостерігати зміни, що відбуваються у сфері соціальних взаємодій та взаємовідносин різноманітних утворень: спільностей, інститутів та організацій та особистостей, індивідів. Функціональні соціальні зміни - зміни, що торкаються різноманітних функцій соціальних систем, інститутів, організацій. Так, у відповідності до нової Конституції України суттєві зміни відбулися у функціях законодавчої та виконавчої влади країни;

Мотиваційні соціальні зміни - зміни у сфері мотивацій індивідуальної чи колективної діяльності ймовірно, що характер потреб, інтересів, мотивацій у поведінці та діяльності індивідів, спільностей, різноманітних груп не залишаються незмінними. Наприклад, при переході до ринкових відносин суттєво міняється мотиваційна сфера індивідів.

За своїм характером, внутрішньою структурою, мірою впливу на суспільство, механізмом здійснення соціальні зміни можна поділити на дві великі групи - еволюційні та революційні Першу групу складають зміни часткові, поступові, що здійснюються як достатньо стійкі та постійні тенденції до зростання або зменшення якихось якостей, елементів в різних соціальних системах; вони (зміни) можуть набувати висхідної або низхідної спрямованості. Революційні зміни відрізняються від еволюційних суттєво: по-перше, тим, що вони не просто радикальні, а радикальні у вищій мірі, вони передбачають докорінну ламку соціального об'єкта: по-друге, - це не часткові, а загальні, або навіть всезагальні зміни; по-третє, вони, як правило, спираються нанасильство. Фактори, які впливають на процес соціальних змін: природне оточення; демографічні зміни; ідеї; події; людські дії; технологія;

Всі ці зміни і багато інших відбуваються в процесі модернізації суспільства. Соціологи розрізняють два типи модернізації - органічну та неорганічну. Органічна модернізація є моментом власного розвитку країни та підготована всім ходом попередньої її еволюції. Як приклад - перехід Англії від феодалізму до капіталізму в результаті промислової революції XVII ст. Така модернізація починається не з економічної політики, а з культури, із зміну суспільній свідомості. Модернізація іде природним шляхам, внаслідок змін в укладі життя, традиціях, світогляді та орієнтаціях. Неорганічна модернізація являє совою відповідь на зовнішній виклик зі сторони більш розвинутих країн. Це шлях "доганяючого розвитку" - спроби правлячої верхівки перепороти історичну відсталість та уникнути залежності від більш розвинутих іноземних держав. Росія, яка внаслідок татаро-монгольської навали була відкинута у своєму розвитку на декілька століть, неодноразово намагалася наздогнати передові країни. Саме таку мету мали петровські реформи XVIII ст. сталінська індустріалізаціяЗО-х рр., перебудова 1985 р. та економічні реформи, що почалися після 1991 р. в Україні.

Україна переживає період поступової оздоровчої переорганізації "осучаснення" суспільства і кращого пристосування до нового світового соціального середовища, відносно закрита соціальна система стає більш відкритою, здатною сприймати, інтегрувати в себе досягнення постіндустріального суспільства, подолати розбалансованість внутрішніх зв'язків системи, витримати суттєвий тиск зовнішніх факторів гостро-конкурентного середовища і стані повноправленим членом світового співтовариства, під яким розуміється світова соціалізована система капіталізму.

Завдання для України полягає в тому, щоб вже в перші десятиріччя XXI ст. перейти від неорганічної до органічної модернізації, не здоганяти більш передові країни Заходу і запозичувати у них передові технології, а розвиватися в загалі у своєму напрямі на власній основі.

Лекція №3

Тема: Соціальна структура і стратифікація.