З.Соціологія громадської думки як наука

Соціологія громадської думки - галузева соціологічна наука, предметом вивчення якої є закономірності і механізми формування і функціонування оціночного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу в цілому до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес.

Термін "громадська думка " виник в Англії в другій половині XII ст., з кінця ХУШ ст. став загальноприйнятим. Під громадською думкою розуміється сукупність думок людей відносно питань, які мають суспільний інтерес. Громадська думка завжди пов'язана з ціннісними відносинами, тож в дуже різних випадках вона може розглядатися через єдиного суб'єкта - носія. Громадська думка є "середньоарифметичним" віддзеркаленням оцінок, суджень і уявлень різноманітних елементів соціальної структури.

При розв'язанні проблеми суб'єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття "суб'єкт" і "виразник громадської думки". В якості виразника можуть виступати окремі особи, групи людей. Що ж стосується суб'єкта громадської думки, то в даній якості виступає суспільство в цілому, народ, партія, міжнародна громадськість і т. п. Отже, не будь-яка групова, колективна думка стає чи є суспільною, а лише та, що відповідає критеріям -соціальний інтерес, дискусійність, компетентність. А її виразники - соціальні групи, верстви, класи, народ. Думку можна класифікувати: індивідуальна, групова або загальна; думка громадськості, або суспільна.

Визначний німецький філософ Г. Ф. Гегель виділив цілий ряд структурних елементів громадської думки: »

• умови існування громадської думки;

• об'єкт (зміст) громадської думки;

• носій громадської думки;

• характер судження, яке виступає в якості громадської думки;

• співвідношення "всезагальної" і "особливої" думки, поєднання і "протилежність" в "явищі" елементів істини і брехні.

Різнорідність у суспільній думці, її багатоколірність, пластичність і мінливість зумовлюють соціальні потреби в постійному і оперативному її вимірі.

Відомий російський соціолог Б. Грушин вважає, що дослідження об'єкта гро-мадської думки треба вести з таких позицій:

• аналіз загальної здатності судження громадської думки з точки зору специфіки віддзеркалення в ньому дійсності;• виділення деяких критеріїв, перш за все формальних, в силу яких те або інше явище незалежно від його конкретного змісту стає об'єктом громадської думки.

4. Етапи формування та фактори впливу на громадську думку.

Українськими науковцями сформульовані деякі концептуальні положення щодо особливостей розвитку громадської думки в умовах перехідного періоду і формування громадянського суспільства, її рівнів, типів, функцій, методики і техніки вивчення. Можна говорити про три основні етапи розвитку громадської думки: виникнення, формування і функціонування.

• На першому етапі знання про нове явище ситуації співставляється з власним інтересом та інтересами інших членів суспільства.

• На етапі формування в процесі спілкування, зіткнекння різних думок виникають єдині спільні судження, позиції.

• На третьому етапі громадська думка орієнтує, регулює, диктує певну поведінку, дію і взаємодію.

На розвиток громадської думки впливають найрізноманітніші фактори:

• рівень розвитку демократії;

• рівень інституціоналізації громадської думки;

• стан соціально-економічиих відносин в країні;

• моральна атмосфера в суспільстві;

• наявність реальних свобод, прав особистості, свобода слова, друку, мітингів, страйку і т. д.

Як багатосуб'єктивне явище громадська думка характеризується плюралізмом. Тому для соціології важливим завданням і напрямом є вивчення і аналіз думок різних соціальних груп, класів, верств, категорій населення, визначення «видів, рівнів, показників зрілості, функцій.

Думки можуть бути; панівними і опозиційними, публічними та анонімними, іфіційни.ии та неофіційними, істинними і хибними, чіткими і розмитими, мати по-гсякденний та науковий характер. Побутують також новаторські і консервативні іїумки, прогресивні і реакційні, зрілі і незрілі та ін., породжені суперечливістю інтересів соціальних груп.

Основними рисами громадської думки с: стабільність, вагомість, інтенсивність, поширеність, результативність, компетентність, соціальна спрямо0аність та ін.

Щодо основних функцій громадської думки, то серед них такі: оцінювальна, орієнтовна, виховна, регулятивна, соціального контролю, регламентації, зах'исна та директивна. Всі ці функції тісна пов'язані між собою і є моментами 'вловної функції регулювання.

Інтенсивне вивчення громадської думки в Україні розпочалось в 90-і рр., що було обумовлено створенням і зміцненням правових основ вираження громадської думки, конституційними гарантіями прав і свобод громадян. Активно вивчають громадську думку Інститут соціології НАН України, Центр "Соціальний моніторинг" Українського інституту соціальних досліджень, Фонд "Демократичні ініціативи"...

Основними каналами вивчення громадської думки є: референдуми, листи в борців до народних депутатів, вивчення питань, що надходять під час прямої теле фонної лінії до представників влади, політичних і економічних оглядачів, форумі нарад, засоби масової інформації, прикладні конкретно-соціологічні дослідження

Аналіз громадської думки має не лише вагоме практичне, але й теоретичне значення, сприяючи розвитку наук про суспільство. Соціологія, юридичні і політичні науки, економічні і етичні теорії не можуть обійтися без такого аналізу, намагаючись знайти відповідь на питання: "Що з того чи іншого приводу думає народ, українська нація?" і т. п. Правильна відповідь на подібні питання допомогають пов'язувати наукову роботу з життям, теорію з практикою, гарантує від помилок в узагальненнях, оцінках.

Лекція №6

ТЕМА: Соціальні процеси. Особливості етнічних, релігійних процесів в Україні