2.2 Процедурно-методичне забезпечення дослідження

Зважаючи на системність досліджуваного феномену, використано комплекс діагностичних процедур, спрямованих на: дослідження та формування професійно важливих якостей (пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта); вимірювання рівня рефлексивності (на скільки людина здатна виходити за рамки власного «Я», обдумувати, вивчати, аналізувати за допомогою порівняння образу свого Я з певними подіями.

Характеризує людей, які перед тим як діяти, проглядають всі гіпотези, не використовують ті, які здаються їм малоефективними. Приймають рішення обдумано); дослідження самооцінки (уявлення людини про важливість своєї особистої діяльності в суспільстві і оцінювання себе, професійних якостей, почуттів, переваг і недоліків), рівня домагань (соціальна позиція, яка займається індивідом і закріплюється через його індивідуальний вибір, власні зусилля і конкуренцію з іншими індивідами), емпатії (співпереживання, схильність до емоційного відгуку, виявлення допомоги іншій людині), сенситивності (цілісна, загальна здібність людини, яка допомагає прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини); комунікативність сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації), комунікації (процес обміну інформацією), організаторських схильностей (здібності до організаторської діяльності; комунікативні здібності, практичний розум, здатність активізувати інших, критичність, ініціативність, вимогливість до себе та інших, самоконтроль), самоконтролю у спілкуванні (здатність людини керувати емоціями, промовою при спілкуванні з іншими), саморегуляції (здатність людини самостійно себе контролювати, виправляти, удосконалювати), ролі в колективі (комплекс зразків поводження, пов'язаних з виконанням яких-небудь функцій.

Наведемо стислу характеристику обраних нами методик:

Методика вимірювання рівня рефлексивності (А.В.Карпова).

Методика призначена для вимірювання рівня рефлексивності.

Включає в себе 27 тверджень. З цих 27 тверджень 15 є прямими (номери питань: 1, 3, 4, 5, 9, 10, 11,14, 15, 18, 19, 20, 22, 24, 25). Решта 12 – зворотні твердження, що необхідно враховувати при обробці результатів, коли для отримання загального бала підсумовуються в прямих питаннях цифри, що відповідають відповідям піддослідних, а в зворотних - значення, замінені на ті, що виходять при інверсії шкали відповідей.

Зміст теоретичного конструкту, а також визначені ним поведінкові прояви – індикатори властивостей рефлективності, передбачає і необхідність врахування трьох головних видів рефлексії: ситуативної, ретроспективної та перспективної рефлексії.

Ситуативна рефлексія забезпечує безпосередній самоконтроль поведінки людини в актуальній ситуації, осмислення її елементів, аналіз того, що відбувається, здатність суб'єкта до співвіднесення своїх дій з ситуацією і їх координації відповідно до мінливих умов.

Ретроспективна рефлексія проявляється у схильності до аналізу вже виконаної в минулому діяльності. Ця рефлексія виражається, зокрема, в тому, як часто і наскільки довго суб'єкт аналізує та оцінює події, що відбулися, чи схильний він взагалі аналізувати минуле і себе в ньому.

Перспективна рефлексія співвідноситься: з функцією аналізу майбутньої діяльності, поведінки; плануванням; прогнозуванням.

Ключ до тесту-опитувальника рефлексивності Карпова:

Переведення тестових балів в стени:

Стени	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Тестові бали	80 і нижче	81 –100	101 – 107	108 –113	114 –122	123 –130	131 –139	140 – 147	148 – 156	157 – 171	172 і вижче

Результати методики більші, ніж 7 стенів, свідчать про високорозвинену рефлективність. Результати в діапазоні від 4 до 7 стенів – індикатори середнього рівня рефлексивності. Показники, менші 4-х стенів – свідоцтво низького рівня розвитку рефлексивності.

Методика дослідження самооцінки Т.В. Дембо-С.Л. Рубінштейн

(модифікована відповідно до завдань дослідження)

Методика являється однією з найвідоміших методик дослідження самооцінки. Дана методика ґрунтується на безпосередньому оцінюванні (шкалуванні) студентами таких важливих професійних та особистих якостей.

Досліджуваним пропонується на вертикальних лініях відмітити даним знаком рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) та рівня домагань. Також, рівень розвитку цих якостей, який би приніс їм задоволення.

Досліджуваним пропонується бланк методики, інструкція та завдання. Кожна людина оцінює себе. Рівень розвитку якостей людської особистості можна умовно зобразити горизонтальною лінією: ліва сторона лінії – буде символізувати самий низький розвиток, а права – найвищий.

Досліджуваним пропонується оцінити себе за допомогою вертикальної лінії за кожною із запропонованих якостей, сторін особистості і рискою (I) на кожній лінії позначкою потрібно відмітити як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості в даний момент часу, відзначити на кожній лінії цю самооцінку. Після необхідно уявити, якою повинна була б бути ця якість, щоб людина була задоволена собою, відчувала гордість за себе і могла б сказати, що вона психолог-тренер, який володіє необхідним комплексом професійно важливих якостей і діє професійно, це потрібно відзначити на кожній лінії даним знаком (V). Після цього хрестиком відмітити (Х) на якому рівні розвитку ці всі якості мають бути розвинені у психолога-тренера.

Шкали методики:

1) Рефлексивність: рефлексивні якості, вміння організовувати процеси зворотнього зв’язку і рефлексії учасників тренінгу, володіння прийомами самоаналіза і рефлексії власної тренерської діяльності;

2) Комунікативність: комунікативні якості, вміння установлювати комунікативний контакт та ефективну взаємодію з учасниками тренінгу, володіння різноманітними техніками і прийомами психологічного впливу;

3) Організаційні та лідерські якості: організаційні якості, лідерські якості, вміння організовувати учасників та управляти груповими процесами, груповою динамікою;

4) Емоційна саморегуляція та самоконтроль: емоційна саморегуляція та самоконтроль, уміння здійснювати контроль власного емоційного стану;

5) Емпатія та сенситивність: емпатія та сенситивність, уміння «відчувати» групу та учасників;

6) Теоретичний блок: знання теоретико-методологічних підходів, які використовують при побудові тренінгів, знання видів тренінгу, їх задач та сфер застосування, знання структури та основних атрибутів тренінга, вміння планувати зміст тренінга, складати програму та сценарій тренінга, вміння вносити корективи у сценарій тренінга чи вправ під час його проведення, вміння правильно використовувати різноманітні тренінгові методи відповідно до задач тренінга.

Обробці підлягають результати на всіх шкалах. Для зручності підрахунку оцінка переводиться у проценти. Як уже зазначалося, розміри кожної шкали дорівнюють 100, відповідно до цього нараховуютьється оцінка (наприклад, 54 бали = 54 %).

Записується відповідне значення кожного з трьох показників (рівня домагань, рівня самооцінки та рівень на якому мають бути розвинені ці якості у психолога–тренера) у балах за кожною шкалою.

Найбільш сприятливими з точки зору особистісного розвитку є такі результати: середній, високий або навіть дуже високий (але не виходить за межі шкали) рівень домагань, поєднується з середньою або високою самооцінкою при помірному розходженні цих рівнів і помірним ступенем диференційованості самооцінки та рівня домагань.

Продуктивним є також такий варіант ставлення до себе, при якому висока і дуже висока (але не максимально), помірно диференційована самооцінка поєднується з дуже високими, помірно диференційованими домаганнями при помірному розходженні між домаганнями і самооцінкою.

Кількість балів до 49 означає низьку самооцінку, від 50 до 79 говорить про середній рівень самооцінки, а від 80-100 балів – висока.

Завищена самооцінка може говорити про особистісну незрілість, невміння правильно оцінювати результати своєї роботи, порівнювати себе з іншими, може вказувати на спотворення у формуванні особистості: закритість для досвіду, нездатність усвідомлювати власні помилки. Низька самооцінка свідчить або про справжню невпевненість у собі або про захисну реакцію, коли за визнанням невміння приховується небажання розвиватись.

Несприятливими для особистісного розвитку і для навчання є усі випадки низької самооцінки.

Застосування даної методики для дослідження самооцінки може дати досить точні результати.

Тестова методика «Здатність до самоуправління» (Н.М.Пейсахов)

Запропонована тестова методика дає можливість дізнатися про здатність володіти собою у різних ситуаціях. В анкеті наведено дві групи тверджень. Якщо респондент не згоден, то відповідь «ні», згоден – «так».

Здатність до самоуправління оцінюється на основі обробки результатів анкети. Якщо результати анкетування лежать у правій частині шкали, то система самоуправління у людини є, однак у цьому випадку існує небезпека того, що ця людина занадто раціональна, що їй не вистачає емоцій. Якщо результати анкетування потрапили у зону низьких оцінок, то у людини ще немає цілісної системи самоуправління, а сформовані лише окремі риси.

Самоврядування – цілеспрямована зміна, і мета яку ставить людина, яка сама керує своїми формами активності: спілкуванням, поведінкою, діяльністю і переживаннями. Самоуправління – процес творчий, він пов’язаний зі створенням нового, необхідністю постановки нових цілей, пошуком нових рішень і засобів досягнення їх. Саморегуляція – це теж зміни, але що здійснюються в рамках наявних правил, норм, стереотипів. Функція саморегуляції інша – закріпити те, що придбано в процесі самоуправління.

Таким чином, самоврядування та саморегуляція – це дві сторони активності особистості. На кожному з рівнів самоврядування та саморегуляції з'являються нові якості, яких не було на попередніх, що і дає право говорити про їх специфічність і самостійність, а разом з тим і про їх цілісність. Розвиток здатності самоврядування проходить дві стадії.

На першій стадії відбувається формування горизонтальної її структури. Перш ніж почне складатися система саморегуляції, повинна виникнути потреба в ній.

Існує повний цикл самоврядування:

1. Аналіз суперечностей, або орієнтування в ситуації, – людина формує суб'єктивну модель ситуації.

2. Прогнозування – людина формує модель–прогноз, який заснований на аналізі минулого і сьогодення.

3. Прогноз – це спроба заглянути в майбутнє, передбачити хід подій.

4. Цілепокладання – це процес створення системи цілей, співвіднесення їх між собою і вибір кращого.

5. Планування – людина формує модель досягнення мети і послідовності її застосування.

6. Прийняття рішення – це перехід від плану до дій.

7. Самоконтроль – збір інформації про те, як йде виконання плану в реальному спілкуванні, поведінці, діяльності.

8. Корекція – зміни реальних дій, поведінки, спілкування, переживань, а також самої системи самоврядування.

Здатність самоврядування оцінюється за даною методикою на основі обробки результатів анкети. Підрахувати кількість відповідей «так» і «ні» в першому рядку (Контрольна картка), знайти суму; потім – кількість відповідей «так» і «ні» у другому рядку, знайти суму і т. д.

Зразок контрольної картки

						Результат, бали	Найменування етапів самоуправління	Оцінка рівня самоуправлін- ня за шкалою
Так			Ні
1	17	33	9	25	41	Σ = 1+2=3	Аналіз протиріч	Середній
2	18	34	10	26	42	Σ = 2+0=2	Прогнозування	Нижче среднього
3	19	35	11	27	43	Σ = 3+2=5	Цілепокладання	Вижче среднього
4	20	36	12	28	44	Σ = 1+2=3	Планування	Средній
5	21	37	13	29	45		Критерій оцінки якостей
6	22	38	14	30	46		Приняття рішення
7	23	39	15	31	47		Самоконтроль
8	24	40	16	32	48		Корекція
						Загальна сума	Загальна здатність самоуправління

Оригінал

Зразок контрольної картки

						Результат, бали	Найменування етапів самоуправління	Оцінка рівня самоуправління за шкалою
Так (+)			Ні (+)
1+	17-	33-	9-	25+	41-	Z1=1+2=3	Аналіз протиріч	Середній
2-	18+	34+	10+	26+	42+	Z2=2+0=2	Прогнозування	Нижчее середнього
3+	19+	35+	11-	27+	43-	Z3=3+2=5	Цілепокладання	Вижче середнього
4-	20-	36+	12-	28-	44+	Z4=1+2=3	Планування	Середній
5	21	37	13	29	45	Z5=	Критерій оцінки якостей
6	22	38	14	30	46	Z6=	Приняття рішення
7	23	39	15	31	47	Z7=	Самоконтроль
8	24	40	16	32	48	Z8=	Корекція
Загальна сума

Психодіагностична шкала

Показники	Рівні здатності до самоуправління
	Низький	Нижче середнього	Середній	Вижче середнього	Високий
Чоловіки Σобщ.	0 – 13	14 – 22	23 – 31	32 – 40	41
Жінки Σобщ.	0 – 11	12 – 21	22 – 30	31 – 39	40
Σi - етапи	0 – 1	2	3 – 4	5	6

Виявити загальну здатність до самоуправління можливо за формулою: Σзаг. = Σ1 + Σ2 + Σ3 + … Σ8; Потім Σзаг. порівняти з психодіагностичною шкалою, враховуючи свою статеву приналежність.

Щоб краще дізнатися про сформованість окремих етапів системи управління, порівняйте свої результати з цифрами, наведеними в шкалі і визначте ступінь розвитку кожного з восьми ланок процесу самоврядування. Всі вони оцінюються за однією шкалою від 0 до 6 балів.

Людина повинна навчитися свідомо і цілеспрямовано змінювати всю ієрархію форм своєї активності: спілкування, поведінку, діяльність, переживання.

Методика «Діагностика рівня емпатії» І. М. Юсупова

Опитувальник містить 6 діагностичних шкал емпатії, що виражає ставлення до батьків, тварин, людей похилого віку, дітей, героїв художніх творів, знайомих і незнайомих людей. В опитувальнику 36 тверджень, по кожному з яких випробовуваний повинен оцінити, якою мірою він з ним згоден або не згоден, використовуючи б варіантів відповідей: «не знаю», «ніколи» або «ні», «іноді», «часто», «майже завжди», «завжди» або «так». Кожному варіанту відповіді відповідає числове значення: 0, 1, 2, 3, 4, 5.

Потрібно оцінити кілька тверджень. Відповіді не будуть оцінюватися як хороші чи погані. Над твердженнями не слід довго роздумувати. Прочитавши в опитувальнику твердження, відповідним номером потрібно відзначити у відповідному аркуші своюдумку під однією з шести градацій: «не знаю», «ніколи» або «ні», «іноді», «часто», «майже завжди», «завжди» або «так». Жодне з тверджень пропускати не можна. Якщо в процесі роботи у випробуваного виникнуть питання, то експериментатор повинен дати роз'яснення.

Обробку результатів слід починати з визначення достовірності даних. Для цього необхідно підрахувати, скільки відповідей певного типу дано на зазначені номери твердження опитувальника: «не знаю»: 2, 4, 16, 18, 33; «завжди або так»: 2, 7, 11, 13, 16, 18, 23. Крім того, слід виявити: скільки разів відповідь типу «завжди» або «так» отримано на обидва твердження в наступних парах: 7 і 17, 10 і 18, 17 і 31, 22 і 35, 34 і 36; скільки разів відповідь типу «завжди» або «так» отримано для одного з тверджень, а відповідь типу «ніколи» або «ні» для іншого в наступних парах: 3 і 36,1 і 3, 17 і 28.

Після цього підсумовуються результати окремих підрахунків.

Якщо загальна сума 5 або більше, то результат дослідження недостовірний; при сумі, що дорівнює 4, результат сумнівний; якщо ж сума не більше 3, результат дослідження може бути визнаний достовірним.

При достовірних результатах дослідження подальша обробка даних спрямована на отримання кількісних показників емпатії та її рівнів.

Єдина метрична уніполярна шкала інтервалів дозволяє, користуючись ключем-дешифратором, одержати характеристику емпатії на підставі даних, які представляють всі діагностичні шкали і дають характеристику окремих складових емпатії.

Ключ

Шкала		Номер твердження
Номер	Виявлення емпатії до :
I	Батьків	10, 13, 16
II	Тварин	19, 22, 26
III	Пристарілих людей	2, 5, 8
IV	Дітей	25, 29, 32
V	Героїв художніх творів	9, 12, 15
VI	Незнайомим або малознайомих людям	21, 24, 27

За допомогою таблиці на основі отриманих оцінок в балах діагностується рівень емпатії за кожною із складових і в цілому.

Рівні емпатії

Рівень	Кількість балів
	За шкалами	В цілому
Дуже високий	15	82-90
Високий	13-14	63-81
Середній	5-12	37-62
Низький	2-4	12-36
Дуже низький	0-1	5-11

Співвідношення результатів із шкалою развинутості емпатійних тенденцій

Рівневі характеристики емпатії: від 82 до 90 балів – це дуже високий рівень емпатійності. Це говорить про чрезмірно розвинене співпереживання, ранимість, вразливість. У спілкуванні така людина тонко реагуєте на настрій співрозмовника, нерідко відчуває комплекс провини, занепокоєння за рідних і близьких не покидає вас. Від 63 до 81 бала – висока емпатійність. Таким людям характерна чутливість до потреб і проблем оточуючих, великодушність, схильні багато прощати, товариські, швидко встановлюють контакти і знаходять спільну мову. З непідробним інтересом ставляться до людей. Намагаються не допускати конфліктів і знаходити компромісні рішення, постійно потребують соціального схвалення своїх дій. Від 37 до 62 балів – нормальний рівень емпатійності, притаманний переважній більшості людей. У міжособистісних відносинах більш схильні судити про інших за їхніми вчинками, ніж довіряти своїм особистим враженням, емоційні прояви тримають під самоконтролем, у спілкуванні уважні, але можуть втрачати терпіння, відчувають затруднення у прогнозуванні розвитку відносин між людьми, тому їх вчинки часом виявляються несподіваними. Від 12-36 балів – низький рівень емпатійності. Є труднощі у встановленні контактів з людьми, незатишно почуваються в компанії. Емоційні прояви у вчинках оточуючих часом здаються незрозумілими і позбавленими сенсу. Віддють перевагу заняттю конкретною справою, а не роботі з людьми, прихильник точних формулювань і раціональних рішень. Від 11 балів і менше – дуже низький рівень. Емпатійні тенденції особистості не розвинені. Утрудняються першими почати розмову, тримаються осторонь. У діяльності занадто центровані на собі.

Методика діагностики оцінки самоконтролю у

спілкуванні (М.Снайдера)

Потрібно уважно прочитати десять пропозицій, що описують реакції на деякі ситуації. Кожне з них необхідно оцінити як вірне або невірне стосовно себе.

Якщо пропозиція здається вірною або переважно вірною потрібно поставити поруч з порядковим номером букву «В», якщо невірним або переважно невірним – букву «Н».

Люди з високим комунікативним контролеммпостійно стежать за собою, добре знають, де і як себе вести, контролюють вираженням своїх емоцій.

Разом з тим, відчувають скутість у спонтанному самовираженні, вони не люблять непрогнозованих ситуацій. Їх позиція: «Я такий, який я є в даний момент», мають низький комунікативний контроль більш безпосередні і відкриті, у них більш стійке «Я», мало піддане змінам в різних ситуаціях.

Підрахунок результатів: по одному балу нараховується за відповідь «Н» на 1, 5 і 7 питання і за відповідь «В» на всі інші.

Рівні комунікативного контролю: 0-3 бала – низький комунікативний контроль. Поведінка респондента стійка,немає потреби змінюватися залежно від ситуацій, у спілкуванні занадто прямолінійний; 4-6 балів – середній комунікативний контроль. Такі люди щирі, але не стримані в своїх емоційних проявах; 7-10 балів – високий комунікативний контроль. Такі люди легко виконують будь-яку роль, гнучко реагують на зміну ситуації, в змозі передбачити враження, яке справляють на оточуючих.

Поняття «комунікативні вміння» включає в себе не тільки оцінку співрозмовника, визначення його сильних і слабких сторін, а й уміння встановити дружню атмосферу, вміння зрозуміти проблеми співрозмовника і т. д.

Діагностика особистісної креативності (Є.Є.Тунік)

Методика дозволяє визначити чотири особливості творчої особистості: допитливість (Д); уяву (У); складність (С) і схильність до ризику (Р). Незважаючи на її адресованість юнацькому віку, вона не втрачає своєї прогностичності і в зрілому віці. Мета методики: визначення особливостей творчої особистості.

Дослідження може бути проведено як індивідуально, так і в колективі. Експериментатор пропонує респондентам відповісти на висловлювання відповідно до інструкції, що розміщена в опитувальнику. На кожне висловлювання існує 4 варіанти відповіді.

Завдання методики допоможуть з’ясувати, наскільки творчою особистістю себе вважає респондент.

Серед запропонованих коротких речень в опитувальнику потрібно знайти такі, які дійсно підходять вам краще, ніж інші. Їх необхідно помітити позначкою «Х» в колонці «в основному вірно (так)». Деякі речення підходять вам лише частково, їх потрібно помітити позначкою «Х» в колонці «частково вірно». Інші висловлювання не підійдуть вам зовсім, їх потрібно помітити позначкою «I» в колонці «ні».

Ті висловлювання, відносно яких ви не можете дійти до рішення, потрібно помітити позначкою «N» в колонці «не можу вирішити». Позначки потрібно робити до кожного речення.

При оцінці даних опитуваного використовуються чотири фактори, які тісно корелюються з творчими проявами особистості. Вони включають: Допитливість (Д), Уяву (У), Складність (С) і схильність до Ризику (Р). Ми одержуємо чотири «сирих» показники по кожному фактору, а також загальний сумарний показник. При обробці даних використовується шаблон, який можна накладати на бланк відповідей тесту або співставлення відповідей тих, хто тестувався, з ключем у звичайній формі.

Ключ до методики:

Схильність до Ризику (відповіді, що оцінюються 2 балами): а) позитивні відповіді: 1, 21, 25, 35, 36, 43, 44; б) негативні відповіді: 5, 8, 22, 29, 32, 34; в) всі відповіді на ці запитання у формі «може бути» оцінюються в 1 бал; г) всі відповіді «не знаю» на ці запитання оцінюються в –1 бал і віднімаються від загальної кількості.

Допитливість (відповіді, що оцінюються 2 балами): а) позитивні відповіді: 2, 3, 11, 12, 19, 27, 33, 37, 38, 47, 49; б) негативні відповіді: 28; в) всі відповіді «може бути» оцінюються в 1 бал; г) всі відповіді “не знаю” оцінюються в –1 бал.

Складність (відповіді, що оцінюються 2 балами): а) позитивні відповіді: 7, 15, 18, 26, 42, 50; б) негативні відповіді: 4, 9, 10, 17, 24, 41, 48; в) всі відповіді на ці запитання у формі «може бути» оцінюються в 1 бал; г) всі відповіді «не знаю» оцінюються в –1 бал.

Уява (відповіді, що оцінюються 2 балами): а) позитивні відповіді: 6, 13, 16, 23, 30, 31, 40, 45, 46; б) негативні відповіді: 14, 20, 39; в) всі відповіді «може бути» оцінюються в 1 бал; г) всі відповіді «не знаю» оцінюються в 1 бал.

У даному випадку визначення кожного з чотирьох факторів креативності особистості здійснюється на базі позитивних і негативних відповідей, що оцінюються 2-ма балами, частково, що співпадають з ключем (у формі «може бути»), оцінюються в 1 бал, і відповіді «не знаю» оцінюються в 1 бал. Використання цієї оціночної шкали дає право «показати» недостатньо творчу, нерішучу особистість.

Цей опитувальник розроблений для того, щоб оцінити, в якій мірі здатний респондент на ризик (Р), наскільки він допитливий (Д), володіє уявою (У) і віддає перевагу складним ідеям (С).

З 50 пунктів 12 тверджень відносяться до допитливості, 12 – до уяви, 13 – до здатності йти на ризик, 13 – до фактора складності. Якщо усі відповіді співпадають з ключем, то сумарний «сирий» бал може дорівнювати 100, якщо не відмічені пункти «не знаю».

Кінцева кількісна вираженість того або іншого фактора визначається шляхом складання всіх відповідей, які співпадають з ключем, і відповідей «може бути» (+1 бал) і відніманням з цієї суми всіх відповідей «не знаю» (–1 бал).

Чим вища «сира» оцінка людини, яка відчуває позитивні почуття по відношенню до себе, тим більш творчою особистістю, допитливою, з уявою здатна піти на ризик і розібратися в складних проблемах; всі вищеописані особистісні фактори тісно пов’язані з творчими здібностями.

Можуть бути одержані оцінки по кожному фактору тесту окремо, а також сумарна оцінка. Оцінка по факторах і сумарна оцінка краще демонструє сильні (висока «сира» оцінка) і слабкі (низька «сира» оцінка) сторони особистості.

Оцінка окремого фактора і сумарний «сирий» бал можуть бути згодом переведені в стандартні бали і відмічені на індивідуальному профілі особистості.

Основні критеріальні проявлення факторів, які досліджуються:

Допитливість. Суб’єкт з вираженою допитливістю частіше всього запитує всіх і про все, йому подобається вивчати побудову механічних речей, він постійно шукає нові шляхи (способи) мислення, любить вивчати нові речі та ідеї, шукає різні можливості рішення завдань, вивчає книги, ігри, карти, картини тощо, щоб дізнатися якомога більше.

Уява. Суб’єкт з розвинутою уявою вигадує оповідання про місця, які він ніколи не бачив; уявляє, як інші будуть вирішувати проблему, яку він вирішує сам; мріє про різні міста і речі; любить міркувати про явища, з якими не стикався; бачить те, що намальовано на картинах і малюнках не так, як інші, незвичайно; часто відчуває здивування з приводу різних ідей і подій.

Складність. Суб’єкт, який орієнтований на пізнання складних явищ, проявляє інтерес до складних речей і ідей; любить ставити перед собою важкі завдання; любить вивчати щось без сторонньої допомоги; проявляє наполегливість, щоб досягти своєї мети; пропонує дуже складні шляхи вирішення проблеми, ніж це здається необхідним; йому подобаються складні завдання.

Схильність до Ризику. Проявляється у тому, що суб’єкт буде відстоювати свої ідеї, не звертаючи уваги на реакцію інших; ставити перед собою високі цілі і буде намагатися їх здійснити; припускає для себе можливість помилок і провалів; любить вивчати нові речі або ідеї і не піддається чужій думці; не дуже стурбований, коли однокурсники, викладачі або батьки висловлюють своє несхвалення; віддає перевагушансу ризикнути, щоб дізнатися, що з цього вийде.

Діагностика функціонально-рольових позицій в управлінській команді

У кожному розділі методики потрібно розподілити суму в 10 балів між твердженнями, які, найкраще характеризують вашу поведінку. Ці бали можна розподілити між кількома твердженнями. Всі 10 балів можна розподілити між усіма твердженнями або віддати всі 10 балів якомусь одному твердженню. Після цього заносяться отримані бали в запропоновану таблицю таблицю.

Потрібно побудувати таблицю, щоб вона відповідала «ключу», вписуючи по кожному питанню поряд з відповідною буквою ту кількість балів, яка призначеня цьому варіанту відповіді в таблиці відповідей випробуваного.

Після цього знаходиться сума балів по кожному з I- VIII стовпців. Виділяються ті стовпці-ролі, де набрані найбільші суми. Ці ролі

частіше виконуються в групі.

Опис ролей в груповій взаємодії:

I роль – голова, II роль – формувач, III роль – генератор ідей, IVроль – оцінювач ідей, Vроль – організатор роботи, VI роль – організатор групи, VII роль – дослідник ресурсів, VIII роль – завершувач.

Шкали :

Голова

Генератор ідей

Оцінщик

Організатор групи

Організатор роботи

Дослідник ресурсу

Завершувач

Формувач

I – голова. Функції: вбирає всі можливі думки і приймає рішення; властивості: вміє слухати, добре говорить, логічний, рішучий; тип: спокійний, стабільний тип особистості, потребує у високомотивованій групі.

II – формувач. Функції - лідер, з'єднує зусилля членів групи в єдине ціле; властивості: динамічний, рішучий, напористий; тип: домінуючий екстраверт, потребує компетентної, цілісної групі.

I і II – два протилежні підходи до спільного управління групою.

III – генератор ідей. Функції: джерело ідей; властивості: розумний, багата

уява, креативність; тип: нестандартна особистість, потребує у мотивованому оточенні, яке буде сприймати його ідеї.

IV – оцінювач ідей (критик). Функції: аналіз і логічні висновки, контроль; властивості: аналітичність, інтелектуальність, ерудованість, «Якір групи», повертає до реальності; тип: розсудливий, вольовий склад особистості, потребує постійного притоку інформації та нових ідей.

V – організатор роботи. Функції – перетворення ідей у конкретні завдання і організація їх виконання; властивості: організатор, вольовий, рішучий; тип: вольовий тип особистості, потребує у пропозиціях, ідеях групи.

VI – організатор групи. Функції: сприяє комфорту групи, залагоджує розбіжності, знає потреби, проблеми членів групи; властивості: чутливість, дипломатичність, доброта, комунікативність; тип: емпатійний і комунікативний тип особистості, потребує постійного контакту з усіма членами групи.

VII – дослідник ресурсів. Функції: сполучна ланка із зовнішнім середовищем; властивості: товариський, захоплюється, енергійний, привабливий; тип: «напористий екстраверт», потребує свободи дій.

VIII – завершувач. Функції: спонукає групу все робити вчасно і до кінця; властивості: професійна педантичність, обов'язковість, відповідальність; тип: педантичний тип особистості. Потребує групової відповідальності.

«Зразок – ключ» для обробки та інтерпретації відповідей випробуваного

Ролі	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII
Запитання
1 2 3 4 5 6 7	Г Б А З Е В Ж	Е Д В Б Г Ж А	В Ж Г Д З А Е	З Г Ж В А Д Б	Ж А З Г Б Е Д	Б Е Д А В Б З	А В Е Ж Д З Г	Д З Б Е Ж Г В

Щоб управлінська команда була ефективна, потрібно, щоб усі ці ролі виконувалися членами групи, щоб вони взаємно доповнювали один одного. (Іноді один член групи може виконувати дві і більше ролей).

Методика Кос- 2 (Комунікативних та організаторських схильностей)

Дана методика призначена для виявлення комунікативних та організаторських схильностей особистості.

Потрібно відповісти на всі питання даної анкети. Вільно висловлювати свою думку з кожного питання і відповідати на них так: якщо відповідь на запитання позитивна, то в реєстраційному бланку у відповідному пункті потрібно ставити знак «+», якщо негативна – то знак «–».

Ніяких додаткових записів робити не слід.

Обробка та інтерпретація результатів. Виразність комунікативних та організаторських схильностей виявляється кількістю збігів відповідей обстежуваного з «ключем».

«Ключ» до методики КОС-2
комунікативні схильності	(+) 1,5,9,13,17,21,25,29,33,37	( 3,7,11,15,19,23,27,31,35,39
організаторські схильності	(+) 2,6,10,14,18,22,26,30,34,38	(-) 4,8,12,16,20,24,2