17. Диференціація і перерозподілення статі в онтогенезі. Співвідношення статей у природі і проблема його штучного регулювання.

Розвиток статі залежить від генотипу, внутрішніх та зовнішніх умов. Після генетичного визначення статі, яке здебільшого відбувається під час запліднення, на певному етапі онтогенезу починається її диференціація, тобто набуття статевих відмінностей.

Центральною подією розвитку статі вважають диференціацію гонад. Гонади в свою чергу детермінують розвиток інших статевих органів та вторинних статевих ознак.

На початку ембріонального розвитку зачаткові гонади XX та XY-ембріонів виявляються однаковими. Вони складаються з 2-х шарів: зовнішнього – кортикального, і внутрішнього – медулярного. В процесі розвитку у XY ембріонів поступово деградує кортикальний шар, а з медузи утворюються сім’яники; у ХХ ембріонів навпаки, дегенерує медула, а з кортексу розвиваються яєчники. Напрям розвитку статі у людини визначається Y хромосомою.

Суть проблеми статей зводиться до керування співвідношенням статей у потомстві. Ідеальний варіант її вирішення полягає в одержанні особин бажаної статі. Найбільше дослідів проведено на кролях. Для цього використовували центрифугування, електрофорез, біохімічні та фізіологічні методи.

Метод центрифугування полягає в тому що X i Y мають неоднакову массу і питому щільність. Метод полякає у відфільтровуванні у певному режимі.

Електрофорез – X і Y хромосоми мають неоднаковий заряд, і їх можна розділити за допомогою постійного електричного струму.

Всі досліди показали зміщеня певної статі в очікувану сторону, але 100% результату жоден дослід не дає!

17. Еволюція уявлень про ген. Сучасні уявлення про структуру гена і алелізм. Типи генів. Мозаїчність генів еукаріот.

Термін "ген" було запропоновано Йоханнсеном у 1909 р., невдовзі після відкриття заново менделівських законів спадковості. Із тих часів поняття гена кілька разів піддавалося суттєвій ревізії.

Інтенсивний розвиток протягом останніх 10-15 років нової дисципліни геноміки, що спрямована на встановлення та аналіз нуклеотидних послідовностей цілих геномів, зумовив тенденцію розглядати ген як анотовану геномну ділянку з певними властивостями. Згідно з визначенням, ген це певна визначена зона геномної послідовності, яка відповідає одиниці спадковості й містить регуляторні ділянкита ділянки, що транскрибуються. Під словами "одиниця спадковості" слід розуміти той факт, що ген кодує певні (один або кілька) функціональні продукти (білки або молекули РНК, що не транслюються). Під «ділянкою, що транскрибується" мається на увазі певна група екзонів, з'єднаних інтронами, яка транскрибується як одне ціле.

Ген – ділянка молекули ДНК в якій закодована інформація про первинну структуру білка.

За місцем локалізації: ядерні, цитоплазматичні.

За функціональним призначенням:

• Структурні – характеризуються унікальною послідовністю нуклеотидів, які кодують свої білкові продукти. Останні можна індифікувати за допомогою мутацій, які впливають на функції білка – екзони(ДНК), цестони, Інтрони(ДНК)

• Регуляторні – послідовність нуклеотидів у ДНК які не кодують інформацію про первинну структуру білка, а здійснюють регуляторну функцію (інгібітори і активатори)

За впливом на фізіологічні процеси у клітині:

Летальні, умовні, супервітальні, мутатори, антимутатори.

Принципова відмінність еукаріот полягає в мозаїчності будови еукаріотичного гена: первинний транскрипт, що синтезується, не може бути використаним як матриця для білкового синтезу, принаймні тому, що в його складі є інтрони. Дозрівання пре-мРНК з утворенням функціональної матриці називають процесингом. Усі операції процесингу відбуваються під час транскрипції на РНК-полімеразному комплексі, тобто процесинг еукаріотичної мРНК є невід'ємною частиною транскрипції.