49. Статевий хроматин. Співвідношення статей і проблема його регулювання. Рівні статевого диференціювання у людини. Вплив генних взаємодій на процес формування статі (синдром Моріса).

В 1949 році М. Барр і Ч. Бертрам, вивчаючи нейрон кішки, звернули увагу на те, що в інтерфазному ядрі клітини міститься тільце, яке інтенсивно забарвлюється тими ж барвниками, що і хромосоми. Ці тільця були лише у ядрах клітин самок. У самців їх не було. Це явище зустрічається у багатьох тварин і завжди пов’язане зі статтю. Така структура в ядрі клітини була названа статевим хроматином або „тільцем Барра”.

Статевий хроматин найчастіше знаходиться під оболонкою ядра. Він містить ДНК і РНК. Тільце Барро пов’язане із особливим станом однієї з Х-хромосоми. Цей стан веде до її інактивації, яка запізнюється з репліфкацією, і швидше всього є механізмом, який вирівнює баланс статевих хромосом і аутосм в клітинах самок і самців (3 тільця, 4 хромосоми).

Статевий хроматин легко виявляється під мікроскопом і використовується для ранньої дородової діагностики статі шляхом амніоцентезу. Амніоцентез – дородовий діагноз, який дозволяє встановити стать плоду і наявність у нього цитологічного або біохімічного дефекту, що є причиною важких спадкових захворювань

Співвідношення статей — відношення числа самців до числа самок у роздільностатевих популяціях.

Співвідношення статей поряд з статевим диморфізмом є важливою характеристикою роздільностатевих популяцій. Зазвичай його вказують за кількістю самців, що припадають на 100 самок, часткою чоловічих особин або у процентах. Залежно від стадії онтогенезу розрізняють первинне, вторинне і третинне співвідношення статей. Первинне — це співвідношення статей у зиготах після запліднення; вторинне — співвідношення статей при народженні і, нарешті, третинне — співвідношення статей зрілих, здатних розмножуватися особин популяції.

Проблема регулювання статі: має важливе господарське значення. Н-р: в молочному скотарстві, у яєчному птахівництві бажані самки, а там, де основний продукт - м'ясо, краще самці. Проблема в тому, щоб розділити сперму на х-і у-фракції. Способи: 1) електрофорез - х - спермії мають негативний заряд - рухаються до катода, а у - спермії - до анода. Гарантія 80%. 2) Метод осадження - х - сперма більш щільна і осядает вниз, а у - залишається згори. 3) Використання набору кислот для зміни рН жіночих статевих шляхів для створення умов тільки для х - або тільки для у-. 4) Партеногенез: геногенез - отримання самок - рентгенівськими променями опромінюють овоціт. першого порядку, тим самим затримують розбіжність хром-му, образ-ся яйцеклітина з диплоїдним набором хром-м, у кіт без запліднення розвивається самка. Андрогенез - отримання самців - ядро ​​яйцеклітини вбивають променями рентгена, потім у неї проникають два спермия, ядра зливаються, даючи диплоїдний набір, буде самець. 5) Метод поділу сперми на фракції по кол-ву ДНК в спермі. 6) Чим молодше батьки, тим імовірність народження у них чоловічої статі більше. 7) Чим більше сперми у статевих шляхах самки, тим імовірніше народження чоловічої статі. 8) Чим більше зберігається сперма - самка. 9) У птиці годування: якщо півневі в корм додавати Са, то самка, а якщо К - самці. 10) У будь-якій популяції діє закон рівноваги, тобто співвідношення статей прагне 1:1.

Синдром Морріса або Синдром нечутливості андрогенів — в Y-хромосомі є ген, який визначає диференціювання статевих залоз за чоловічим типом, синтезування ними гормону тестостерону. Але для розвитку організма чоловічої статі необхідний також білок-рецептор, що забезпечує проникнення цього гормону в клітини мішені — за його синтез відповідає ген, розташований в іншій хромосомі. При його мутації (рецесивний алель) порушується утворення нормального рецептора і, таким чином, здатність тканини сприймати тестостерон. В результаті з'являється особа з чоловічим каріотипом XY і наявністю тестостерону в крові, але за зовнішніми ознаками більш схожа на жінку.