3. Балансова теорія визначення статі. Генетична бісексуальність організмів. Інтерсексуальність.

У 20-х роках К.Бріджес виявив у культурах дрозофіли кілька триплоїдних самок, які мали три Х-хромосоми і три набори аутосом 3А. мейоз у них відбувався із значними порушеннями, і тому в потомстві від схрещування таких самок 3Х + 3А з диплоїдними самцями XY + 2А були одержані нащадки з різними співвідношеннями Х-хромосом і аутосом. Розвиток ознак статі в таких особин залежав від співвідношення Х/А. У нормальних самців воно становить 1/2, а у нормальних самок – 1. Мушки, в яких це співвідношення становить 2/3, тобто проміжне між 1/2 і 1, виявилися інтерсексами. Перевага Х-хромосом – зумовлює посилення ознак жіночої статі і призводить до виникнення над самок, тоді як відносний надлишок ауто сом посилює ознаки чоловічої статі у так званих над самців.

Отже розвиток статі у дрозофіли залежить від балансу генів, які контролюють її розвиток і знаходяться в Х-хромосомі і ауто сомах.

Будь-яка зигота має х-хром-ми і аутосоми, тобто має гени і жіночої та чоловічої статі, тобто генетично будь-який організм бісексуальних (двостатевий).Інтерсекси - гермофродіти - особини з розвиненими і жіночими та чоловічими ознаками. 2 типи: справжні - мають жіночі і чоловічі статеві залози через порушення балансу генів; умовні - мають залози однієї статі, а зовнішній статева ознака іншої статі з-за порушення балансу гормонів.

4. Біологія статі у рослин і тварин. Первинні і вторинні статеві ознаки. Хромосомна теорія визначення статі.

Стать – сукупність контрастуючих генеративних і пов’язаних з ними анатомічних, фізіологічних і біохімічних ознак особин одного виду. Ознаки, за якими відрізняються особини різних статей, поділяються на первинні і вторинні:

Первинні – морфологічні і фізіологічні особливості, які забезпечують утворення гамет і їх поєднання в процесі запліднення (статеві залози, або гонади – сім’яники, яєчники; статеві протоки – сім’япроводи і яйцепроводи, зовнішні статеві ограни і так звані додаткові копулятивні органи (у разі внутрішнього осіменіння)

Вторинні – які не беруть безпосередньої участі в утворенні гамет, спарюванні та заплідненні, але все ж таки мають певне значення у статевому розмноженні (грудні залози у ссавців, яскравий наряд у самців багатьох птахів, тощо)

Залежними від статі називають такі ознаки, характер домінування яких залежить від статі (рогатість у овець – домінанта)

Перша спроба пояснити визначення статі – Г.Мендель – стверджував що одна із статей є гетерзиготною, а інша гомозиготною за фактом статі. Але вирішальний внесок зробили цитологи. Вони показали, що хромосомний комплекс диплоїдних клітин у особин чоловічої і жіночої статей є однаковим, за винятком однієї пари хромосом. Хромосоми, які представлені в обох статей – аутосоми, а пара хромосом за якими відрізняється чоловіча від жіночої статі – статевими хромосомами, вони мають гени які контролюють розвиток статевих відмінностей. Стать яка продукує лише один тип гамет – гомогаметна, та що утворює 2 типи – гетерогаметна.

Таким чином, хромосомний механізм визначення статі забезпечую приблизно однакове співвідношення статей у різних видів. Проте це розщеплення проявляється ідеально, якщо:

1. Гетерогаметна стать з однаковою частотою утворює 2 типи сперватозоонів.

2. X- i Y- сперматозоони однаково активні під час запліднення.

3. Зиготи, ембріони і особини обох статей мають однакову життєздатність.

4. Кількість особин (вибіркова сукупність), за якою визначається співвідношення статей, буде достатньо великою і репрезентативною, що виключатиме вплив випадкових причин.