30. Мейотичний і мітотичний кросинговер. Визначення груп щеплення. Локалізація гена. Генетичні карти рослин і тварин.

Після багатьох досліджень Т. Морган розподілив всю сукупність ознак дрозофіли залежно від характеру їх успадкування на 4 групи. Ознаки різних груп успадковувалися відповідно менделівських закономірностей(вільно перекомбіновувалися), ті що належали до однієї групи мали тенденцію до до сумісного успадкування. Це пояснюється тим, що гени, які визначали ознаки певної групи, знаходяться в одній хромосомі.

Сукупність генів, розташованих в одній хромосомі називають – група щеплення. Кількість груп щеплення відповідна галоїдному набору хромосом.

Гени, які належать до однієї групи щеплення, не можуть вільно перекомбіновуватись, а успадковуються сумісно.

Т. Морган проводив досліди з кросинговером у дрозофіл і замітив, що кросинговер між генами w і y проходить з частотою у 1,5% а між генами y і ct відбувається з частотою – 20%. Враховуючи постійність частоти перехресту між генами, він висунув припущення, що кожен ген має свій локус(місце) у хромосомі. Частота кросинговерів була використана ним для визначення відносної відстані між зчепленими генами. Чим ближче розташовані гени, тим більшу силу щеплення вони мають і успадковуються майже завжди разом. З збільшенням відстані, сила щеплення зменшується, про що свідчить значна частота рекомбінантів.

Т.Морган експериментально підтвердив лінійне розміщення генів у хромосомі.

На основі даних про щеплення і кросинговеру були розроблені генетичні карти – схеми відносного розміщення генів у хромосомах. Хромосоми зображуються у вигляді прямих ліній різної довжини. На картах зазначають: номер групи щеплення, скорочені назви генів, відстань від одного з кінців хромосом, місце центром ери. Ідея створення – А Стертевант(1913). Найповніші генетичні карти створені для тих організмів які швидко розмножуються(дрозофіла, миша, бактерії, кукурудза, рис, ячмінь). Користуючись генетичними картами можна передбачити характер успадкування ознак, гени яких нанесені на карту, і теоретично обчислити розщеплення.

31. Методи добору в селекції. Особливості селекції рослин. Роль агротехнічних та зоотехнічних заходів у реалізації потенціальної продуктивності сортів рослин і порід тварин.

Добір – найдавніший і основний метод в селекції, який застосовують під час виведення кожного сорту. Суть добору полягає у виділенні і окремому розмноженні найцінніших у господарчому відношенні організмів. Для посилення спадкової мінливості почали застосовувати гібридизацію та експериментальний мутагенез. Це розширило базу для добору і значно підвищило його ефективність.

Розрізняють:

*Масовий добір може проводитися у формі:

Негативний добір – вилучення з певної популяції найгірших особин. Кращі особини використовуються для розмноження. Досягти селекційного успіху таким методом досить важко. Використовують для підтримки високої продуктивності вже існуючих сортів.

Позитивний добір – відбирають незначну частину (5-10%) кращих рослин. Насіння, яке зібране з них, об’єднують і висівають для випробовування у порівнянні з вихідним сортом і стандартом. У наступні роки добір і випробовування повторюють. У сучасній селекції цей метод майже не застосовується. Значним недоліком масового добору є те, що поряд з генетично-цінними організмами добираються і такі, які виділяються внаслідок позитивних модифікацій.

Індивідуальний добір – кожна обрана рослина обмолочується окремо, і одержаний урожай висівають за сім’ями (сім’єю селекції рослин називають потомство однієї рослини; лінією – потомство однієї гомозиготної самозапильної рослини). На основі обліку і спостережень вибраковується частина ліній, а кращі дають початок лініям, які випробовувалися за корисними ознаками.