36. Мирні договори із європейськими країнами союзницями Німеччини в Другій світовій війні (у 37-му питанні можна те саме писати)

Для підготовки мирних угод з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною, та Фінляндією (хоча вона не була союзницею Німеччини) на Постдамській конференції 17 липня – 2 серпня 1945 р. було заплановано створити Раду міністрів закордонних справ. Для погодження питань, пов’язаних з мирними договорами, з 29 липня – 15 жовтня 1946 р. в Парижі відбулася мирна конференція за участю 21 держави, які внесли свій внесок у перемогу над Німеччиною. П'ять переможених держав також надіслали своїх делегатів на цю конференцію. Їх було запрошено, аби заслухати їхні вимоги. У процесі роботи нерідко виникали конфлікти між прихильниками СРСР та західними державами. Загострилися територіальні питання між Болгарією та Грецією, а також між Югославією та Італією. Результати та умови мирних договорів, ухвалені «Радою чотирьох» на засіданні в Нью-Йорку 4 листопада 1946 р. Урочисте підписання п'яти договорів відбулося в Парижі 10 лютого 1947 р.

Італія. Було досягнуто компромісу, взявши за основу «французьку лінію», запро­поновану Жоржем Бідо: за Італією лишалася долина Каналу, Горіція та Монфальконе. Трієст і прилегла до нього отримували міжнародний статус. У договорі містилися також і тези про репарації. Сполучені Штати більше не вимагали від Італії погашення її воєнних боргів. Великобританія повелася так само, як США, і відмовилася від частини кораблів, які мали бути передані їй за умовами мирних договорів. Що ж до Радянського Союзу, то він забрав усі належні йому італійські кораблі і наклав вето на прийняття Італії до ООН. Крім того, була значно обмежена чисельність італійських сухопутних, повітряних і морських сил. Італія втратила Албанію, яка знову стала незалеж­ною державою, а також Ефіопію. Віддала Греції острів Родос та острови Додеканес.

Румунія. Радянський Союз лишив собі Бессарабію та Північну Буковину. Крім того, за радянсько-чехословацьким договором від 29 червня 1945 р. до СРСР відходила Підкарпатська Русь (Закарпаття). Ухвала Другого Віденського арбітражу від 30 серпня 1940 р. анулювалася. Румунія знов повертала собі Трансіль­ванію, і її кордон з Угорщиною відновлювався в тому вигляді, який існував на 1 січня 1938 р. За окремим румуно-болгарським договором до Болгарії відходила Пд. Добруджа. Отож, Румунія мала вихід до моря лише у вузькій смузі, а СРСР утримував частину територій у гирлі Дунаю. Румунія мала сплатити СРСР репарації на суму 300 млн. доларів.

Болгарія. Її кордони лишалися такими, якими вони були на 1 січня 1941 р., тобто Болгарія зберігала південну частину Добруджі. Її претензії на узбережжя Егейського моря і Західну Фракію не були задоволені. Болгарія мала заплатити репарації Греції в розмірі 45 млн. і Югославії — 25 млн. доларів.

Угорщина. Кордони з Австрією та Югославією відновлювалися в тому вигляді, в якому вони існували на 1 січня 1938 р. Кордон між СРСР та Угорщиною проходив межею колишньої Підкарпатської Русі, анексованої Ра­дянським Союзом. Щодо її кордону з Чехословаччиною, то ухвали 1-го Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. були анульовані, як наслідок, уся південна частина Словаччини пере­ходила до Чехословаччини. Угорщина поступалася Чехословаччині селищами Горвальг'ярфан, Оросвар та Дунашун поблизу австрійського кордону. Репарації становили 300 млн. доларів, які треба було внести протягом п'яти років починаючи з 20 січня 1945 р., з яких 200 млн. — СРСР і 100 млн. — Чехословаччині та Югославії.

Фінляндія. На південному сході росіяни займали частину Карелії, а також території на північний захід від Ладозького озера включно з Виборгом. Вони відмовились від півострова Ханко, переданого в оренду Росії 1940 року, але домоглися надання їм в оренду на 50 років з оплатою в 5 млн. фінських марок щорічно островів Порккала-Удд та вузької смуги у фінській затоці на відстані 13 км від столиці Гельсінкі. СРСР анек­сував на півночі район Петсамо і відтак позбавив Фінляндію виходу до Північного Льодовитого океану. Аландські острови лишалися демілітаризованими. Накладено великі репарації – 300 млн. доларів СРСР у вигляді поставок товарів.

Передбачалося виведення окупаційних військ з території цих держав, окрім Угорщини та Румунії, де радянські війська залишилися. Мирні договори із союзниками Німеччини після ІІ світової війни суттєво відрізнялися тим, що не були принизливими для переможених держав, як це сталося після І світової війни.