11. Методика пошуку, опрацювання і використання історичних джерел.

Обов´язковим правилом пошуку джерел є те, що його слід починати з опублікованих джерел по темі, тобто з вивчення бібліографії. Цей процес включає:

• ознайомлення з прикнижковою бібліографією в ході опрацювання наукової літератури з теми дослідження;

• роботу з каталогами бібліотек;

• перегляд бібліографічних покажчиків.

Щоб оптимально організувати пошук архівних матеріалів, слід дотримуватися ряду обов´язкових умов, зокрема:

• перш ніж звертатися до архівів, слід вивчити мережу їх установ, щоб точно знати адреси пошуків;

• опанувати систему науково-довідкового апарату архівів (у кожній країні вона має свої особливості);

• ознайомитися з адміністративною структурою країни, системою державного управління в період, який досліджується. Ці дані є у відповідних довідникахІ5;

• на основі вивчення структури та функцій установ (фондоутворювачів), зміни їх назв, шляхів проходження документів за різних часів окреслити коло фондів, у складі яких можуть зберігатися документи, що цікавлять дослідника.

12. Загальна характеристика речових джерел.

Найдавніші відомості про заселення і життя на українських землях містять пам´ятки первісної матеріальної культури. Перші люди на території України з´явилися приблизно 1 млн років тому. Про це свідчать виявлені археологами найпростіші знаряддя праці ударної та ударно-ріжучої дії — рубила із кременю, скребла із сланців. Речові джерела містять цінні відомості про найдавніше населення України, яке ще до появи виробів із заліза мало розвинуту матеріальну культуру, досягло значних успіхів у землеробстві, скотарстві, ремісництві (обробці каменю, кістки, глини, дерева, металу тощо). Речові джерела складають важливу частку джерельної бази історії давніх народів, що в різні часи населяли територію України: кіммерійців, скіфів, сарматів, греків, готів тощо. Велике значення мають речові джерела для вивчення історії формування слов´янських племен. Вони допомагають з´ясувати складні проблеми українського етногенезу. Речові пам´ятки становлять вагому частку джерельного комплексу вивчення формування давньоукраїнської народності й державності. Сучасна історична наука має численні археологічні свідчення про своєрідність посуду ювелірних виробів, домобудівництва, традиційного одягу та прикрас у різних регіонах України-Русі.

13. Нумізматичні і сфрагістичні джерела.

Особливу групу джерел з історії України складають монети, які відносяться до нумізматичних джерел, їх знаходять під час розкопок старовинних поселень, курганів, поховань, етнографічних експедицій. Найбільший нумізматичний матеріал потрапляє до рук істориків завдяки знахідкам монетних скарбів. Першу появу на території нашої держави монет пов´язують з грецькою колонізацією Північного Причорномор´я, що розпочалася у VII—VI ст. до н. е. Карбування монет на території України розпочалося наприкінці X ст. спочатку в Києві, а потім у Тмутаракані (друга половина XI ст.). Унікальні нумізматичні знахідки свідчать про те, що перші спроби карбування монет робилися ще за часів Ольги та Святослава. Нумізматичні джерела з історії України доби середньовіччя дають підстави для висновку про те, що її монетний обіг був тісно пов´язаний із розвитком європейської монетної справи. Періодизація монетного карбування в середньовічній Європі пов´язується з окремими визначальними типами монетних номіналів. нумізматичні пам´ятки складають важливий компонент речових джерел з вітчизняної історії, вони містять цінну інформацію, що дає змогу уточнювати й доповнювати відомості інших груп історичних джерел. Назви старовинних монет подекуди перейшли до паперових грошових знаків. Нумізматичні назви й термінологія трапляються в писемних та усних джерелах, що дає можливість точніше визначити час та місце їх створення, справжність й оригінальність. Назви старовинних монет залишились у сучасній грошовій термінології. Вивчення та використання в історичних дослідженнях нумізматичних пам´яток є одним із важливих завдань історичної нумізматики та джерелознавства.