48. Твори іноземців про Україну хv- XVI ст..

У XV -XVI ст. про Україну дедалі частіше починають писати різні мандрівники, що подорожували із Західної та Південної Європи на Схід. Це були переважно італійці, які взагалі багато мандрували світом. Деякі з них підтримували спеціальні зв'язки з Чорноморським узбережжям, де вже з XII ст. було багато генуезьких і венеціанських колоній. Здебільшого ці мандрівники перетинали Крим і причорноморські землі й лише зрідка - центральну Україну. Незважаючи на це, спогади цих мандрівників для нас також цінні.

Жільбер де Лянуа, посол Франції, Англії і Бургундії, в 1412 і 1421 pp. був у Польщі, Литві та Україні. У своїх спогадах він описує подорож у 1421 р, коли побував у Судовій Вишні, Львові, Белзі, Луцьку, Кам'янці-Подільському, Крем'янці, крім того, був у Білгороді (Бессарабія), Малій Татарії (Степова Україна) і в Кафі (Феодосія). Про Кам'янець-Подільський він пише як про "прегарно розташоване місто".

У 1437 р. відбулася подорож посла Венеціанської Республіки Амброзіо Контаріні до перського шаха. Він їхав через Німеччину, Польщу, Україну, Литву, Крим, Грузію. Повертаючись до Венеції через Москву, він відвідав Луцьк, Житомир, Білгородку, Київ, Черкаси.

До початку XVI ст. належать "записки" С. Герберштейна, відомого дипломата, "вірного служителя-дорадника чотирьох цісарів". Описуючи географічне положення України, автор "Записок" наводить інформацію про Дніпро, Дністер і Дон. З-поміж міст згадує Стародуб, Брянськ, Новгород-Сіверський, Чернігів, Путивль, Київ, Канів, Черкаси, Берестє, подає також деякі відомості про чорноморські степи, Крим і Кубань.

Особливо цікавим є щоденник подорожі Михалона Литвина, литовського дипломата в Кримському ханстві, який у 1550 р. подорожував Україною й зібрав цінні відомості про Київ, особливо багато - про ґрунти й природні багатства Київщини та всього Придніпров'я.

Посол німецького імператора Рудольфа II до козаків Еріх Лясота був одним з перших іноземців, що залишив цікаві спогади про свою подорож на Запорізьку Січ улітку 1594 р. У його спогадах зафіксовано відомості про міста, через які він подорожував, - Львів, Почаїв, Прилуки, Кам'янець-Подільський, Київ, Переяслав.

49. Україна періоду національно-визвольної війни середини XVIIст.в описах іноземців.

50. Йосифіканська та Францисканська метрики.

Йосифинська метрика— перший земельний кадастр Галичини та Володимирії — перепис і економічна оцінка земельних угідь. Укладена 1785–1788 рр. на підставі патенту (указу) австрійського імператора Йозефа (Йосифа) II (1741–1790) від 12 квітня 1785 р. Від імені імператора Йозефа ІІ отримала назву — «йосифинська».

«Йозефинська метрика» складалася з метою упорядкування податкового законодавства Австрійської імперії, у тому числі Галичини, загарбаної нею 1772 року, врегулювання земельних відносин та податкової системи. По кожному населеному пункту окремо містила:

книгу поземельного прибутку (метрикальну книгу) — основний документ земельного кадастру, де фіксувалися дані про власника, площу, категорію, прибутковість та інші відомості про земельні угіддя;

штокінвентар (господарський опис поміщицького маєтку) та інші документи.

«Й. метрика» відбиває тогочасний розвиток суспільних відносин, сільськогосподарського і промислового виробництва, економічний розвиток регіону загалом наприкінці XVIII ст. — на початку ХІХ ст. На її основі було створено «Францисканську метрику» — другий земельний кадастр Галичини та Володимирії (1819–1820 рр.). Текст книг «Й. метрики» населених пунктів Королівства Галичини і Володимирії написаний польською та німецькою мовами.Францисканська метрика (францисканський кадастр) — перепис і економічна оцінка земельних угідь Галичини, проведені австрійським урядом у 1819—1820 рр. азва походить від імені австрійського імператора Франца ІІ, під час правління якого був проведений перепис. «Францисканська метрика» докладно описує розміри поміщицьких маєтків і селянських громад, якість ґрунту і стан використання земельних угідь, поземельні доходи, відображає зміни у землекористуванні, що сталися за час після складення першого поземельного кадастру — «Йосифинської метрики». «Францисканська метрика» — важливе джерело для вивчення розвитку продуктивних сил у сільському господарстві й промисловості, соціально-економічних відносин та культури Галичини в першій половині 19 ст. Матеріали «Францисканської метрики» мають певне значення і для вивчення історичної географії, метрології, сфрагістики, топоніміки і антропоніміки.