- •Предмет і завдання історичного джерелознавства.
- •Джерелознавство в системі історичної науки.
- •Спеціальні історичні дисципліни в структурі джерелознавства.
- •Поняття історичного джерела.
- •Джерельна інформація, її характер та джерельна база історичних досліджень.
- •Класифікація історичних джерел, її завдання і значення.
- •Основні типи класифікацій історичних джерел.
- •Джерелознавчі класифікації історичних джерел.
- •Методика пошуку, опрацювання і використання історичних джерел.
- •Загальна характеристика речових джерел.
- •Нумізматичні і сфрагістичні джерела.
- •Пам’ятки архітектури, як історичні джерела.
- •Зброя і одяг, як історичні джерела.
- •Загальна характеристика зображальних джерел.
- •Картографічні джерела.
- •Загальна характеристика усних джерел.
- •Загальна характеристика лінгвістичних джерел.
- •Загальна характеристика писемних джерел.
- •Джерела нарративного характеру.
- •Актові і діловодські джерела.
- •Джерела статистичного характеру.
- •Джерела особового походження.
- •Періодика, як вид історичних джерел.
- •Специфіка статистичних джерел.
- •Джерелознавчі особливості мемуарних творів.
- •Класифікація мемуарів за жанрами.
- •Загальна характеристика давньоруського літописання.
- •Повість минулих літ.
- •Київський літопис (хіі ст.)
- •Галицько-Волинський літопис.
- •Українські та білоруські літописи хv- XVII ст..
- •Козацьке літописання.
- •Українські історичні твори XVII ст. Хроніка ф. Софоновача і Синопсис.
- •Авторство, композиція і зміст Руської Правди.
- •Польські історики XV-XVI ст., які писали про Україну.
- •Румянцевський опис або Генеральне межування України.
- •Агіографічна література.
- •Твори іноземців про Україну хv- XVI ст..
Предмет і завдання історичного джерелознавства.
Предмет історичного джерелознавства складають: закономірності формування джерельної бази історичної науки в цілому та окремих груп джерел і відображення в них процесу історичного розвитку, їх функціонування в історичному дослідженні, функціонування джерелознавства в системі історичної науки.
До теоретичних завданmь джерелознавства належать:
• розробка загальної теорії джерелознавства, яка охоплює розвиток систематизованих знань про природу історичних джерел, їх функціонування в історичному дослідженні, основні поняття, категорії і терміни історичного джерелознавства;
• опрацювання теоретичних проблем джерелознавства окремих компонентів історичної науки, у тому числі всесвітньої історії, історії України.
• вироблення принципів та методів наукового дослідження історичних джерел і використання джерельної інформації.
До практичних завдань джерелознавства можна віднести такі:
• вдосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання джерел, розробка методики джерелознавчої критики, що займає провідне місце у методичному арсеналі історичної науки;
• аналітико-інформативне вивчення окремих джерел або їх комплексів.
• забезпечення історичних досліджень вірогідними джерелами і фактичними знаннями, що складають основу для подальших науково обґрунтованих висновків;
• формування на базі джерел сукупності наукових фактів
Джерелознавство в системі історичної науки.
Розумінню місця джерелознавства в структурі історичних знань сприяє встановлення його зв'язків з іншими підсистемами історичної науки: всесвітньою історією, історією окремих регіонів, країн, епох, різних сфер суспільного розвитку, а також із суміжними галузями. Найтісніше воно пов'язане з історіографією (історією історичної науки), предмет якої складають закономірності формування й розвитку наукових історичних знань та їхнє функціонування в системі соціально-пізнавальної інформації. Чимало спільного у джерелознавства з архівознавством. Джерелознавство тісно співпрацює з археологією, етнографією, документознавством, музеєзнавством, кодикологією, бібліографією, іншими спеціальними галузями історичної науки, які використовують джерелознавчі методи, вивчаючи власні комплекси джерел (археологічні, етнографічні, музейні). Водночас практичні знання, нагромаджені цими галузями, використовуються джерелознавством у процесі розробки загальних методів дослідження різних видів джерел.
Спеціальні історичні дисципліни в структурі джерелознавства.
Найбільш обґрунтованим і чітким нам видається поділ спеціальних історичних дисциплін на два класи: 1) дисципліни, завданням яких є вивчення окремих типів (видів) джерел (нумізматика — монети, сфрагістика — печатки, геральдика — герби); 2) дисципліни, що розробляють спеціальні методи роботи з джерелами і вивчають окремі риси та елементи, притаманні джерелу, незалежно від його видової приналежності (палеографія — зовнішні ознаки писемних пам'яток, хронологія — системи літочислення тощо). Відрізняються ці класи предметом дослідження. Нерідко вони можуть вивчати одні й ті ж джерела, проте кожна з дисциплін використовує свої специфічні методи, пристосовуючи їх до різних за формою, змістом та функціями у суспільстві джерел. Так, маючи загальний з джерелознавством об'єкт вивчення, зазначені дисципліни вирішують окремі питання, що допомагають історику дістати комплексне, досить повне уявлення про дане джерело. Сьогодні комплекс спеціальних історичних дисциплін має визначену галузь дослідження, охоплюючи різноманітні напрями вивчення історичних джерел і налічує майже 80 назв. СІД самостійно вирішують спеціальні питання джерелознавчого характеру. Водночас виникнення і розвиток комплексу СІД перебуває у прямій залежності від розвитку власне історичної науки.
Пошуки досконалого структурування історичного джерелознавства продовжуються. Вони стимулюють нові теоретичні дослідження і розширюють спектр проблем, вирішення яких є справою майбутнього. Необхідно знайти оптимальне співвідношення теорії і практики джерелознавства, що загалом сприятиме збагаченню джерельної бази і кращому використанню джерельної інформації.