10. Поняття про біогеоценоз та екосистему

Об'єктом вивчення екології є екосистеми. Цей термін запропонований у 1935 році англійським ботаніком А. Тенслі. В це поняття входить не лише комплекс організмів, а й комплекс факторів навколишнього природного середовища. Популяції різних організмів тісно взаємопов’язані не тільки між собою, але і з умовами фізичного середовища існування. Зокрема, вони дістають з довкілля певні речовини, потрібні для забезпечення їхньої життєдіяльності та виділяють туди продукти обміну. Таким чином угруповання організмів утворюють із фізичним середовищем певну систему - екосистему. В кожній екосистемі відбувається колообіг речовин та обмінні енергетичні процеси. Екосистема - це сукупність організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з фізичним середовищем існування, завдяки чому виникає потік енергії, який створює певну трофічну структуру і забезпечує колообіг речовин усередині системи. Термін екосистема близький до терміна біогеоценоз, введеного в обіг російським ученим В. Сукачовим у 1940 році. Біогеоценоз - природна ділянка земної поверхні з певним складом живих і неживих компонентів і динамічною взаємодією між ними. Ці два поняття майже ідентичні, можливо, перше ширше і останнім часом воно більш уживане.

Структура біогеоценозу (екосистеми).

Біогеоценоз містить два компоненти:

• біотоп (грец. топос - місце) - сукупність на певній території абіотичних факторів - кліматичних і ґрунтових;

• біоценоз - сукупність живих організмів: I - рослин (фітоценоз), II - тварин (зооценоз); III - мікроорганізмів (мікробіоценоз); IV - грибів (мікоценоз) - біотичний фактор.

Кожний біоценоз має:

• видову структуру (різноманітність видів, співвідношення їх чисельності);

• просторову структуру, яка визначається ярусним розташуванням різних видів рослин;

• екологічну структуру, яка визначається співвідношенням популяцій різних екологічних груп організмів за типом живлення.

Розрізняють автотрофи - організми, що здатні утворювати органічні речовини з неорганічних за допомогою сонячного світла (фотосинтез) або енергії хімічних реакцій (хемосинтез). Гетеротрофи - організми, що живляться готовими органічними речовинами. У кожній екосистемі можна виділити такі компоненти:

1) неорганічні речовини (вуглець, азот, вуглекислий газ, вода та ін.), які вступають у колообіг;

2) органічні речовини (білки, вуглеводи, ліпіди та ін.), які об’єднують біотичну та абіотичну частини екосистеми;

3) клімат (температура, вологість, тиск та ін.);

4) продуценти - автотрофні організми, здатні утворювати органічні сполуки з неорганічних;

5) консументи - гетеротрофні організми, які споживають готову органічну речовину;

6) редуценти (деструктори) - гетеротрофні організми, які розкладають органічну речовину до неорганічних сполук.

10. Поняття про біосферу та її властивості.

Біосфера - область існування живих організмів на Землі, яка включає частини атмосфери, гідросфери, літосфери. Біосфера включає верхню частину літосфери, всю гідросферу і нижню частину атмосфери - тропосферу. Нижня межа життя проходить по літосфері на глибині 2 - 3 км, верхня - на висоті 20 - 22 км. Межі біосфери зумовлюються цілою низкою факторів. Важливою причиною нерівномірного розміщення живих організмів в атмосфері є наявність сил гравітації та космічне випромінювання. Існуванню живих організмів на великих глибинах літосфери заважає висока температура земних надр. У гідросфері живі організми зустрічаються на максимальній глибині.

Центральною ланкою біосфери виступають живі організми, включаючи людину. Перші уявлення про біосферу як „зону життя” належать французькому натуралісту Ж. Б. Ламарку (1802). Термін „біосфера” вперше запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Науково обґрунтував учення про біосферу в 1926 році український вчений В.І. Вернадський. Він довів, що живі організми мають вирішальний вплив на всі геологічні процеси, які формують обличчя Землі. Саме життєдіяльністю живих організмів зумовлюється хімічний склад атмосфери, концентрація солей у гідросфері, утворення і руйнування гірських порід. Живі організми не тільки пристосовуються до умов зовнішнього середовища, а й активно їх змінюють.

Основні компоненти біосфери.

Усю сукупність живих організмів у біосфері В. І. Вернадський назвав „живою речовиною”, яка складає єдину термодинамічну систему (оболонку) та в якій зосереджується життя і відбувається постійна взаємодія живого з абіотичними умовами середовища. Основні характеристики живої речовини: біомаса, хімічний склад, енергія. В біосфері виділяють шість типів речовини:

1) жива речовина - сукупність усіх існуючих на Землі рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів;

2) біогенна речовина - продукт життєдіяльності організмів (торф, крейда, горючі сланці);

3) нежива речовина - в утворенні якої організми не брали участі (гірські породи абіогенного походження, вода);

4) біокосна речовина - продукт взаємодії живої речовини і неживої матерії (ґрунт);

5) радіоактивна речовина;

6) космічна речовина.

Властивості біосфери:

• біосфера - відкрита система її існування неможливе без надходження енергії ззовні. На неї впливають космічні сили, перш за все сонячна активність;

• біосфера - саморегулююча система, для якої характерна організованість. Цю властивість на сучасному етапі називають гомеостазом, маючи на увазі здатність повертатися у вихідний стан, гасити виникаючі збурення, включенням ряду механізмів. Біосфера за свою історію пережила ряд таких збурень і переборола їх (виверження вулканів, зустрічі з астероїдами, землетруси). Але окремі великі збурення вона вже гасити не в силах. Наслідком цього є або розпад екосистеми, або поява нестійких штучно створених систем;

• біосфера - система, яка характеризується великим різноманіттям. В наш час описано 2 млн. видів (1,5 млн. видів тварин і 0,5 млн. видів рослин). Для біосфери різноманітність видів - одна з найважливіших властивостей. Різноманітність - головна умова стійкості будь-якої екосистеми та біосфери в цілому. Усі функції живих організмів у біосфері можуть виконуватись тільки завдяки їх величезному різноманіттю;

• важлива властивість біосфери - наявність в ній механізмів, які забезпечують колообіг речовин і пов'язану з ним невичерпність окремих хімічних елементів та їх сполук. При відсутності колообігу, за короткий проміжок часу був би вичерпаний основний будівельний матеріал живого - вуглець. Тільки завдяки колообігам та постійному притоку сонячної енергії забезпечується безперервність процесів у біосфері.