10. Екологічні проблеми Світового океану

Основні забрудники Світового океану.

Нафта і нафтопродукти потрапляють у воду природними і штучними шляхами. Щороку у світі добувають понад 4 млрд. т сирої нафти, з якої приблизно 50 млн. т втрачається під час добування, транспортування та переробки.

У води Світового океану надходить за рік 12-15 млн. т нафти, кожна тонна якої вкриває плівкою 12 км² поверхні океану. За підрахунками вчених, нині 20% поверхні Світового океану вкриті плівкою нафти чи нафтопродуктів, з яких 2/3 надходить із суші.

Нафтове забруднення призводить до

• зміни газо- і водообміну між атмосферою і поверхнею Світового океану;

• зміни температурного режиму вод;

• загибелі ікри та деяких водяних організмів внаслідок отруєння (особливо небезпечне для малорухомих видів, зокрема, молюсків);

• появи неприємного запаху і смаку води: при концентрації нафти

  • 0,06 мг/л - погіршуються смакові якості води і риба набуває нафтового присмаку;

  • понад 0,5 мг/л – риба гине;

  • понад 1,2 мг/л – гине планктон і бентос (донні організми);

• злипання пір’я у водоплавних птахів внаслідок потрапляння нафти і їх загибель;

• розчинення жиру на поверхні шкіри тварин і загибель від переохолодження.

У разі нафтового забруднення масово розмножується одноклітинна золотиста водорість, утворюючи пояс завширшки до 10 км і завтовшки 35 м, що рухається зі швидкістю 25 км на добу, знищуючи на своєму шляху все живе.

Нафтові плями виявляють із суден, літаків, штучних супутників Землі. Всі дистанційні методи виявлення базуються на відмінностях фізичних і хімічних властивостей води і нафти та нафтопродуктів (до складу нафти входять понад 1000 хімічний сполук, хімічних склад нафти кожного родовища своєрідний, що дає змогу останнім часом не лише виявити плями, встановити розмір і площу та основні компоненти, а й ідентифікувати танкер-винуватець).

Навіть при малих концентраціях нафту можна визначити за допомогою ультрафіолетової флуоресцентної спектроскопії, інфрачервоної спектроскопії, газової хроматографії, магнітометрії, хімічного маркування тощо.

Зважаючи на кількість вилитої нафти, погодні умови та засоби, якими озброєна людина, нафтові плями ліквідують одним із методів:

• спалюють на танкері, який потерпів аварію;

• гасять пожежу, а танкер затоплюють;

• збирають нафту механічним шляхом, обробляють пляму сорбентом (пісок, силікагель, лігніновий чи тальковий пил) або речовиною, що переводить нафту в твердий стан;

• розпилюють поверхнево-активні речовини, які емульгують нафту;

• за допомогою мікробіологічного руйнування: використовують цілий ланцюг „пожирачів” (руйнівників) нафти (у центральній частині океану 1 „нафтовий” мікроб припадає на 40 мл води, в 1 мл забрудненої нафтою воді кількість їх досягає 10 000).

Отже, на швидкість руйнування впливають освітленість, температура, доступ кисню, видова різноманітність бактерій та наявність для них поживних речовин. Так, в арктичних морях процеси самоочищення дуже уповільнені, і нафта може зберігатися впродовж 50 років, завдаючи шкоди водяним організмам. Парафінові вуглеводні швидше розкладаються бактеріями, ніж ароматичні.

Важкі метали потрапляють у Світовий океан зі стоком річок, вимиваються з поверхні, випадають з атмосфери. Найбільшим їх джерелом є стічні води підприємств металургії та металообробки. Вплив важких металів на гідробіонти залежить від їх токсичності, концентрації, доступності, стійкості у водному середовищі тощо.

Забруднення сміттям і продуктами його спалювання в морі. Сміття потрапляє в океан з кораблів, що курсують його просторами, надходить з водами річок, його часто спеціально скидають у води Світового океану чи спалюють у віддалених районах. Особливо забруднені води поблизу портів.

Захоронення токсичних і радіоактивних виходів на океанічному дні внаслідок пошкодження контейнерів спричинює забруднення вод шкідливими речовинами і радіонуклідами. Після Другої світової війни хімічна зброя разом з кораблями Німеччини була затоплена в Балтійському морі. Відпрацьовані реактори підводних човнів, перші радіоактивні відходи військового-промислового комплексу і АЕС теж захороняли в такому корозійно агресивному середовищі, як морська вода (Карське море, глибинні зони Атлантики).

 

Інші проблеми Світового океану.

Інтенсивне використання Світового океану, як транспортної артерії та джерела біологічних ресурсів, зумовило забруднення і зменшення чисельності багатьох видів морських мешканців. Основними причинами збіднення Світового океану є:

• перевилов окремих видів риб і морських тварин та зміна трофічних ланцюгів;

• хижацьке їх винищення;

• знищення місць нересту, зміна шляхів міграцій риб;

• зниження, через забруднення води, стійкості імунної системи тварин до різних захворювань;

• забруднення вод і отруєння токсичними речовинами внаслідок їх накопичення по трофічних ланцюгах (найвищий вміст токсинів, зокрема, пестицидів, виявлено у великих довгожителів океану, які харчуються рибою).

Усього в океані мешкає близько 160 тис. видів різних істот, існування яких багато в чому залежить нині від свідомості людей.