Ст. 243 Забруднення моря

Основним безпосереднім об'єк­том злочину є екологічна безпека морських вод: внутрішніх, те­риторіальних, в межах виключної (морської) економічної зони України, а у разі скидання зазначених у ч. 1 ст. 243 предметів - і вод відкритого моря. Додатковим безпосереднім об'єктом ква­ліфікованого складу розглядуваного злочину може бути здоров'я та життя людей, власність, порядок законного використання моря тощо. Предмет - зазначені вище морські води.

Внутрішні морські води України - це морські води, розташо­вані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відлі­ку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і ли­манів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль; води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні.

Територіальне море (територіальні води) України - прибереж­ні морські води завширшки 12 морських миль від лінії найбільшо­го відпливу як на материку, так і на островах, що належать Украї­ні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки.²

Виключна (морська) економічна зона України - морські райо­ни, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної економічної зони знаходиться на відстані до 200 морських миль, що відраховуються від тих же вихідних ліній, що й територіальне море України³.

Відкрите море - це всі частини моря, які не входять до виключ­ної (морської) економічної зони, територіального моря та внут­рішніх морських вод будь-якої держави і на які не поширюється і не може поширюватися суверенітет будь-якої держави. Воно є від­критим для загального, рівного та вільного користування усіма державами.⁴

Частина 1 ст. 243 передбачає відповідальність за два можли­вих злочини: 1) забруднення моря матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслі­док порушення спеціальних правил, і 2) незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Об'єктивна сторона першого різновиду злочину виражаєть­ся у: а) порушенні спеціальних правил, б) забрудненні моря, яке створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ре­сурсів моря, для законних видів використання моря, в) наявності причинного зв'язку між порушенням спеціальних правил та за­брудненням моря і станом небезпеки для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря, для законних видів використання моря.

Порушення спеціальних правил - це невиконання або неналеж­не виконання вимог ВК, Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення (затверджені постановою КМ від 29 лютого 1996 р. № 269), а також інших нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулю­ють питання охорони моря від забруднення.

Під забрудненням моря як ознаки розглядуваного складу злочи­ну треба розуміти привнесення людиною безпосередньо чи побічно у морське середовище будь-яких небезпечних, отруйних або інших речовин чи мікроорганізмів, здатних викликати таке забруднення моря, яке створює загрозу загибелі чи захворюванню людей, живих ресурсів моря, перешкоду для законних видів використання моря, Це можуть бути радіоактивні матеріали, господарсько-фекальні стіч­ні води, нафта, пестициди, солі важких металів тощо.

Небезпека для живих ресурсів моря - це загроза загибелі вод­них живих ресурсів.

Небезпека законним видам використання моря - це загроза за­йняттю рибництвом, добуванню з моря сировини (наприклад, для харчової чи фармацевтичної промисловості), відпочинку людей на морських курортах тощо,

Об'єктивна сторона другого злочину може проявлятися у не­законному викачуванні, змиванні, зсипанні, закопуванні, скла­дуванні на морському дні в контейнері або інших видах скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі матеріалів чи речовин, шкідливих для життя чи здоров'я людей, або відходів. Створення загрози для здоров'я та життя людей, живих ресурсів моря тощо не є обо­в'язковою ознакою цього складу злочину.

Кваліфікуючими ознаками розглянутих злочинів є загибель або захворювання людей, масова загибель об'єктів тваринного і рослинного світу та інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 243).

Частина 3 ст. 243 передбачає відповідальність за неповідомлен­ня спеціально відповідальними за те особами морських та повітря­них суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адмі­ністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому ор­гану або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Суб'єктом злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 243, можуть бути особи, на яких покладено обов'язок дотримуватися спеціаль­них правил щодо охорони моря. Це, зокрема: капітани та члени команди морських і повітряних суден, службові особи інших засо­бів і споруд, що знаходяться в морі, службові особи промислових, комунальних, сільськогосподарських та інших підприємств та ор­ганізацій, які здійснюють забруднення моря з берега.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. З ст. 243, може бути осо­ба, спеціально відповідальна за повідомлення адміністрації най­ближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі чи організації інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби чи невідворотне забруднення моря. Як правило, такими особами є капітани суден, службові особи споруд, що знаходяться у морі, та ін.

Суб'єктивна сторона першого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 242, може характеризуватися непрямим умислом, змішаною формою вини та необережністю, а другого та передбаченого ч. З ст. 243 - умислом.

Психічне ставлення до загибелі або захворювання людей, ма­сової загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу, інших тяж­ких наслідків характеризується тільки необережною формою вини (ч. 2 ст. 243).