Ст. 252 Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

Об'єктом злочину є екологічна безпека, тобто такий стан територій, взятих під охорону, та об'єктів природно-запо­відного фонду, за якого забезпечується попередження погіршен­ня на них екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Предметом злочину є лише ті природні території та об'єкти, які взяті під особливу охорону. До них належать: 1) ділянки при­родних ландшафтів, як частина єдиної територіальної системи - екологічної мережі (природні коридори, буферні зони, охоронні зони пам'яток природи тощо), 2) території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території, інші типи територій та об'єк­тів, що визначаються законодавством України.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цін­ність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного й рослинного світу, підтри­мання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

До природно-заповідного фонду України належать: 1) природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідни­ки, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно ство­рені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні пар­ки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися в активних діях або в бездіяльності. Знищення або пошкодження території чи об'єкта, що охороняються, може бути вчинено шляхом підпалу, за допомогою вибухівки, з використанням бойової техніки під час маневрів, будівництвом шляхів сполучення, лінійних та інших об'єк­тів транспорту і зв'язку, влаштуванням місць відпочинку населення, стоянок транспорту, геологорозвідувальними роботами, розробкою корисних копалин, порушенням ґрунтового покриву та гідрологіч­ного й гідрохімічного режимів, руйнуванням геологічних відсло­нень, застосуванням хімічних засобів, лісокористуванням тощо.

Бездіяльність може проявитися у невиконанні дій, які особа повинна була й могла виконати, щоб не допустити знищення чи пошкодження території, взятої під особливу охорону держави, чи об'єкта природно-заповідного фонду.

Під знищенням треба розуміти приведення предмета злочину до такого стану, коли використання його за цільовим призначенням стає неможливим. Наприклад, на території знищеного природного заповідника не можна проводити наукові дослідження й спостере­ження; на території знищеної зони регульованої рекреації немож­ливо проводити короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць.

Під знищенням треба розуміти також повне виведення із корис­тування не тільки всієї території, взятої під особливу охорону держави, чи всього об'єкта природно-заповідного фонду, але і його частини.

Під пошкодженням території чи об'єкта природно-заповідного фонду треба розуміти приведення його в стан, коли втрачається частково його культурна, історична, екологічна, рекреаційна або інша цінність, яка або повністю не відновлюється, або для її віднов­лення потрібен певний час (наприклад, кілька років), або значна сума коштів. Скажімо, внаслідок пошкодження композиції дерев і кущів у дендрологічному парку частково втрачена культурна його цінність та спричинена матеріальна шкода у розмірі, необхідному для відновлення вказаної композиції.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною фор­мою вини.

Суб'єкт злочину - загальний.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252) є знищення чи пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом, якщо це спричинило загибель лю­дей або інші тяжкі наслідки.

Знищення чи пошкодження згаданих предметів злочину шля­хом підпалу має місце у випадках, коли вогонь застосовується для знищення великих за площею територій або великих за обсягом об'єктів, або коли іншим способом досягти такого злочинного на­слідку було проблематичним, або коли такий спосіб знищення чи пошкодження був небезпечним для життя чи здоров'я людей, або

створював загрозу заподіяння великої матеріальної шкоди й іншим територіям (об'єктам).

Під іншим загально небезпечним способом треба розуміти та­кий спосіб, який є небезпечним для життя чи здоров'я людей, а також іншого майна, що належить власникові об'єкта, який зни­щується чи пошкоджується, або майна, що належить іншій особі (наприклад, шляхом вибуху, затоплення, застосуванням отруйних речовин).

Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, великих матеріальних збитків чи іншої шкоди (наприклад, втрата популя­ції тварин, занесених до Червоної книги України, без можливості її відновлення).

Психічне ставлення до загибелі людей чи інших тяжких на­слідків характеризується необережною формою вини або непря­мим умислом. В останньому випадку скоєне, залежно від наслідку, що настав, треба кваліфікувати додатково ще й як умисний злочин проти життя, здоров'я або власності.