2. Деякі види злочинів проти довкілля Ст. 239 Забруднення або псування земель

Об'єктивна сторона складу злочину полягає у: а) забрудненні або псуванні внаслідок порушення спеціальних правил земель речовинами, від­ходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, б) створенні небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля, в) причинного зв'язку між забрудненням або псуванням землі і створеною небезпекою для життя, здоров'я лю­дей чи довкілля.

Загальне поняття забруднення і псування земель дається у За­коні «Про охорону земель». Забруднення - це накопичення в ґрун­тах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестици­дів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речо­вин, вміст яких перевищує природний фон, що спричиняє їх кількісні або якісні зміни. Псування - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рі­шень, погоджених та затверджених в установленому законодавст­вом порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоак­тивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмо­сферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму викорис­тання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Землі вважаються забрудненими чи зіпсованими, коли переви­щені граничнодопустимі нормативи концентрацій небезпечних ре­човин у ґрунтах і їх не можна використовувати за цільовим призна­ченням (сільськогосподарським, природоохоронним, оздоровчим, рекреаційним тощо).

Забруднення та псування земель кваліфікується за ст. 239 лише тоді, коли воно здійснене шкідливими для життя та здоров'я людей та довкілля речовинами, відходами і матеріалами. Забруднення або псування земель нешкідливими засобами, механічний вплив на землю, заболочування, підтоплення тощо не утворюють складу даного злочину.

Порушення спеціальних правил - це невиконання або нена­лежне виконання вимог нормативно-правових актів, спрямованих на охорону і збереження земельного фонду України. Наприклад, вимог Закону України «Про відходи» щодо безпечного розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Кваліфікуючими ознаками злочину є загибель людей, їх ма­сове захворювання, інші тяжкі наслідки.

Суб'єктом злочину може бути тільки особа, на яку покладено обов'язок дотримання спеціальних правил щодо недопущення за­бруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239, може характеризуватися як непрямим умислом, так і необережністю. Ставлення винного до наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 239, харак­теризується тільки необережною формою вини.

Ст. 240 Порушення правил охорони надр

Стаття передбачає відповідальність фактично за два самостійних склади злочинів: 1) порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля; 2) незаконне ви­добування корисних копалин, крім загальнодержавного значення.

Основним безпосереднім об'єктом першого злочину є відно­сини, що забезпечують безпечне використання надр, а другого - встановлений законодавством порядок видобування корисних копалин. Додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованого складу розглядуваних злочинів можуть бути здоров'я, життя, власність тощо.

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверх­нею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра).

Об'єктивна сторона складу першого злочину включає в себе: а) дію чи бездіяльність (порушення встановлених правил охорони надр), б) створену цим діянням небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, в) причинного зв'язку між діянням і створе­ною небезпекою.

Порушення встановлених правил охорони надр може полягати, наприклад, у здійсненні користувачем надр комплексної розробки родовищ корисних копалин з порушенням умов спеціального до­зволу (ліцензії), з таким же порушенням - консервації наданого в користування родовища корисних копалин, забрудненні надр при підземному зберіганні нафти, погіршенні якості корисних копалин або промислової цінності родовищ тощо. Вимоги в галузі охорони надр встановлені Кодексом України про надра та в інших нормативно-правових актах.

Об'єктивна сторона складу незаконного видобування корис­них копалин може полягати у вилученні із родовищ корисних ко­палин (крім загальнодержавного значення) без спеціального до­зволу (ліцензії) або за межами наданого відводу, продовження ви­добування корисних копалин після тимчасової їх заборони або припинення спеціально уповноваженими державними органами.

Кваліфікуючими ознаками як порушення встановлених пра­вил охорони надр, так і незаконного видобування корисних копа­лин є вчинення їх на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

До природно-заповідного фонду України належать: 1) природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповід­ники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно ство­рені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні пар­ки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.¹

Відповідно до ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфіка­цію, матеріально-технічні та економічні можливості для користу­вання надрами. Тому суб'єктом порушення встановлених правил охорони надр може бути, як правило, службова особа спеціалізо­ваного підприємства, установи, організації або громадянин, який одержав ліцензію на користування надрами. Не виключається від­повідальність за порушення вказаних правил і особи, яка не мала спеціального дозволу на видобування корисних копалин.

Суб'єктивна сторона першого злочину може характеризува­тися як необережною, так і змішаною формами вини. Психічне ставлення до незаконного видобування корисних копалин харак­теризується прямим умислом, а до загибелі людей, їх масового за­хворювання чи до інших тяжких наслідків - може бути тільки необережним.