Ст. 254 Безгосподарське використання земель

Земля є невід'ємною складовою навколишнього природного середовища. Вона належить до невідтворюваних засобів виробництва. Основна продуктивна властивість землі - її родючість.

Об'єктом злочину є суспільні відносини в галузі раціонального використання й охорони земель, збереження та відтворення родю­чості ґрунтів, поліпшення природного середовища, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Предмет - земля, а саме: поверхня, що охоплює родючий шар ґрунту.

Ґрунт - природне утворення, яке складається з генетично зв'я­заних горизонтів, що формуються в результаті перетворення повер­хневих шарів літосфери під впливом повітря, води і живих організ­мів, володіє родючістю.

Об'єктивна сторона злочину виражається у безгосподарському використанні земель. Воно може полягати у: 1) використанні земель не за призначенням (вирощування сільськогосподарської культури, яка призводить до виснаження ґрунту; розорювання ді­лянок землі, непридатних для вирощування сільськогосподарських культур або призначених для випасу худоби тощо), без сівозміни, заходів щодо захисту земель від бур'янів; 2) недбалому ставленні до збереження іригаційних систем; 3) порушенні агротехнічних правил, додержання яких було обов'язковим; 4) непроведенні про­тиерозійних, меліоративних заходів; 5) незбереженні захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд; 6) невико­нанні заходів щодо попередження та ліквідації процесів засолення і заболочування ґрунтів, заростання кущами та мілколіссям сільсько­господарських угідь, заходів щодо попередження ерозії ґрунтів, за­бруднення їх відходами промислових підприємств, стічними водами при будівництві, розробці корисних копалин, проведенні дослідни­цьких робіт; 7) нездійсненні зняття та зберігання родючого шару ґрунту підприємством при виконанні робіт, пов'язаних з порушен­ням ґрунтового покриття та непроведенні своєчасної та повноцінної рекультивації ділянок земель, відведених у тимчасове користування для добування корисних копалин; 8) непроведенні терасування схи­лів; 9) невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення ґрунтів та охороні ґрунтів від вітрової ерозії, водної ерозії та інших проце­сів, які погіршують стан ґрунтів; 10) в екологічно необґрунтованому використанні у недопустимо великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів; 11) непопередженні селей, підтоплення, затоплення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоак­тивними речовинами та від іншого несприятливого впливу.

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення трива­лого зниження або втрати родючості землі, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змиву гумусного шару, пору­шення структури ґрунту.

Тривале зниження родючості землі - це зменшення врожайно­сті (наприклад, через ґрунтовтому) будь-якої сільськогосподар­ської культури на три і більше років. При цьому рентабельність вирощування сільськогосподарських культур наближається до кри­тичної позначки, тобто рівня, коли вирощування сільськогоспо­дарських культур стає економічно недоцільним.

Ґрунтовтома - різке зниження врожайності сільськогосподар­ських культур при беззмінному вирощуванні на тому самому полі і частому поверненні на те саме місце. Основні причини: накопичен­ня специфічних хвороботворних мікроорганізмів, насіння бур'янів.

Родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рос­лин в елементах харчування, воді, забезпечувати їхні кореневі системи достатньою кількістю повітря, тепла і сприятливим фізико-хімічним середовищем для нормальної діяльності. Розрізняють потенційну (природну) і ефективну (придбану під впливом обробки, добрив, меліорації і т. п.) родючість ґрунту. За умов правильного використання ґрунту його родючість підвищується.

Втрата родючості землі означає повну втрату родючості або втрату її до такого рівня, коли вирощування сільськогосподарських культур стає економічно нерентабельним.

Виведення земель із сільськогосподарського обороту — це тим­часове припинення (консервація) використання земель або вилу­чення земель із використання назавжди внаслідок приведення їх у такий стан, за якого вони не можуть бути використані для виро­щування сільськогосподарських культур через їх засолення, еро­зію, забруднення, отруєння тощо або внаслідок економічної збит­ковості їх використання за призначенням.

Консервація земель - виведення з господарського обороту (сільськогосподарського або промислового) земель на певний тер­мін для здійснення заходів щодо відновлення родючості та еколо­гічно задовільного стану ґрунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у конк­ретному регіоні.

Змивання гумусного шару - це таке використання земель, коли внаслідок неправильного зрошування, недотримання правил догля­ду за іригаційними спорудами тощо змивається верхній шар ґрунту або з нього потоками води вимивається перегній.

Гумус - високомолекулярні темнозабарвлені органічні речовини ґрунту, що утворюються внаслідок гуміфікації продуктів розпаду органічних залишків. Містить елементи живлення рослин, які після розкладу переходять у доступну для них форму. Ґрунти, багаті на гумус,- родючі.

Порушення структури ґрунту - це така зміна його механічного та хімічного складу, яка впливає на фізичні та водні властивості ґрунту, внаслідок чого ґрунт втрачає (повністю або частково) влас­тивості засобу сільськогосподарського виробництва (родючість).

Поняття «тривале зниження або втрата родючості землі», «ви­ведення земель із сільськогосподарського обороту», «змив гумусно­го шару», «порушення структури ґрунту» - певною мірою оціноч­ні. Визнання їх ознакою об'єктивної сторони розглядуваного злочи­ну здійснюється з урахуванням: ступеня зниження родючості землі, площі ділянки, на якій втрачена родючість, регіону, в якому довелось вивести землі із сільськогосподарського обороту, типу ґрунту, струк­тура якого порушена, і т. ін. Для визначення розміру шкоди, запо­діяної цим злочином, можуть бути використані: кадастрова оцінка земель, матеріали екологічної експертизи, вартість робіт щодо відновлення втрачених властивостей земель тощо.

Суб'єкт - особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 ро­ків і є відповідальною за раціональне (господарське) використання земель. Ними можуть бути представники керівного складу сільсь­когосподарських підприємств, орендарі землі, власники земельних ділянок, іригаційних споруд тощо.

Суб'єктивна сторона характеризується як умисною, так і не­обережною формою вини до наслідків.

Безгосподарське використання земель, яке створило небезпеку для життя, здоров'я або для об'єктів довкілля (крім землі) чи спри­чинило загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, може утворювати сукупність злочинів, передбачених статтями 254 та 239.