2.6 Розподіл роботи між локомотивами гірки і витяжок формування

Сортувальна гірка – це основний технічний пристрій на залізничних станціях, призначений для масового сортування вагонів і формування поїздів.

Досліджуючи переробну спроможність гірки, встановлюють, що при відповідній кількості локомотивів гірка найчастіше має резерв переробної спроможності, тобто вільний від розформування прибулих поїздів час.

Проаналізувавши розмір гіркового інтервалу і час на закінчення фор­мування поїздів на витяжках, прийнявши попереднє рішення по кількості локо­мотивів, працюючих на гірці та витяжках, встановлюють – скільки часу гірка може виконувати закінчення формування поїздів у вільний від основної роботи час. Потім приймають остаточне рішення по кількості локомотивів.

Таким чином, досягають того, що гірка максимум часу виконує свою основну задачу – розформування і формування поїздів. При цьому частково зві­льняються локомотиви витяжних колій і у вільний час можуть виконувати іншу маневрову роботу.

Попередні рішення на вибір оптимального режиму роботи комплексу ґрунтуються на рішенні задачі по розподілу робіт, пов'язаних із закінченням формування составів між гіркою і витяжками формування.

Для цього необхідно виконати наступні розрахунки:

1. визначити тривалість гіркового інтервалу при роботі одного локомотива. Для цього користуються попередніми розрахунками. Значення розраховувати по формулах:

або (2.39)

Отримане значення порівнюється із середнім інтервалом прибуття поїздів у розформування. Повинна виконуватися умова , тобто середній інтервал між поїздами, що прибувають, повинен бути більшим, ніж час на розформування одного составу.

Якщо умова не виконуються, найпростішим способом скорочення є введення другого гіркового локомотива.

2. визначити кількість гіркових локомотивів

, (2.40)

де N_р – кількість поїздів, які надходять у розформування;

– тривалість технологічних перерв у роботі гірки.

3. визначити середній час на закінчення формування поїздів на витяжках формування

, (2.41)

де – середньозважений час на перестановку формування одного составу, год;

– середній час на перестановку составу на колію відправлення, год;

– середній час на повернення локомотива на витяжку.

Значення та залежать від схеми станції і розташування та кількості парків С та В або ПВ. При цьому потрібно врахувати, що е схеми х парками СВ. При необхідності встановити середньохважений час.

4. визначити кількість локомотивів витяжних колій

, (2.42)

де – тривалість технологічних перерв у роботі витяжок, год.

5. визначити при роботі на гірці прийнятої кількості локомотивів

або (2.43)

6. визначити переробну спроможність гірки, ваг

, (2.44)

7. визначити резерв пропускної спроможності гірки

, (2.45)

Якщо отримано негативний результат, необзідно повторити аналів рішень по прийнятих значеннях та , тобто зменшити час на технологічні перерви та обгрунтувати це рішення, або ввести в роботу ще один гірковий локомотив.

8. перевірити допустимість прийнятого рішення по розподілу маневрових локомотивів. Для цього необхідно:

1. визначити максимальний резерв часу в роботі гірки, що можна використовувати для виконання закінчення формування

, (2.46)

2. встановити максимальне значення

, (2.47)

Якщо порушується умова , то значення можна прийняти за 0,5 год.

3. визначити середній час на закінчення формування на витяжці з урахуванням часткового його виконання на гірці

, (2.48)

Порівняти отримане значення із середнім інтервалом відправлення поїздів ( )

, (2.49)

де - кількість сформованих поїздів за добу.

При цьому необхідно врахувати розташування парку відправлення. Повинна дотримуватися умова .

При виконанні цієї умови – перевірити, скільки маневрових локомотивів необхідно для закінчення формування на витяжках

, (2.50)