36. Науковий дискурс

В-дь: Науковий дискурс – це науковий текст як результат соціальної дії, фокус дії

мовних і мовленнєвих, соціокультурних і прагматичних, когнітивних і психологічних

чинників.

37. Способи вираження значення граматичного значення

В-дь: ​ Граматичні значення виражаються різними матеріальними засобами (суфіксами,

префіксами, закінченнями тощо). Ці засоби об'єднуються на основі спільних

характеристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов світу граматичні

способи зводяться до таких:

1) афіксація; 2) чергування; 3) наголос; 4) повтори; 5) словоскладення; 6) суплетивізм; 7) спосіб службових слів; 8) спосіб порядку слів; 9) спосіб інтонації.

Способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться у межах слова,

називають синтетичними, а способи, які виражають граматичні значення засобами, що

знаходяться поза словом, - аналітичними.

До синтетичних способів вираження граматичних значень належать афіксація,

чергування, наголос, редуплікація, словоскладення і суплетивізм.

38. Інституційна та міжособистісні дискурси

В-дь:Інституційний та міжособистісний дискурс.

Інституційний дискурс виявляється широким поняттям, що охоплює і мовну систему

(ту її частину, яка орієнтована на обслуговування певної ділянки комунікації), і

мовленнєву діяльність (сукупності лінгвістичних і екстралінгвістичних факторів), і

текст. Це можна уявити у вигляді формули:

інституційний дискурс = підмова + текст + контекст.

Міжособистісний дискурс - мовлення, мовленєво-мовленнєва діяльність комунікантів

під час комунікативного акту

39. Політичний дискурс

В-дь: ​ У межах лінгвістичних досліджень О. Шейгал виділяє 3 підходи до

вивчення політичного дискурсу:

1) дескриптивний підхід зводиться до класичної методики риторичного аналізу

публічних виступів; розглядаються мовна поведінка політиків, мовленнєві засоби,

риторичні прийоми та маніпулятивні стратегії;

2) критичний підхід, спрямований на критичне вивчення соціальної моралі, яка

виражається у мові чи дискурсі; мовлення розглядається як засіб влади та соціального

контролю;

3) когнітивний підхід дає можливість перейти від опису одиниць та структур дискурсу

до моделювання структур свідомості учасників політичної комунікації.

40. Євфімізми

В-дь: ​ Евфемізм — пом'якшуючі або маскуючі слова і вислови, які

використовуються замість слів, котрі сприймаються як небажані, неприйнятні,

вульгарні, зневажливі, ненормативна лексика, образливі або табу,а також умовне

позначення деяких власних імен.Евфемізм не обов'язково виступає як троп. Дуже часто

евфемістичні заміни досягаються засобами лексичної синонімії

41. Поняття єфєктивна мовна комунікація

В-дь: Ефективна мовна комунікація — інформаційний обмін, який забезпечує

досягнення поставлених комунікантами цілей та налагодження міжособистісних

стосунків.

42. Запозичення; типи запозичень

В-дь: Запозичення – звук, морфема, слово або його окреслене значення, фразеологізм,

синтаксична конструкція, перенесені з однієї мови в іншу, а також сам процес

подібного перенесення. Запозичення здійснюється двома шляхами:

- усним – через безпосереднє спілкування, в умовах контакту з носіями іншої мови;

- писемним – через книжки, юридичну літературу, офіційні документи .

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування.

Матеріальне (лексичне) запозичення - запозичення, за якого з іноземної в рідну мову

входить лексична одиниця повністю (значення й експонент).

Калькування - копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого

матеріалу.