28. Монолог і діалог

В-дь: Мову називають діалогічною, якщо передача інформації спрямована у

двох і більше напрямках, при цьому періоди мовленнєвої активності кожного

комунікатора змінюються періодами сприйняття і обробки отриманої інформації.

Монолог - це форма мови, утворена в результаті активної мовленнєвої діяльності,

розрахована на пасивне і опосередковане сприйняття і практично не пов'язана з

відповідною промовою співрозмовника ні в змістовному, ні в структурному

відношенні. У ряді випадків монолог визначають як интраперсональный мовленнєвий

акт. Монолог не пристосований до безпосереднього спілкування, він припускає, що

слухає тільки слухає, але не відповідає.

29. Фізіологічний аспект вивчення звуків мови

В-дь: Спеціально створених природою органів мовлення немає. Звуки творять

органами, які виконують життєво важливі фізіологічні функції. Творення ними звуків

мовлення - це, так би мовити, їхнє додаткове навантаження. Тому терміни органи

мовлення, мовленнєвий апарат є умовними. Органи мовлення складаються з органів

дихання й органів, які безпосередньо беруть участь у творенні звуків. Умовно можна

виділити три "поверхи" мовленнєвого апарату - нижній, середній і верхній. кожен із

трьох поверхів органів мовлення виконує певні функції

Робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука, називається

артикуляцією В артикуляції розрізняють три фази - екскурсію, кульмінацію і рекурсію.

За участю артикуляції органи мовлення поділяються на активні й пасивні.

Активні органи рухомі, вони виконують головну роботу при творенні звуків. До них

належать язик, губи, нижня щелепа, м'яке піднебіння та язичок .

Пасивні органи нерухомі й виконують при творенні звуків допоміжну функцію. До них

належать зуби, альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа й

порожнина носа.

30. Культура мовлення в спілкування

В-дь: Культура мови - галузь мовознавства, що займається утвердженням

(кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії

української літературної мови, граматики, лексикології, словотвору, стилістики,

культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції

розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну політику, сприяє втіленню

норм у мовну практику. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує

нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її,

оновлює. Вона діє між літературною мовою і діалектами, народнорозмовною, між

усною і писемною формами.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять

мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах

життєдіяльності).

31. Комбінаторні фонетичні зміни

В-дь: Комбінаторні звукові зміни – фонетичні процеси, зумовлені прямою взаємодією

суміжних, чи несуміжних звків. До к.з. відносять: акомодацію, асиміляцію, метатезу,

діерезу, гаплологі Акомодація – часткове пристосування вимови суміжних голосних і приголосних

звуків. Вокалічна акомодація – коли голосні звуки під впливом сусідніх приголосних також частково змінюються. Прогресивна акомодація – коли наст. звук змінюється під впливом попереднього. Регресивна акомодація – коли попередній звук змінюється під впливом наступного. Асиміляція – уподібнення однотипних звуків у процесі мовлення Дисиміляція – розподібнення артикуляції одного із двох однакових, чи схожих звуків,

утрата ними певної спільної ознаки. Дис-ція може бути прогресивною(один з двох

приголосних втратив назальність: млого-много), регресивною(з двох проривних

приголосних один став щілинним:плетти-плести), контактною(один з двох проривних

став фрикативним:кто-хто), дистанційною(один з двох став боковим:колидор -

коридор)

Метатеза – взаємопереставляння звуків, або складів у межах слова.(медведь – ведмідь)

Епентеза – вставляння в слово додаткового звука.(паук – павук).

Діереза – викидання звука для зручності вимови слова.(рукою – рукой).

Гаплологія – стягнення одного з двох однакових складів.(мінералологія – мінералогія,

трагікокомедія – трагікомедія).