23. Мова й мислення

В-дь: Мова – це не тільки знаряддя спілкування, а й знаряддя мислення. Мовлення і

мислення взаємопов'язані. Мова є засобом вираження думок і розуміння власної думки.

За допомогою мови людина усвідомлює і розуміє свої думки.

Мовленнєве спілкування – це така активність людей при їх взаємодії, під час якої вони,

впливаючи один на одного за допомогою мови та інших знаків, здійснюють обмін

інформацією й організовують свою спільну діяльність. Крім мови, під час

мовленнєвого спілкування застосовують також невербальні засоби.

24. Мовленнєвий акт як одиниця організації мовного коду в комунікації

В-дь: Мовленнєвий акт (МА) — мінімальний, відповідно, самостійний відрізок

процесу комунікації (комунікативної діяльності), який здійснюється адресантом щодо

адресата в певному контексті з певною комунікативною інтенцією. Кожен МА має

різний ефект (вплив), який здійснює адресант на адресата, або перлокуцію.

Мовленнєвий акт одночасно може реалізувати такі рівні:

- локуцію (продукування повноцінного висловлення й надання йому смислу та

референта);

- ілокуцію (вираження того, як А1 хоче, щоб А2 зрозумів висловлення);

- перлокуцію (стимулювання бажаних наслідків у поведінці А2 під впливом МА).

25. Назвіть внутрішні й зовнішні чинники змін у мові

В-дь: Внутрішні і зовнішні чинники змін у мові

Надзвичайно важливою зовнішньою причиною мовних змін є контактування мов.

Мовні контакти мають місце в разі загарбання території і поневолення корінного

етносу; за мирного співіснування різномовного населення на одній території; коли

різномовне населення живе на сусідніх територіях; коли засвоюється інша мова в

процесі шкільного навчання. Внутрішні причини мовних змін закладені в мові. Це протилежні начала, суперечності, боротьба між якими призводить до змін. Серед цих суперечностей основними є такі: 1) антиномія позначувального і позначуваного. 2) антиномія норми і системи. 3) антиномія мовця і слухача. 4) антиномія інформаційної та експресивної функцій мови. 5) антиномія коду і тексту

26. Дискурс як глобальна одиниця організації в комунікації

В-дь: Дискурс як глобальна одиниця організації в комунікації

Найбільш глобальною одиницею, у вигляді якої мовний код функціонує у вербальній

комунікації, вважають дискурс («мова, занурена в життя»), у межах якого

виокремлюють різні мовленнєві жанри (МЖ) — типові форми організації мовлення.

Кінцевою реалізацією дискурсу, структурою, в яку втілюється дискурс після свого

завершення, є текст, або «зупинений дискурс». Як елементарну, недискретну

(неподільну) одиницю вербальної комунікації (дискурсу) розглядають мовленнєвий акт

(МА). «Зупинений» МА, його мовна форма — це речення. Отже, основні одиниці

організації мовного коду у вербальній комунікації від найбільш глобальної до

елементарної охоплюють дискурс і мовленнєвий акт. У комунікативній ситуації

дискурс актуалізується у формі певного жанру.

27. Типологічна класифікація мов

В-дь: Типологічна класифікація мов - класифікація, яка ґрунтується на

виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичної

спорідненості (на основі подібності й відмінності не в самому мовному матеріалі, а в

принципах його організації). Уперше типологічну класифікацію розробили й

обґрунтували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі. Фрідріх Шлегель ,

виділив дві групи мов: флективні (які мають флексії) і нефлективні (які не мають

флексій). Його брат Август Шлегель (1767-1845) доопрацював цю класифікацію і

виділив три групи мов: аморфні (мови без афіксів), афіксальні та флективні. Він також

поділив усі мови на більш ранні (синтетичні) й пізніші (аналітичні).