
- •1. Членування мовленнєвого потоку
- •2. Єтноспецифіка мовного спілкування
- •3. Мовознавство як наука: загальне та часткове, прикладне та теоретичне
- •4. Комунікативний процес та його складові
- •5. Природа і функції мови
- •6. Методи дослідження комунікації
- •7. Охарактеризуйте єдність мови і мовлення
- •8. Типологія комунікації
- •9. Проблема походження мови. Основні гіпотези
- •10. Локутив і перлокутивні аспекти мовленнєвого акту
- •11. Генеологічна класифікація мов. Історія
- •12. Текст як результат комунікації
- •13. Фізичний (акустичний) аспект вивчення звуків мови
- •14. Класифікація мовних актів
- •15. Лінгвістичний аспект вивчення звуків мови
- •16. Культура слухання
- •17. Позиційні фонетичні зміни
- •18. Типологія комунікативних невдач
- •19. Мова як особлива знакова система
- •20. Теорія мовної комунікації як інтерлінгвістична дисципліна
- •21. Мова і суспільство
- •22. Мета, функції та моделі комунікації
- •23. Мова й мислення
- •24. Мовленнєвий акт як одиниця організації мовного коду в комунікації
- •25. Назвіть внутрішні й зовнішні чинники змін у мові
- •26. Дискурс як глобальна одиниця організації в комунікації
- •27. Типологічна класифікація мов
- •28. Монолог і діалог
- •29. Фізіологічний аспект вивчення звуків мови
- •30. Культура мовлення в спілкування
- •31. Комбінаторні фонетичні зміни
- •32. Неуспішна мовна комунікація
- •33. Морфологія як одиниця мови
- •34. Комунікативні стратегії і тактики
- •35. Поняття словосполучення; синтаксичний зв'язок слів
- •36. Науковий дискурс
- •37. Способи вираження значення граматичного значення
- •38. Інституційна та міжособистісні дискурси
- •39. Політичний дискурс
- •41. Поняття єфєктивна мовна комунікація
- •42. Запозичення; типи запозичень
- •43. Словниковий склад мови
- •44. Що таке мовленнєвий вплив
- •45. Граматичне значення й граматичні категорії
- •46. Комунікативна поведінка та комунікативні норми
- •47. Типи антонімів
- •48.Невербальні засоби комунікації та мова жестів.
- •50. Порівняльна характеристика вербального та невербального мовлень
- •51. Метафора, метонімія
- •52. Бар'єри міжкультурної комунікації
- •53. Синонімія
- •54. Структура мовних особливостей як учасника комунікативного акту
- •55. Письмо, етапи
- •56. Національно-культурна специфіка мовного єтикету
- •57. Слово
- •58. Невербальні особливості міжкультурної комунікації
- •Земна статистика:
51. Метафора, метонімія
В-дь: Метафора — вид тропів, побудованих на основі вживання слів та виразів у
переносному значенні. У метафорі можуть бути три ступені схожості:
а) схожість образна і без образу; б) відсутність схожості, подібності; в)
протилежність, яка є відповідником іронії. Найчастіше виділяють
такі метафори: а) метафори, що виникають на перенесенні назв
істот на назви істот (осіб), — лисиця (хитра людина); б) на
перенесенні назв неістот на назви неістот — світло волі; на
перенесенні назв істот на неістот — хмуриться хмара; г) на
перенесенні ознак речей неживих до істот — камінне серце, квітуча
молодь.
У широкому розумінні метафорою називають будь-яке
вживання слів у переносному значенні. У метафорі відображається здатність людини
вловлювати схожіть і подібність між різними індивідами, класами
об’єктів, а потім за цією схожістю переносити назви справжнього
носія чи функції на характеризовану особу або предмет.
Метонімія – заміна одного слова іншим на основі суміжності (тобто тісного зв’язку).
Метонімія часто ототожнюється з метафорою, або розглядається як її різновид.
Розрізняють такі різновиди метонімії:
1. Метонімія місця (в основі — заміщення назви об'єкта вказівкою на місце його
знаходження). Наприклад: «Гомоніла Україна» (Т. Шевченко);
2. Метонімія часу (в основі — заміщення назви події вказівкою на час, коли вона
відбувалася).
3. Метонімія засобу (в основі — заміщення назви дії вказівкою на знаряддя, яким вона
була здійснена).
4. Метонімія належності (в основі — заміщення назви предмета вказівкою на ім'я його
творця).
5. Метонімія матеріалу (в основі — заміщення предмета вказівкою на матеріал, з якого
даний предмет зроблений)
52. Бар'єри міжкультурної комунікації
В-дь: Міжкультурна комунікація - це духовне збагачення кожного з учасників
комунікації, що полягає в обміні інформацією і культурними цінностями між
представниками різних культур.
Види комунікативних бар’єрів:
- емоційні бар’єри, викликані різним емоційним або психологічним станом
партнерів;
- фонетичні бар’єри, пов’язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та інтонацією
мовлення;
- стилістичні бар’єри, викликані порушенням норм та правил окремого мовного стилю, застосуванням неприпустимих мовних конструкцій, порушенням етики спілкування;
- інтелектуальні бар’єри, спричинені логіко-граматичним оформленням
висловлювань та особливостями мисленнякомуніканта й реципієнта;
- мотиваційні бар’єри, пов’язані з різними цілями, настановами та мотивацією.
Комунікативні бар’єри спричиняють деформацію комунікативного процессу.
53. Синонімія
В-дь: Синоніми - слова, які мають значення, що повністю або частково збігаються.
За ступенем синонімічності синоніми поділяють на абсолютні й часткові.
Абсолютні (повні) синоніми - синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто
не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю.
Вони можуть взаємозамінюватися абсолютно в усіх контекстах. Наприклад:
мовознавство і лінгвістика, орфографія і правопис.
Здебільшого абсолютні синоніми трапляються в термінології. У звичайному мовленні
вони є тимчасовим явищем, бо набувають різних семантичних і
стилістичних відтінків, а інколи й зовсім змінюють значення.
Часткові синоніми - синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися
відтінками значень, емоційно-експресивним забарвленням, стилістичними функціями.
У синонімічних відношеннях слово вступає не в цілому, а окремими значеннями, тому
багатозначне слово може одночасно належати до декількох синонімічних рядів.