2

У лютому 1956р.Відбувся хх з’їзд кпрс

Доповідь першого секретаря ЦК партії М.Хрущова “ Про культ особи Й.Сталіна та його наслідки”.

З’їзд засудив широку репресивну практику тоталітарного режиму, охарактеризованому як “культ особи Й.Сталіна”, з’їзд виступив проти масових репресій 30-40-х років; з’їзд проголосив курс на демократизацію суспільства.

У липні 1956р.було опубліковано постанову ЦК КПРС “Про подолання культу особи та його наслідків”.

. ХХ з’їзд КПРС і Україна.

3.Реформи в політичній сфері:

в ідновилися демократичні норми діяльності КПРС: регулярне скликання з’їздів партії і пленумів ЦК КПРС України; критика і самокритика в партії;

З росла роль Рад.Як в центрі так і намісцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

л юди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

продовжувалася реабілітація. На березень 1957р.було звільнено з таборів, спецпоселень близько 65,5 тис.чоловік;

с проби розширення прав республік:

• українці частіше висувалися на керівні посади в республіці. В 1953р.першим секретарем ЦК КПРС було призначено О.Кириченка –першого українця на цій посаді;

• активізувалася діяльність України на міжнародній арені. У 1955р. Україна стала членом 29 міжнародних організацій;

• внаслідок реформи управління економікою в 1957р.під контроль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953р.;

• у відання республіки передавалися питання районування, віднесення міст до обласного, республіканського підпорядкування,приймання цивільного,кримінального і процесуального кодексі судочинство.

4. Зрушення в духовному житті:

• розширювалася сфера вживання української мови, збільшилося видання українських книжок;

• зростає престиж української науки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: “Українська Радянська Енциклопедія”, “ Історія української літератури”.

• видаються фахові журнали українською мовою: “Український історичний журнал”. та ін;

• було реабілітовано багатьох діячів української культури: О.Олесь, М.Вороний та інші;

• видатним явищем духовного життя стала поява шістдесятників, які виступали за розвиток української мови, культури, за свободу самовираження;

а ктивізувалася діяльність громадських організацій.

Реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними:

з алишилася монополія партії у всіх сферах суспільного життя;

к ульт особи Сталіна не був розвінчаний до кінця: доповідь М.Хрущова не була повністю опублікована , не були розкриті причини культу особи і репресій. Їх пояснювали рядом помилок у діяльності Сталіна та керівників МВС і КДБ;

з берігалося верховенство партійних органів над державними;

п роходив процес реабілітації, але з 1967р.цей процес зазнав скорочення. Не підлягали реабілітації засуджені за інакодумство. Майже не відбувалася реабілітація творчих працівників, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі;

в ідбувалися нові політичні репресії. У кримінальний кодекс було введено статтю “антирадянська агітація та пропаганда”. Протягом 1954-1959рр.в Україні за антирадянську діяльність репресували 3,5 тис.чоловік;

н езважаючи на те, що надана була можливість більш вільно висловлювати свої думки, влада почала звинувачувати шістдесятників у відході від “марксизму”, “ космолітизмі”, а згодом перейшла до репресій проти них;

в лада жорстоко розправлялася з дисидентським рухом, який сприяв розвиткові національної свідомості.

ОЦІНКА.

Більшість істориків дотримується думки, що перетворення хрущовського періоду не торкнулися основ існуючої при Сталіні системи (Світлична В.В. с.220)

Безперечно , командно-адміністративна система залишилася, але її головний –централізм –зазнав значної трансформації, адже суттю змін , пов’язаних із процесом лібералізації у сфері державного будівництва, була хоча й обмежена та непослідовна, але децентралізація.