Основні положення «Березневих статей»
Україна (Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства) переходять під протекторат Росії;
влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар;
чисельність козацького війська – 60 тис. чоловік;
в містах зберігалося право на самоуправління; визнавалася самостійність української православної церкви;
Україна отримала право на зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреччиною;
передбачалися спільні воєнні дії України і Росії;
збір податків з українського населення здійснювався під контролем російської сторони;
Оцінка договору 1654 р. І «Березневих статей»
Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона зобов’язувалася захищати слабшу, не втручаючись у її внутрішні справи.
Михайло Грушевський
Автономія України в складі Росії.
Тимчасовий військовий союз України і Росії.
Український історик В.Лининський
Возз’єднання українського та російського народів.
Радянські історики
Договір 1654 р. найімовірніше, передбачав створення під верховенством корони Романових конфедеративного союзу двох держав, спрямованого проти зовнішнього ворога.
«… незважаючи на фразеологію підданства, Богдан Хмельницький фактично був сувереном не лише у внутрішній, але й у зовнішній політиці. Його уряд мав дипломатичні зносини з Росією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством, Швецією, Австрією, Валахією.
І немає вини Богдана в тому, що його наступники на гетьманському престолі не змогли не лише примножити його здобутки, але й зберегти їх».
П.Толочко
Упродовж 1654-1657 рр. Богдан Хмельницький рішуче проводив курс на визволення й об’єднання в соборній Україні всіх українських земель. Після підписання Вільненського перемир’я між Москвою і Варшавою, Богдан Хмельницький намагався проводити незалежну політику і намагався створити нову опозицію для боротьби з Річчю Посполитою в складі Швеції, Семигороду, Молдавії, Волощини, Литви, Бранденбургу, України.
Третій період (1657 – 1663 рр.) Основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики і.Виговського Ліквідація спадкового гетьманату
Корсунська рада в 1657 р. ще за життя Богдана Хмельницького обрала його наступником сина Юрія.
В жовтні 1657 р. Старшинська рада обирає гетьманом І.Виговського.
Внутрішня політика І.Виговського (1657-1659 рр.):
підтримував інтереси старшини і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, старшин і міщан. Така політика сприяла розвитку опозиційного руху, який очолив Мартин Пушкар і Яків Барабаш;
для боротьби проти опозиції І.Виговський найняв татар, німців;
опозиція заручилась підтримкою Москви;
розпочалася в державі громадянська війна І.Виговський зумів перемогти повстанців під Полтавою (травень 1658 р.) ціною великих втрат. Загинуло майже 50 тис. українців у цьому протистоянні.
Зовнішня політика:
відновив союз з Кримом і Портою;
переговори з Швецією;
зближення з Річчю Посполитою і підписання у вересні 1658 р. Гадяцького договору.
Умови:
Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства утворювали Руське князівство на чолі з гетьманом і на рівних правах з Польщею, Литвою і Річчю Посполитою;
українська армія нараховувала 30 тис. козаків та 10 найманого війська;
православні віруючі зрівнювалися у правах з католиками;
зберігалися права і привілей козаків;
дозволялося відкрити 2 академії;
договір передбачав відновлення адміністративно-територіального устрою (воєводств), що існували до 1648 р.;
шляхта мала право на землеволодіння в Україні;
руське князівство позбавлялося права на самостійні міжнародні відносини.
