9. Поняття республіки та її види

Виникнення терміна „res publica”пов'язане з історичною зміною влади царів у Давньому Римі (закінчення «царського періоду» римської історії) і появою у суспільстві інституту політичного представництва.

Республіка (з лат. - спільна справа) - це така форма правління, за якої:

• всі вищі державні органи обираються населенням на певний строк або формуються загальнонаціональним представницьким органом (спеціальною колегією). Отже, в основу республіки покладено принцип народного суверенітету;

• органи державної влади звітують перед народом за свою діяльність;

• органи державної влади відповідальні перед народом. Глава держави (як й інші посадові особи) у сфері особистих (громадянських) прав має звичайний статус громадянина і несе юридичну відповідальність за свої дії (на відміну від монарха);

• принцип відповідальності влади в республіці реалізуєть­ся також через принцип поділу влади на законодавчу, вико­навчу, судову, контрольно-наглядову.

Метою поділу влади є:

- деконцентрація влади, створення умов неможливості її узурпації;

- розподіл функцій і повноважень між різними органами, встановлення різних термінів їх дії;

- взаємоконтроль різних гілок влади через механізм стри­мування і противаг;

- гарантії захисту прав і свобод громадян.

Так, законодавча влада здійснює контроль за виконавчою шляхом заслуховування звіту уряду, має право висловити останньому недовіру, що призводить до його відставки. Зако­нодавча влада також має право ініціювати процедуру імпіч­менту глави держави. Виконавча влада здійснює контроль за законодавчою шляхом права вето на прийняті закони, а також через розпуск парламенту.

Республіки поділяють на такі види:

1) Парламентська (парламентарна):

- парламент посідає центральне місце: він обирається на­селенням країни і формує відповідальний перед ним уряд, іноді парламент може обирати президента, який має пред­ставницькі повноваження;

- уряд формується з представників партій, що здобули на виборах більшість місць у парламенті;

- уряд звітує перед парламентом;

- парламент може висловити недовіру уряду, що призво­дить до його відставки;

- недоліком парламентської республіки є ситуація, коли у парламенті немає чіткої більшості, партії ворогують і законо­давча влада не може сформувати стабільний уряд, що знижує ефективність управління. Так виникають урядові кризи, а то­му ця форма республіки вимагає наявності міцних демокра­тичних традицій у суспільстві (Італія, Греція, ФРН, Угор­щина);

2) Президентська:

- президент обирається всенародне, що більш вагомо порівняно з його статусом у парламентській республіці;

- президент є главою держави, а іноді й головою уряду;

- президент фактично формує уряд, який перед ним і відповідає;

- недоліком президентської республіки є слабий контроль і боку парламенту над урядом, що може призвести до узурпації влади з боку президента (США, Аргентина, Мексика, Швейцарія);

3) Змішана:

- президентсько-парламентська - в цій моделі різноманітно поєднуються риси двох попередніх форм правління, які виражені у таких ознаках:

- як парламент, так і президент обираються народом;

- главою держави є президент;

- уряд формується так: президент пропонує парламенту затвердити відповідних членів кабінету, а парламент затверджує на посадах ключових членів уряду;

- президент здійснює виконавчу владу разом з урядом, але він не є його главою;

- президент має певні важелі впливу на парламент (право його розпуску), а парламент може ініціювати процедуру імпічменту (усунення президента з посади) або висловити недовіру уряду, що призводить до його відставки (Франція);

- парламентсько-президентська республіка (Україна) - уряд формується як парламентом, так і президентом, але парламент має більше повноважень щодо призначення глави та членів уряду (так, згідно з Конституцією України саме за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді Президент України вносить подання про призначення парламентом Прем'єр-міністра), що робить уряд більш самостійною гілкою влади;

- обмежується вплив Президента на рішення уряду (так, згідно з Конституцією він зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності).