32. Поняття правомірної та неправомірної поведінки особи

Поведінка - прояв людської активності, яка має соціальне значення і певним чином врегульовується соціальними нор­мами (звичаями, корпоративними або правовими нормами).

Правова поведінка - це поведінка суб'єкта суспільних відносин:

- складається за правових вчинків, що утворюють склад правової поведінки (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона);

- у формі діяння (дії або бездіяльності);

- що характеризується свідомим, вольовим характером суб'єкта;

- регламентується правовими нормами;

- спричиняє юридичні наслідки;

- яка за соціальним значенням може бути корисною або шкідливою для суспільства.

Правова поведінка може бути правомірною і непра­вомірною (протиправною).

Правомірність полягає:

- у відповідності поведінки приписам правових норм, за­гальним засадам та принципам права;

- встановленні певної міри, одиниці виміру, за допомогою якої взагалі можна оцінити, з'ясувати та нормувати певну по­ведінку;

- у здатності, можливості права врегулювати певну по­ведінку, а також врахування міри соціальної необхідності цьо­го врегулювання.

Правомірна поведінка - це поведінка, яка:

- є правовою формою свободи суб'єктів;

- є соціальне корисною для суб'єкта і суспільства в ці­лому;

- визначає форму перенесення певних юридичних можли­востей у соціальну дійсність;

- визначає соціальний зміст правовідносин, засіб втілення у життя суб'єктивних прав та обов'язків;

- відповідає нормативним моделям, закріпленим у різних Юридичних формах (джерелах) права;

- має позитивні юридичні наслідки;

- гарантується, забезпечується та охороняється державою й іншими суб'єктами громадянського суспільства.

Нормативне здійснення та забезпечення правомірної по­ведінки відбувається у формах дотримання, виконання, ви­користання правових норм суб'єктами правовідносин і засто­суванням норм права у процесі діяльності органів державної влади, а також уповноважених державою інших суб'єктів шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовних актів).

Види правомірної поведінки можна класифікувати за різними критеріями:

- за природою юридичного факту: поведінка, що створює, змінює право або припиняє його;

- за юридичним змістом правовідносин: діяння, яке спря­моване на здійснення суб'єктивних прав або юридичних

обов'язків;

- за зовнішньою формою вираження: як діяння у формі дії або бездіяльності;

- за природою суб'єктів правовідносин: індивідуальна, ко­лективна, поведінка посадової особи, професійна поведінка;

- за мотивацією та метою суб'єктів правовідносин: актив­на поведінка (цілеспрямована діяльність суб'єктів щодо реалізації своїх прав та обов'язків, яка ґрунтується на його переконаності в необхідності і справедливості правового регулювання, високому рівні правосвідомості та правової культури); звичайна поведінка (законослухняна); пасивна (конформістська) поведінка (знаходить свій прояв у бездіяль­ності, умисному невикористанні суб'єктами належних їм прав та обов'язків); маргінальна поведінка (знаходиться на межі з протиправною поведінкою, коли основним мотивом суб'єкта стає страх перед юридичною відповідальністю).

Неправомірна (протиправна) поведінка протилежна за своїм змістом, значенням та наслідками правомірній

поведінці.

Неправомірність (протиправність) поведінки суб'єктів:

- є формою несвободи, свавілля певних суб'єктів у сфері правовідносин;

- має свідомо-вольовий характер, а тому відображає внутрішнє негативне ставлення правопорушника до цінно­стей та інтересів суспільства;

- має протиправний (антиправовий) характер та природу, а тому проявляється в порушенні вимог правових норм та не­виконанні юридичних обов'язків;

- має суспільне небезпечний, шкідливий характер для цінностей, інтересів, прав і свобод суб'єктів суспільних відносин;

- має значення юридичного факту - як конкретної обста­вини, що є безпосередньою причиною виникнення правоохо­ронних дій з боку держави та інших суб'єктів громадянського

суспільства.

Діалектика правомірної та неправомірної поведінки про­являється в такому правовому феномені як зловживання правом. Протиправність поведінки при зловживанні правом полягає не у суперечності закону, а у заподіянні шкоди кон­кретним правам та інтересам суб'єктів - тобто ігнорується соціальне призначення права.