Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lektsiya_1_Teoriya_DiP.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
354 Кб
Скачать
  1. Поняття та основні ознаки правової держави

Ідеї, що стали доктринальною основою концепції «право­вої держави», формувались протягом тривалого часу, почина­ючи ще з античних часів (Платон, Аристотель, Цицерон). Але сам термін з'явився у німецькій літературі у працях філософа І.-Г. Фіхте та державознавців Р. фон Моля та К.-Т. Велькера у першій половині XIX ст.

Суть правової держави розкривається у співвідношенні права і держави, розумінні їх власного змісту, а також приро­ди їх діалектичної взаємодії (коли через природу права оці­нюється природа держави, і навпаки).

Головним призначенням правової держави є:

- забезпечення моральними та юридичними засобами принципу верховенства права у всіх сферах суспільних відносин;

- реальне здійснення, гарантії та захист прав і свобод люди­ни і громадянина, а також їх поновлення у випадку порушення;

- рівноправність громадянина і держави, їх взаємна відпо­відальність;

- участь і контроль громадянського суспільства у процесі створення і застосування законів.

Правова держава заснована на наступних принципах:

1. Верховенство права:

- право визначається як загальнолюдська цінність саме тому, що в його природі розкриваються та знаходять свою реа­лізацію такі цінності, як: свобода, справедливість, рівність, безпека, прагнення до щастя. Ціннісне розуміння природи права випливає також із доктрини природного права, яка ви­кликала розуміння держави як гаранта забезпечення невідчужуваних прав і свобод людини;

- право є універсальним регулятором суспільних відносин і завдяки його нормативній природі та формальним властиво­стям можна врегулювати різноманітні суспільні відносини;

- зв'язаність правом суб'єктів суспільних відносин:

а) відносна зв'язаність - громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом;

б) абсолютна зв'язаність - державі дозволено робити тільки те, що дозволено законом;

- верховенство правових законів (перш за все - Консти­туції) над підзаконними нормативними актами (що є наслідком пріоритету законодавчої влади (розвинутий парламентаризм) над іншими гілками влади у правотворчій діяльності).

2. Юридичне закріплення основних прав і свобод людини та громадянина в Конституції й інших законах та їх фактичне забезпечення. Точне і повне визначення правового статусу (прав і обов'язків, повноважень) всіх учасників суспільних від­носин, зокрема державних органів і посадових осіб.

3. Поділ влади, яка належить народу, на законодавчу, вико­навчу, судову та контрольно-наглядову гілки.

4. Паритет (рівноправність) громадянського суспільства і держави, а в певних відносинах і верховенство громадянсь­кого суспільства над державою. Громадянське суспільство, з одного боку, розглядається як загальнолюдська цінність, пев­ний ідеал суспільного розвитку, а з іншого - як реальна час­тина соціуму, відносно незалежна від держави, що будується та існує на засадах самоорганізації у різноманітних сферах соціальних відносин - сімейних, економічних, політичних, культурно-духовних, національних та ін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]