4. Основні внутрішні та зовнішні функції Української держави

Характер внутрішніх функцій Української держави визна­чається змістом ст. 1 Конституції, яка характеризує нашу дер­жаву як демократичну, соціальну і правову.

Внутрішні функції можна класифікувати за сферами суспільних відносин - тобто в економічній, політичній і гу­манітарній галузях.

В економічній сфері:

- господарсько-організаторська функція (організація ро­боти державного і визначення засад діяльності приватних підприємств, політика держзамовлення);

- господарсько-стимулююча (забезпечення стабільності ринкових відносин, стимулювання конкуренції, обмеження монополізму);

- науково-організаторська (організація системи наукових установ як основи соціально-економічного, культурного роз­витку країни, а також забезпечення її обороноздатності);

- функція регулювання міри праці і міри споживання (вста­новлення робочого часу, часу відпочинку, мінімальної за­робітної плати).

У політичній сфері:

- функція соціального компромісу - при прийнятті рішень врахування інтересів усіх груп населення;

- забезпечення, гарантії та захист прав людини і громадя­нина;

- функція охорони конституційного ладу;

- ідеологічна функція - конституційне закріплення Ук­раїнської держави як правової, демократичної і соціальної, що відображає ціннісне призначення ролі держави у суспільстві.

У гуманітарній сфері:

- екологічна функція - охорона навколишнього природно­го середовища;

- функція соціального захисту - охорона здоров'я насе­лення, соціальна допомога, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, створення умов для реалізації права на до­статній життєвий рівень (одяг, житло, харчування);

- культурно-виховна функція (розвиток освіти, культури, умов виховання особи).

Як і внутрішні функції, зовнішні також можна класифіку­вати залежно від сфер їхнього впливу на суспільні відноси­ни - тобто в економічній, політичній та гуманітарній.

В економічній сфері:

- участь у програмах міжнародної кооперації та інтеграції виробництва, співпраця в межах світової економічної системи;

- вирішення глобальних наукових і господарських про­блем.

У гуманітарній сфері:

- міжнародне забезпечення прав людини і громадянина (допомога народам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій);

- забезпечення ефективного використання, охорони та відтворення природного середовища;

- міжнародне співробітництво у сфері культури, освіти та охорони пам'яток культурної спадщини;

- участь у забезпеченні розробок та безпосередній охороні здоров'я людей, боротьба зі СНІД та ін.

У політичній сфері:

- розвиток міждержавних договірних відносин (підтри­мання дипломатичних взаємин, створення дипломатичних представництв);

- забезпечення суверенітету й обороноздатності країни (участь у спільних програмах з НАТО);

- участь у забезпеченні миру в усьому світі (участь у військових підрозділах ООН);

- участь у боротьбі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними в їх скоєнні.

5. Поняття державного ладу та його основні елементи

В юридичній літературі існують різні підходи щодо визна­чення цього поняття.

Державний лад визначається як:

- складова конституційного ладу, як правового інституту конституційного права, як галузі права;

- сукупність загальних принципів, закріплених Консти­туцією та законодавством держави щодо організації держав­ної влади і здійснення владних повноважень. Так, основи державного ладу України окреслено в розділі І Конституції «Загальні засади», де Українська держава визнається як суве­ренна, незалежна, демократична, соціальна, правова та унітар­на. Конкретизація цих засад має місце в інших розділах Кон­ституції щодо повноважень державних органів та в системі органічних законів, які приймаються відповідно до Основно­го Закону;

- поняття, що є тотожним поняттю «форма держави». Форма держави визначається як спосіб її існування та функціонування. Вона характеризується наступними основ­ними елементами: формою правління, формою державно-те­риторіального устрою та державно-політичним режимом.

Гарантіями державного ладу є система політичних, еко­номічних та соціально-культурних відносин, а також норма­тивне закріплення обов'язків держави щодо охорони та захи­сту свого ладу.

Принципами державного ладу є: народовладдя, державний суверенітет; політична, економічна та ідеологічна багато­манітність; верховенство права; пріоритет прав і свобод люди­ни та громадянина; поділ влади; унітаризм; демократична, соціальна, правова держава; принцип забезпечення своїх на­ціональних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із зарубіжними країнами за нормами міжнародного права.