3. За природою об'єкта регулювання:

- матеріальні норми - встановлюють правила поведінки, права й обов'язки суб'єктів щодо певних об'єктів суспільних відносин (наприклад, норми цивільного права регулюють майнові та особисті немайнові відносини);

- процесуальні - регламентують порядок, форми та ме­тоди реалізації прав і обов'язків, встановлених у матеріальних нормах (так, норми цивільного процесуального права регулю­ють порядок розгляду цивільних спорів).

4. За функціональною спрямованістю:

- регулятивні (правоустановчі) - встановлюють права й обов'язки суб'єктів;

- правоохоронні - регламентують способи юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, установлених регулятивними нормами.

5. За природою характеру приписів:

- зобов'язувальні - закріплюють обов'язки певних суб'єк­тів;

- заборонні - містять заборону стосовно здійснення тих або інших дій;

- уповноважуючі - наділяють суб'єктів певними правами;

- заохочувальні - надають суб'єктам певні пільги та пере­ваги у випадках вчинення ними певних діянь.

6. За формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів:

- категоричні (імперативні) - приписують чітко визначені дії, закріплюють вичерпний перелік і зміст прав та обов'язків суб’єктів;

- диспозитивні - встановлюють певні права й обов'язки суб’єктів, але за згодою суб'єктів допускають доповнення останніх або певне відхилення від їх реалізації;

- рекомендаційні - передбачають моделі бажаної, але необов’язкової поведінки;

- заохочувальні - встановлюють засоби заохочення щодо ті корисних та бажаних як для суспільства, так і держави дій.

7. За юридичною силою:

- норми законів;

- норми підзаконних актів.

8. За суб’єктами правотворчості:

- норми, прийняті на загальнонародних референдумах;

- норми органів державної влади;

- норми, прийняті суб’єктами місцевого самоврядування;

- норми інших суб’єктів громадянського суспільства.

19. Співвідношення права та моралі

Право і мораль є дуже складними явищами буття суспільства, а тому щодо визначення їх природи та змісту існують різні підходи. Оптимальне їх порівняння можна зробити, якщо мати на увазі нормативні властивості останніх.

Правові норми - це такі правила поведінки, які спрямовані на регулювання найважливіших суспільних відносин, офіційно встановлюються, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою або іншими суб'єктами, мають загальнообов’язковий, формально визначений характер, а також регламентують правовий статус суб'єктів правовідносин. Моральні норми - такі правила поведінки, які встановлюються різними суб'єктами суспільних відносин протягом тривалого часу, виражаються в категоріях «добро» і «зло», «справедливість» та «несправедливість», «належне» і «нена­лежне», «гуманне» та «негуманне».

Єдність між правовими і моральними нормами існує саме тому, що:

- в системі соціальних норм вони є найбільш універсаль­ними регуляторами, які поширюються на все суспільство;

- оскільки їх єдиним джерелом є суспільство, вимоги правових і моральних норм у багатьох випадках збігаються, тобто те, що засуджує право, засуджує і мораль і, навпаки, ко­ли правові норми випливають з моральних (не вбий, не вкра­ди). У такому разі правові норми набувають більш ефектив­ного характеру.

Різниця між правовими і моральними нормами визна­чається за такими ознаками:

- за часом походження - якщо мораль виникає разом із суспільством, то правові норми - разом із державою;

- за критеріями оцінки - якщо мораль регулює відносини з позиції суто ціннісних критеріїв - добра і зла, справедливого і несправедливого, гуманного чи негуманного, то норми права - з позиції законного і незаконного, правомірного і непра­вомірного;

- за формою вираження - якщо мораль існує у гро­мадській свідомості, то правові норми - у спеціальних джере­лах (законах, правових прецедентах та ін.), які утворюють узгоджену та цілісну систему;

- за сферою дії - якщо мораль може врегулювати прак­тично всі суспільні відносини, то правові норми - найбільш важливі відносини, а також лише ті, які в змозі впорядкувати з урахуванням встановлення точно визначених меж їх дії;

- за часом набрання чинності - якщо моральні норми на­бирають чинність по мірі їх усвідомлення суспільством, то правові - в конкретно обумовлений строк;

- за способом забезпечення - якщо норма моралі забезпе­чується внутрішнім переконанням, силою громадської думки або впливу, то норми права - заходами державного впливу.