§ 2. Договори у сфері реалізації сільськогосподарської продукції

 

У діяль­ності аг­рар­них то­ва­ро­ви­роб­ників ефек­тивність вироб­ничо-господарської діяль­ності до­ся­гається на­ла­год­же­ною си­сте­мою збуту ви­роб­ле­ної ними про­дукції, пра­во­вою фор­мою якої є договір на реалізацію сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції - спе­цифічна угода, відпо­відно до якої ви­роб­ник зобов'язується на відповідних умо­вах про­да­ти сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію та про­дук­ти її пе­ре­роб­ки, а спо­жи­вач (за­мов­ник) зобов'язується прий­ня­ти про­дукцію та опла­ти­ти її. Відпо­відно до Указу Пре­зи­ден­та України «Про за­хо­ди щодо реформуван­ня аг­рар­них відно­син» від 18 січня 1995 р. вста­нов­ле­но, що ви­роб­ни­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції са­мостійно роз­по­ряд­жа­ють­ся своєю про­дукцією, реалізуючи за кон­трак­та­ми (вклю­ча­ю­чи дер­жавні) та ін­шими до­го­во­ра­ми.

Си­сте­ма до­го­ворів на реалізацію сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції вклю­чає: договір кон­трак­тації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, дого­вір купівлі-​про­да­жу сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, договір постав­ки, договір міни, договір комісії.

Договір кон­трак­тації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції являє собою механізм дер­жав­них закупівель, засіб по­пов­нен­ня дер­жав­но­го про­до­воль­чо­го ре­зерву шля­хом при­дбан­ня про­дукції у недер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств. До скла­ду дер­жав­но­го ре­зерву вхо­дять: за­па­си си­ро­вин­них, матеріаль­но-​технічних і про­до­воль­чих ре­сурсів для за­без­пе­чен­ня стра­тегічних по­треб дер­жа­ви; за­па­си матері­ально-технічних ре­сурсів для ви­ко­нан­ня пер­шо­чер­го­вих робіт під час ліквідації наслідків над­зви­чай­них си­ту­ацій та для ви­ко­нан­ня інших заходів, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ством.

Таким чином, дер­жав­ний про­до­воль­чий ре­зерв є скла­до­вою дер­жавного матеріаль­но­го ре­зерву. По­став­ка матеріаль­них цінно­стей до дер­жав­но­го ре­зерву і розміщення за­мо­в­лень на їх по­став­ку на підпри­ємствах, в уста­но­вах і організаціях неза­леж­но від форм влас­ності здій­снюються в ос­нов­но­му на підставі за­мо­в­лень на по­став­ку про­дукції для дер­жав­них по­треб з на­ступ­ним відшко­ду­ван­ням усіх вит­рат відпо­відаль­них зберігачів.

Пріори­тетні дер­жавні по­тре­би - це по­тре­би України в то­ва­рах, ро­бо­тах і по­слу­гах, необхідних для розв'язан­ня най­важ­ливіших соціаль­но-​еко­номічних про­блем, підт­ри­ман­ня обо­ро­ноз­дат­ності країни та її без­пе­ки, ство­рен­ня і підт­ри­ман­ня на на­леж­но­му рівні дер­жав­них ма­теріаль­них ре­зервів, реалізації дер­жав­них і міждер­жав­них цільо­вих про­грам, за­без­пе­чен­ня функціону­ван­ня органів дер­жав­ної влади, що утри­му­ють­ся за ра­ху­нок Дер­жав­но­го бюд­же­ту України. Дер­жавне за­мовлення є за­со­бом дер­жав­но­го ре­гу­лю­ван­ня еко­номіки шля­хом фор­мування на кон­трактній (договірній) основі скла­ду та обсягів товарів, робіт і по­слуг, необхідних для за­без­пе­чен­ня пріори­тет­них дер­жав­них по­треб, розміщення дер­жав­них кон­трактів на її по­став­ку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів гос­по­дарсь­кої діяль­ності України всіх форм влас­ності.

Дер­жав­ни­ми за­мов­ни­ка­ми ви­сту­па­ють Вер­хов­на Рада України та інші цен­тральні ор­га­ни дер­жав­ної влади України, Рада міністрів Авто­номної Рес­публіки Крим, об­ласні, Київська та Се­ва­сто­польсь­ка міські дер­жавні адміністрації, дер­жавні організації та інші уста­но­ви як голов­ні роз­по­ряд­ни­ки коштів дер­жав­но­го бюд­же­ту. Ви­ко­нав­ця­ми держав­ного за­мо­в­лен­ня є суб'єкти гос­по­да­рю­ван­ня усіх форм влас­ності (ре­зиденти або нере­зи­ден­ти), які ви­го­тов­ля­ють чи по­став­ля­ють то­ва­ри (ро­бо­ти, по­слу­ги) для за­до­во­лен­ня пріори­тет­них дер­жав­них по­треб.

Стат­тя 183 ГК України визна­чає особ­ли­вості укла­дан­ня господар­ських до­го­ворів за дер­жав­ним за­мо­в­лен­ням. Дер­жав­ний кон­тракт - це договір, укла­де­ний дер­жав­ним за­мов­ни­ком від імені дер­жа­ви з вико­навцем дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня, в якому визна­ча­ють­ся еко­номічні і пра­вові зобов'язан­ня сторін і ре­гу­лю­ють­ся взаємовідно­си­ни замовни­ка і ви­ко­нав­ця. Саме дер­жа­ва в особі Кабінету Міністрів України ви­ступає га­ран­том за зобов'язан­ня­ми дер­жав­них за­мов­ників. З метою організації робіт, пов'яза­них з фор­му­ван­ням дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня, розміщен­ням по­ста­вок про­дукції для дер­жав­них по­треб і кон­тро­лем за їх ви­ко­нан­ням, Кабінет Міністрів України визна­чає і за­твер­джує пере­лік дер­жав­них за­мов­ників, об­ся­ги та склад дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня. Дер­жавні за­мов­ни­ки за­без­пе­чу­ють­ся Кабінетом Міністрів України фі­нансовими ре­сур­са­ми в об­ся­гах, необхідних для повної опла­ти держав­ного за­мо­в­лен­ня, якщо інше не пе­ред­ба­че­но за­ко­ном, і є відповідаль­ними за за­до­во­лен­ня пріори­тет­них дер­жав­них по­треб у відповідних то­ва­рах, ро­бо­тах і по­слу­гах.

Для ви­ко­навців дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня, зас­но­ва­них повністю або част­ко­во на дер­жавній влас­ності (дер­жав­них підприємств, уста­нов та організацій, акціонер­них то­ва­риств, у ста­тут­но­му фонді яких контроль­ний пакет акцій на­ле­жить дер­жаві, оренд­них підприємств, зас­но­ва­них на дер­жавній влас­ності), а також для суб'єктів гос­по­дарсь­кої діяльнос­ті України всіх форм влас­ності - мо­но­полістів на відповідному ринку про­дукції дер­жавні за­мо­в­лен­ня на по­став­ку про­дукції є обов'язкови­ми, якщо ви­ко­нан­ня дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня не спри­чи­няє збитків за­значеним ви­ко­нав­цям дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня.

Інструкцією Дер­жав­но­го комітету України з матеріаль­но­го резер­ву «Про по­ря­док і умови по­став­ки, за­кла­ден­ня, зберігання і відпус­ку охо­лод­же­но­го м'яса і м'ясних про­дуктів дер­жав­но­го ре­зерву, призначе­них для здійс­нен­ня заходів стабілізації на ринку», за­твер­дже­ною нака­зом Держ­ко­мре­зерву від 22 квітня 2008 р. № 138, визна­че­но, що при по­ставці охо­лод­же­но­го м'яса яло­ви­чи­ни, сви­ни­ни, ба­ра­ни­ни та м'яс­них про­дуктів вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва або іно­зем­но­го по­ход­жен­ня до дер­жав­но­го ре­зерву по­ста­чаль­ник по­ви­нен на­да­ти: до­ку­мент, що під­тверджує якість про­дукції, ви­да­ний ви­роб­ни­ком, - де­кла­рацію вироб­ника (якісне посвідчен­ня); екс­перт­ний вис­но­вок, ви­да­ний дер­жав­ною ве­те­ри­нар­ною уста­но­вою; ве­те­ри­нарне свідоц­тво (оригінал); вис­но­вок дер­жав­ної санітар­но-​епідеміологічної екс­пер­ти­зи при на­д­ход­женні но­вих хар­чо­вих про­дуктів.

Стат­тя 272 ГК України визна­чає по­нят­тя та істотні умови догово­ру кон­трак­тації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. За до­го­во­ром кон­трактації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції ви­роб­ник сільськогоспо­дарської про­дукції зобов'язується ви­ро­би­ти визна­че­ну до­го­во­ром сіль­ськогосподарську про­дукцію і пе­ре­да­ти її у власність заготівель­ни­кові (кон­трак­тан­ту) або визна­че­но­му ним одер­жу­ва­чеві, а заготівель­ник зобов'язується прий­ня­ти цю про­дукцію та опла­ти­ти її за встановлени­ми цінами відповідно до умов до­го­во­ру. До до­го­во­ру кон­трак­тації за­стосовуються за­гальні по­ло­жен­ня про купівлю-​про­даж та положен­ня про договір по­став­ки, якщо інше не вста­нов­ле­но до­го­во­ром або за­коном.

Заготівель­ни­ком (кон­трак­тан­том) може ви­сту­па­ти закупівельне або пе­ре­робне підприємство, таким чином, кон­трак­тан­том може бути підприємство чи організація, тобто юри­дич­на особа, що згідно зі свої­ми уста­нов­чи­ми до­ку­мен­та­ми здійснює закупівлю сільськогосподар­ської про­дукції. Ви­ко­нав­цем дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня є недер­жавне сіль­ськогосподарське підприємство.

У до­го­во­рах кон­трак­тації по­винні пе­ред­ба­ча­ти­ся: види про­дукції (асор­ти­мент), номер дер­жав­но­го стан­дар­ту або технічних умов, гра­нично до­пу­сти­мий вміст у про­дукції шкідли­вих ре­чо­вин; кількість про­дукції, яку кон­трак­тант прий­має без­по­се­ред­ньо у ви­роб­ни­ка; ціна за оди­ни­цю, за­галь­на сума до­го­во­ру, по­ря­док і умови до­став­ки, стро­ки зда­ван­ня-​прий­ман­ня про­дукції; обов'язки кон­трак­тан­та щодо по­дан­ня до­по­мо­ги в організації ви­роб­ництва сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та її транс­пор­ту­ван­ня на прий­мальні пунк­ти і підприємства; взаємна май­но­ва відповідальність сторін у разі неви­ко­нан­ня ними умов догово­ру; інші умови, пе­ред­ба­чені Ти­по­вим до­го­во­ром кон­трак­тації сільсько­господарської про­дукції, за­твер­дже­ним у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му Ка­бінетом Міністрів України.

Ви­роб­ник по­ви­нен не пізніш як за п'ят­на­дцять днів до по­чат­ку за­готівлі про­дукції повідо­ми­ти кон­трак­тан­та про кількість і стро­ки здачі сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, що про­по­нується до про­да­жу, та пого­дити ка­лен­дар­ний графік її здачі. Кон­трак­тант зобов'яза­ний прий­ня­ти від ви­роб­ни­ка всю пред'яв­ле­ну ним про­дукцію на умо­вах, передбаче­них у до­го­ворі.

У до­го­ворі кон­трак­тації мо­жуть пе­ред­ба­ча­ти­ся об­ся­ги сільсько­господарської про­дукції, прий­ман­ня якої кон­трак­тант здійснює безпосе­редньо у ви­роб­ни­ка, та про­дукції, яка до­став­ляється без­по­се­ред­ньо ви­робником тор­го­вель­ним підприємствам. Решта про­дукції прий­мається кон­трак­тан­том на визна­че­них до­го­во­ром прий­маль­них пунк­тах, розта­шованих у межах адміністра­тив­но­го рай­о­ну за місце­з­на­ход­жен­ням ви­робника. Сто­ро­ни мо­жуть вста­нов­лю­ва­ти такі спо­со­би прий­нят­тя про­дукції: за­мов­ник прий­має про­дукцію без­по­се­ред­ньо у ви­роб­ни­ка; за­мовник прий­має про­дукцію на своїх прий­маль­них пунк­тах (скла­дах, еле­ва­то­рах); ви­роб­ник до­став­ляє про­дукцію третім осо­бам за рішен­ням кон­трак­тан­та.

Для до­го­во­ру кон­трак­тації ха­рак­тер­но також те, що він може перед­бачати обов'язок кон­трак­тан­та на­да­ва­ти ви­роб­ни­ку певну до­по­мо­гу в організації ви­роб­ництва і здачі про­дукції, в за­без­пе­ченні гос­по­дар­ства тарою і па­ку­валь­ни­ми матеріалами. Транс­портні вит­ра­ти на перевезен­ня про­дукції за до­го­во­ром кон­трак­тації по­кла­да­ють­ся на ви­роб­ни­ка за цінами, що вста­нов­лені перевізни­ком. Адже обов'язком кон­трак­тан­та є на­дан­ня до­по­мо­ги в транс­пор­ту­ванні сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції на прий­мальні пунк­ти. Кон­трак­тант зобов'яза­ний прий­ня­ти до­став­ле­ну про­дукцію на своєму прий­маль­но­му пункті або у ви­роб­ни­ка в обумов­лений термін, не до­пус­ка­ю­чи про­стою транс­порт­них засобів виробни­ка. За­без­пе­чен­ня ви­роб­ників тарою та необхідними матеріалами для па­ку­ван­ня про­дукції здійснюється у кількості, по­ряд­ку та стро­ки, пе­редбачені до­го­во­ром.

Також до обов'язків кон­трак­тан­та щодо спри­ян­ня ви­роб­ни­кам в організації ви­роб­ництва сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції мо­жуть бути відне­сені такі види до­по­мо­ги: на­дан­ня пільго­вих кре­дитів на придбан­ня паль­но­го, спри­ян­ня в по­ста­чанні сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої техніки, мі­неральних до­брив, хімічних засобів за­хи­сту рос­лин; організація пере­дачі в орен­ду техніки на період зби­ран­ня вро­жаю, транс­пор­ту­ван­ня, зберігання сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, а також спеціальні кон­сультації з пи­тань рос­лин­ництва, тва­рин­ництва, аг­ро­техніки тощо.

За незда­чу сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції у стро­ки, пе­ред­ба­чені до­го­во­ром кон­трак­тації, ви­роб­ник спла­чує кон­трак­тан­ту неустой­ку в розмірі, вста­нов­ле­но­му до­го­во­ром, якщо інший розмір не передбаче­ний за­ко­ном. За неви­ко­нан­ня зобов'язан­ня щодо прий­ман­ня сільсько­господарської про­дукції без­по­се­ред­ньо у ви­роб­ни­ка, а також у разі від­мови від прий­ман­ня про­дукції, пред'яв­ле­ної ви­роб­ни­ком у стро­ки і в по­ряд­ку, що по­год­жені сто­ро­на­ми, кон­трак­тант спла­чує ви­роб­ни­ку штраф у розмірі п'яти відсотків вар­тості неприй­ня­тої про­дукції, врахо­вуючи над­бав­ки і зниж­ки, а також відшко­до­вує за­в­дані виробнико­ві збит­ки, а щодо про­дукції, яка швид­ко псується, - повну ЇЇ вартість. У разі якщо про­дукцію не було своєчасно підго­тов­ле­но до зда­ван­ня-​прий­ман­ня і про це не було по­пе­ре­дже­но кон­трак­тан­та, ви­роб­ник від­шкодовує кон­трак­тан­ту за­в­дані цим збит­ки.

До особ­ли­во­стей до­го­во­ру кон­трак­тації на­ле­жать: пред­ме­том до­говору, як пра­ви­ло, є сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка про­дукція у пер­вин­но­му (си­ро­му) вигляді, або така, що прой­ш­ла пер­вин­ну об­роб­ку, сто­ро­ною до­го­во­ру ви­сту­пає дер­жавне заготівельне підприємство, метою догово­ру є ви­ко­нан­ня дер­жав­но­го за­мо­в­лен­ня щодо за­до­во­лен­ня дер­жав­них по­треб у сільсь­ко­гос­по­дарській про­дукції або си­ро­вині. Під озна­ки до­говорів кон­трак­тації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції підпа­да­ють дого­вори, які укла­да­ють­ся між недер­жав­ним гос­по­дарсь­ким то­ва­ри­ст­вом (на­при­клад, при­ват­ним цукро­за­во­дом) і фер­мерсь­ким гос­по­дар­ством на за­куп­ку цукро­вих буряків за умови, що до цукро­во­го за­во­ду дово­диться дер­жавне за­мо­в­лен­ня на закупівлю цукру, а до фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства - дер­жавне за­мо­в­лен­ня на закупівлю цукро­вих буряків за умови, що цукро­вий завод ви­сту­пає закупівель­ни­ком від імені дер­жави, в інте­ре­сах дер­жа­ви і за дер­жавні кошти. У цьому ви­пад­ку дер­жавне за­мо­в­лен­ня, яке до­во­дить­ся до ви­роб­ни­ка сільськогосподар­ської про­дукції на по­став­ку си­ро­ви­ни і до пе­ре­роб­ни­ка си­ро­ви­ни на про­до­воль­ство, можна вва­жа­ти ком­плекс­ним дер­жав­ним за­мо­в­лен­ням.

Підґрун­тям пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня до­го­ворів купівлі-​про­да­жу у аг­рарній сфері є норми цивільно­го та гос­по­дарсь­ко­го права. Особливо­стями аг­рар­но­го до­го­во­ру купівлі-​про­да­жу є його пред­мет, яким ви­ступає сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка про­дукція, стро­ки та спе­цифічні умови її зберігання і транс­пор­ту­ван­ня, які вип­ли­ва­ють із вла­сти­во­стей цієї про­дукції,. В усьо­му іншому такі до­го­во­ри не містять відмінно­стей від інших різно­видів цивільно-​пра­во­вих та гос­по­дарсь­ко-​пра­во­вих дого­ворів купівлі-​про­да­жу, які роз­гля­да­ють­ся у відповідних нав­чаль­них кур­сах.

Суб'єкти аг­рар­но­го підприємництва в про­цесі реалізації виготов­леної ними сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції укла­да­ють до­го­во­ри по­ставки. Договір по­став­ки є одним із видів до­го­во­ру купівлі-​про­да­жу, в якому ре­гу­лю­ють­ся відно­си­ни між про­дав­цем та по­куп­цем, адже відмінністю до­го­во­ру купівлі-​про­да­жу від до­го­во­ру по­став­ки є те, що договір по­став­ки укла­дається між двома осо­ба­ми з метою по­став­ки то­вару для ви­ко­ри­стан­ня його у підприємни­цькій діяль­ності або в ін­ших цілях, не пов'яза­них з осо­би­стим, сімей­ним або до­машнім вико­ристанням.

Таким чином, ос­новні озна­ки до­го­во­ру по­став­ки містять до­стат­ньо кри­теріїв, які доз­во­ля­ють відме­жу­ва­ти його від інших видів до­го­ворів купівлі-​про­да­жу, а також від інших суміжних до­го­ворів. Так, продав­цем (по­ста­чаль­ни­ком) у до­го­ворі по­став­ки (як і в до­го­ворі роздрібної купівлі-​про­да­жу) може бути лише підприємець - ко­мерційна організа­ція чи гро­ма­дя­нин, який набув ста­ту­су при­ват­но­го підприємця. Поста­чальник продає ви­роб­лені ним то­ва­ри або то­ва­ри, спеціально закупле­ні ним для про­да­жу. Дру­гою ос­нов­ною озна­кою до­го­во­ру по­став­ки є мета при­дбан­ня то­ва­ру - за даним до­го­во­ром може ку­пу­ва­ти­ся товар лише з метою його по­даль­шо­го ви­ко­ри­стан­ня в підприємни­цькій діяль­ності (на­при­клад, для пе­ре­роб­ки і спо­жи­ван­ня, на­ступ­но­го про­да­жу тощо) або для іншої діяль­ності, не пов'язаної з осо­би­стим, сімей­ним, до­машнім чи іншим подібнім ви­ко­ри­стан­ням то­ва­ру (на­при­клад по­ставки про­дуктів хар­чу­ван­ня). Проте пе­ре­важ­на ча­сти­на товарів, що пе­ре­да­ють­ся за до­го­во­ром по­став­ки, ви­ко­ри­сто­вується все ж таки саме в підприємни­цькій діяль­ності, тому і дру­гою сто­ро­ною до­го­во­ру - по­купцем також, як пра­ви­ло, ви­сту­пає суб'єкт підприємни­ць­кої діяль­ності. Крім перелічених ознак до­го­во­ру по­став­ки, вклю­чен­ня до його визна­чен­ня вказівки про пе­ре­да­чу то­ва­ру про­дав­цем (по­ста­чаль­ни­ком) у власність по­куп­ця у вста­нов­ле­ний строк (стро­ки) доз­во­ляє виділити ще кілька особ­ли­во­стей цього до­го­во­ру: при укла­денні да­но­го догово­ру умова про строк по­став­ки то­ва­ру на­бу­ває ха­рак­те­ру істот­ної умови до­го­во­ру, і без до­сяг­нен­ня між сто­ро­на­ми згоди щодо неї договір по­ставки не може вва­жа­ти­ся укла­де­ним; мо­мент укла­ден­ня до­го­во­ру, як пра­ви­ло, не відповідає мо­мен­ту його ви­ко­нан­ня (оскільки товар, що підлягає по­ставці, може бути відсутній на мо­мент укла­ден­ня догово­ру); для по­став­ки ха­рак­тер­ни­ми є дов­го­т­ри­валі відно­си­ни та виконан­ня до­го­во­ру ча­сти­на­ми (хоча за до­го­во­ром по­став­ки й мож­ли­ве пере­давання лише однієї речі, на­при­клад ма­шин­ної уста­нов­ки, та одноразо­вий опто­вий про­даж товарів, проте най­частіше за даним до­го­во­ром товар по­ста­чається окре­ми­ми партіями про­тя­гом три­ва­ло­го періоду).

При роз­ме­жу­ванні де­я­ких видів до­го­ворів купівлі-​про­да­жу й по­ставки також слід вра­хо­ву­ва­ти про­фесійну діяльність про­дав­ця та види товарів, що по­ста­ча­ють­ся. На­при­клад, від до­го­во­ру кон­трак­тації дого­вір по­став­ки відрізняється тим, що, по-​пер­ше, про­дав­цем за до­го­во­ром кон­трак­тації є ви­нят­ко­во ви­роб­ник сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, а по-​дру­ге, кон­трак­тується лише май­бут­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка продук­ція, яка підлягає ви­ро­щу­ван­ню чи ви­роб­ництву і не про­хо­дить до мо­менту ви­ко­нан­ня до­го­во­ру будь-​якої пе­ре­роб­ки.

В аг­рар­но-​гос­по­дарській діяль­ності відно­си­ни за до­го­во­ром постав­ки також ре­гу­лю­ють­ся стат­тя­ми 265-​271 ГК України. Пред­ме­том по­ставки є сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка про­дукція, пе­ре­роб­ле­на та го­то­ва до спо­живання. Стат­тя 267 ГК України визна­чає, що у разі якщо в до­го­ворі по­став­ки не визна­че­но стро­ку його дії, він вважається укла­де­ним на один рік - тобто після закінчен­ня цього стро­ку сто­ро­ни, якщо вони ба­жа­ють про­до­в­жу­ва­ти свої відно­си­ни, мають укла­сти новий договір. Якщо сто­ро­на­ми пе­ред­ба­че­но по­став­ку то­ва­ру окре­ми­ми партіями, то стро­ком по­став­ки про­дукції ви­роб­ни­чо-​технічного при­зна­чен­ня є квар­тал, а виробів на­род­но­го спо­жи­ван­ня, як пра­ви­ло місяць. Якість сіль­ськогосподарської про­дукції за до­го­во­ром по­став­ки по­вин­на відпові­дати стан­дар­там, технічним умо­вам, іншій технічній до­ку­мен­тації, яка вста­нов­лює ви­мо­ги до їх якості. Га­рантійний строк при­дат­ності та збе­рігання то­ва­ру об­чис­люється від дня ви­го­тов­лен­ня цього то­ва­ру.

За­ко­но­дав­ством України ре­гла­мен­то­ва­но, що реалізація сільсько­господарської про­дукції може здійс­ню­ва­ти­ся також шля­хом укладан­ня до­го­ворів міни та комісії. В умо­вах еко­номічних нега­раздів сільсько­господарські підприємства реалізо­ву­ють ви­роб­ле­ну ними про­дукцію тва­рин­ництва шля­хом її обміну на пальне і ма­стильні матеріали, запас­ні ча­сти­ни до сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких машин, у по­ряд­ку плати за про­ведений ре­монт техніки, ав­то­по­к­риш­ки та інші подібні по­тре­би. Відно­сини за таким різно­ви­дом до­го­во­ру купівлі-​про­да­жу, як договір міни, ре­гу­лю­ють­ся по­ло­жен­ня­ми ста­тей 715-​716 ЦК України та с . 293 ГК України.

Кваліфіку­ю­чою озна­кою до­го­во­ру міни є мо­мент пе­ре­хо­ду права влас­ності на обмінювані то­ва­ри - на відміну від усіх до­го­ворів купів­лі-​про­да­жу за до­го­во­ром міни перехід права влас­ності відбувається ли­ше після того, як обов'язки з пе­ре­дачі товарів ви­ко­нані обома сторона­ми, тобто таке право ви­ни­кає од­но­час­но в обох сторін до­го­во­ру. Така за­ко­но­дав­ча норма запобігає ви­ник­нен­ню си­ту­ації, коли сто­ро­на, що пер­шою от­ри­ма­ла товар, здо­бу­ває на нього право влас­ності, не виконав­ши зустрічного обов'язку з пе­ре­да­ван­ня другій сто­роні то­ва­ру, який їй на­ле­жить. Усі інші умови за­зна­че­но­го до­го­во­ру ре­гу­лю­ють­ся загаль­ними по­ло­жен­ня­ми про купівлю-​про­даж, по­став­ку, кон­трак­тацію або про інші до­го­во­ри, еле­мен­ти яких містять­ся в до­го­ворі міни, якщо це не су­пере­чить суті зобов'язан­ня.

Аг­рарні то­ва­ро­ви­роб­ни­ки в про­цесі збуту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції укла­да­ють до­го­во­ри комісії. До спе­цифічних особ­ли­во­стей до­го­во­ру комісії на­ле­жать: особ­ли­вий склад учас­ників у комісійних відно­си­нах, спе­цифічний об'єкт до­го­во­ру, кре­ди­ту­ван­ня комітента ко­місіоне­ром, мож­ливість укла­дан­ня суб­комісійної угоди. Договір комі­сії має до­сить ши­ро­ку сферу за­сто­су­ван­ня. Так, за до­го­во­ра­ми комісії організації спо­жив­чої ко­опе­рації укла­да­ють до­го­во­ри комісії з вироб­никами щодо про­да­жу сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Стат­тя 11 За­кону України «Про спо­жив­чу ко­опе­рацію» від 10 квітня 1992 р. визна­чає, що організації та підприємства спо­жив­чої ко­опе­рації фор­му­ють то­варні та матеріаль­но-​технічні ре­сур­си за ра­ху­нок закупівель на дого­вірних за­са­дах у підприємств (ви­роб­ників), у оптовій торгівлі, на бір­жах, аукціонах, шля­хом заготівель сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції і си­ро­ви­ни у гро­ма­дян, фер­мерсь­ких гос­по­дарств, ко­лек­тив­них сільсь­когосподарських підприємств, рад­госпів, ви­роб­ництва товарів на влас­них підприємствах та з інших дже­рел, не за­бо­ро­не­них чин­ним законо­давством.