§ 3. Характеристика методів аграрного права

 

У су­час­но­му розумінні пра­во­вий метод - це су­купність засо­бів, прий­омів і спо­собів пра­во­во­го впли­ву на відповідні суспільні відно­сини. Екс­тра­по­лю­ю­чи за­зна­чені по­ло­жен­ня на аг­рарне право можна визна­чи­ти ме­то­ди аг­рар­но­го права як су­купність спо­собів, прий­омів і засобів, за до­по­мо­гою яких здійснюється пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня аграр­них відно­син.

Особ­ли­вості аг­рар­но­го права, як при­ват­но-​публічної галузі права, спри­чи­ню­ють свій на­леж­ний вилив і на фор­му­ван­ня відповідного кон­гломерату методів аг­рар­но-​пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня у оп­ти­маль­но­му по­єднанні при­ват­но­пра­во­вих і публічно-​пра­во­вих методів.

Дис­по­зи­тив­ний ха­рак­тер мають ме­то­ди са­мостійних рішень, реко­мендацій та ло­каль­ної нор­мо­твор­чості. Метод са­мостійних рішень дає змогу суб'єктам аг­рар­но­го права вільно оби­ра­ти влас­ну лінію поведінки при здійс­ненні сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності у межах, визна­че­них аг­рар­ним за­ко­но­дав­ством. Метод ре­ко­мен­дацій дає право ви­бо­ру чи відмови від ро­з­роб­ле­них дер­жа­вою про­по­зицій щодо вре­гу­лю­ван­ня пев­них видів аг­рар­них відно­син. Ши­ро­ко­го за­сто­су­ван­ня цей метод набув у нор­мо­творчій діяль­ності Міністер­ства аг­рар­ної політики України при ро­з­робці нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, зо­кре­ма Ре­ко­мен­дацій щодо ви­ко­ри­стан­ня майна, яке пе­ре­бу­ває у спільній част­ковій влас­ності, за­тверджених на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 9 квітня 2001 р. № 97, Реко­мендацій з уточ­нен­ня вар­тості майна, що скла­дає пайові фонди членів ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, у тому числі реорга­нізо­ва­них, та форм до­ку­ментів для ро­з­ра­хун­ку уточ­не­но­го пай­о­во­го фонду та його струк­ту­ри, за­твер­дже­них на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 21 черв­ня 2001 р. № 174 тощо. На­ре­шті, метод ло­каль­ної нор­мо­твор­чості по­кла­дається у ос­но­ву ро­з­роб­ки і прий­нят­тя внутрішніх ло­каль­них нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств.

Метод імпе­ра­тив­ної вказівки за­сто­со­вується у про­це­сах державно­го ре­гу­лю­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства. Це жорст­кий метод, який не дає змоги суб'єктам аг­рар­них пра­вовідно­син вільно оби­ра­ти мо­дель поведінки, а змушує діяти в межах, визна­че­них відповідними імпера­тивними нор­ма­тив­ни­ми при­пи­са­ми. На­при­клад, ст. З За­ко­ну України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України» визначе­но чіткий перелік об'єктів дер­жав­но­го ціно­во­го ре­гу­лю­ван­ня, щодо яких вста­нов­лю­ють­ся мінімальні або мак­си­мальні інтер­венційні ціни. На інші види сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції такий по­ря­док регулю­вання цін не роз­по­всюд­жується. Чітко ви­ра­же­ний імпе­ра­тив­ний харак­тер мають при­пи­си Указу Пре­зи­ден­та України «Про невідкладні захо­ди щодо при­ско­рен­ня ре­фор­му­ван­ня аг­рар­но­го сек­то­ра еко­номіки» від З груд­ня 1999 р. щодо ре­фор­му­ван­ня про­тя­гом груд­ня 1999 - квітня 2000 р. ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств на за­са­дах при­ватної влас­ності на землю та майно.