Розділ 25. Аграрно-договірні відносини

 

§ 1. Поняття та види аграрно-правових договорів

 

В умо­вах про­ве­ден­ня аг­рар­ної ре­фор­ми важ­ли­ве місце в діяль­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких то­ва­ро­ви­роб­ників посідають договірні від­носини, оскільки саме на підставі укла­дан­ня до­го­ворів здійснюється реалізація ви­роб­ле­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, суб'єкти агро­бізнесу всту­па­ють у відно­си­ни з банківсь­ки­ми уста­но­ва­ми щодо одер­жання кре­дитів та позик, здійс­ню­ють при­дбан­ня засобів ви­роб­ництва (мінераль­них до­брив, паль­но-​ма­стиль­них матеріалів, да­валь­ни­ць­кої си­ро­ви­ни), про­во­дять технічне об­слу­го­ву­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої техніки, об­лад­нан­ня та устат­ку­ван­ня на підприємствах аг­ро­сервісу та всту­па­ють у відно­си­ни з ор­га­на­ми дер­жав­ної влади та управління, ін­шими суб'єктами гос­по­да­рю­ван­ня. Суб'єкти агробізнесу наділені пра­воздатністю на­ла­год­жу­ва­ти підприємни­цькі зв'язки у різних сфе­рах діяль­ності на підставі аг­рар­них зобов'язань. Таким чином, успішна сіль­ськогосподарська діяльність пе­ред­ба­чає укла­дан­ня та ви­ко­нан­ня аг­рар­но-​пра­во­вих зобов'язань їх учас­ни­ка­ми.

Стат­тя 67 ГК України кон­ста­тує, що відно­си­ни сільськогосподар­ського підприємства з іншими підприємства­ми, організаціями, грома­дянами в усіх сфе­рах гос­по­дарсь­кої діяль­ності здійс­ню­ють­ся на основі до­го­ворів. Таким чином, підста­вою ви­ник­нен­ня зобов'язан­ня є договір. Саме аг­рарні до­го­во­ри є пра­во­вою фор­мою ре­гу­лю­ван­ня зовнішніх та внутрішніх підприємни­ць­ких відно­син за участю суб'єктів агробізнесу. Договірна пра­воз­датність кож­но­го суб'єкта аг­рар­ної підприємни­ць­кої діяль­ності визна­чається чин­ним за­ко­но­дав­ством У країни а також у ло­кальних актах аг­рар­но­го за­ко­но­дав­ства, зо­кре­ма в ста­ту­тах аг­рар­них підприємств та фер­мерсь­ких гос­по­дарств.

Стат­тя 14 За­ко­ну України «Про ко­лек­тивне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство» вста­нов­лює, що підприємство має право всту­па­ти в до­говірні відно­си­ни з будь-​яки­ми дер­жав­ни­ми, ко­опе­ра­тив­ни­ми, громад­ськими та при­ват­ни­ми підприємства­ми, уста­но­ва­ми і організаціями, з окре­ми­ми гро­ма­дя­на­ми, са­мостійно ви­би­ра­ти парт­нерів, у тому числі зарубіжних, для укла­ден­ня до­го­ворів.

У ст. 28 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» визна­чається, що відно­си­ни ко­опе­ра­ти­ву з іншими підприємства­ми, уста­но­ва­ми та організаціями, а також з гро­ма­дя­на­ми в усіх сфе­рах госпо­дарської діяль­ності вста­нов­лю­ють­ся на основі до­го­ворів (угод). Анало­гічно ст. 24 За­ко­ну України «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство» регламен­тує, що фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство са­мостійно визна­чає на­пря­ми своєї діяль­ності, спеціалізацію, організує ви­роб­ниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, її пе­ре­роб­ку та реалізацію, на влас­ний роз­суд та ризик підби­рає парт­нерів з еко­номічних зв'язків у всіх сфе­рах діяль­ності, у тому числі іно­зем­них; має право всту­па­ти в договірні відно­си­ни з будь-​яки­ми юри­дич­ни­ми або фізич­ни­ми осо­ба­ми, ор­га­на­ми дер­жав­ної влади та ор­га­на­ми місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня.

Про­фе­сор А. М. Статівка здійснює кла­сифікацію договірних відно­син у сільсь­ко­му гос­по­дарстві за трьо­ма ос­нов­ни­ми група­ми. До пер­шої групи на­ле­жать: до­го­во­ри про спільну діяльність з ви­роб­ництва певної про­дукції рос­лин­ництва та тва­рин­ництва; до­го­во­ри про спільну діяльність з ви­роб­ництва, до­ро­щу­ван­ня та відгодівлі мо­лод­ня­ку ху­до­би та птиці; до­го­во­ри на ви­роб­ниц­тво та пе­ре­роб­ку кормів для тваринниц­тва, інші до­го­во­ри про ви­роб­ниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. До другої групи на­ле­жать: до­го­во­ри про реалізацію сільськогосподар­ської про­дукції та товарів; до­го­во­ри про матеріаль­но-​технічне забезпе­чення; про фінан­со­ве за­без­пе­чен­ня, інші до­го­во­ри про реалізацію про­дукції та по­ста­чан­ня. До третьої групи на­ле­жать: до­го­во­ри про агрохі­мічне об­слу­го­ву­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств; до­го­во­ри про ви­ко­нан­ня меліора­тив­них робіт; до­го­во­ри про ре­монт техніки та її технічне об­слу­го­ву­ван­ня; до­го­во­ри про ви­ко­нан­ня інших підряд­них робіт; до­го­во­ри про на­дан­ня на­у­ко­вих по­слуг аг­рар­ним підприємствам; до­го­во­ри з банківсь­ки­ми уста­но­ва­ми та про на­дан­ня різно­манітних по­слуг.

До ознак аг­рар­но-​пра­во­во­го до­го­во­ру, зо­кре­ма, на­ле­жать: він є юри­дич­ною фор­мою організації ви­роб­ни­чо­го про­це­су, права й обов'яз­ки сторін у до­го­ворі визна­ча­ють­ся спе­цифікою аг­рар­но­го ви­роб­ництва, він є пра­во­вою фор­мою реалізації взаємних інте­ресів сторін з ураху­ванням юри­дич­них, при­род­но-​кліма­тич­них, еко­логічних мож­ли­во­стей. Таким чином, аг­рарні до­го­во­ри відрізня­ють­ся від інших видів догово­рів саме за спе­цифічним пред­ме­том, яким є сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка про­дукція або сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка діяльність та суб'єктами, оскільки од­нією із сторін до­го­во­ру обов'яз­ко­во ви­сту­пає аг­рар­ний товаровироб­ник.

Су­час­ний роз­ви­ток сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України немож­ли­во здійс­ню­ва­ти без за­лу­чен­ня на договірних за­са­дах пе­ре­до­вих світових тех­но­логій аг­рар­но­го ви­роб­ництва до таких сфер, як: ви­ро­щу­ван­ня та реалізація про­дукції, що містить ге­не­тич­но модифіковані організми, роз­ви­ток новітніх тех­но­логій ви­роб­ництва біопа­ли­ва, реалізація інших про­гре­сив­них тех­но­логічних про­ектів у АПК. Пра­во­вою ос­но­вою для здійс­нен­ня інно­ваційної діяль­ності є Закон України «Про пріори­тетні на­пря­ми інно­ваційної діяль­ності в Україні» від 16 січня 2003 p., норми якого визна­ча­ють пріори­тетні на­пря­ми інно­ваційної діяль­ності щодо ство­рен­ня ви­со­ко­тех­но­логічного сільсь­ко­го гос­по­дар­ства і пе­ре­роб­ної про­ми­сло­вості. Таким чином, суб'єкти агробізнесу укла­да­ють догово­ри купівлі-​про­да­жу ноу-​хау, ліцензійні до­го­во­ри, до­го­во­ри ко­мерцій­ної кон­цесії, до­го­во­ри про транс­фер тех­но­логій.