§ 6. Поняття, види і зміст аграрних правовідносин

 

У про­цесі пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня аг­рарні відно­си­ни набува­ють форми аг­рар­них пра­вовідно­син. Таким чином, аг­рарні пра­вовідно­сини - це суспільні аг­рарні відно­си­ни, вре­гу­льо­вані нор­ма­ми права.

Мож­ливі ви­пад­ки, коли ви­ни­ка­ють прин­ци­по­во нові аг­рарні відноси­ни, механізм пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня яких визна­че­но. За своїм характе­ром ці но­во­ви­никлі аг­рарні відно­си­ни не є пра­вовідно­си­на­ми. У цьому разі перед ком­пе­тент­ним дер­жав­ним ор­га­ном ви­ни­кає за­в­дан­ня щодо їх вре­гу­лю­ван­ня шля­хом прий­нят­тя відповідного нор­ма­тив­но-​пра­во­во­го акта. На­при­клад, ви­ник­нен­ня на по­чат­ку 2000-​х років у сільсько­му гос­по­дарстві відно­син до­рад­ництва при­зве­ло до по­тре­би на­дан­ня їм форми аг­рар­них пра­вовідно­син прий­нят­тям За­ко­ну України «Про сіль­ськогосподарську до­рад­чу діяльність» від 17 черв­ня 2004 р.

Існу­ють дві най­по­ши­реніші кла­сифікації аг­рар­них пра­вовідно­син:

1)                  роз­поділ за ви­да­ми аг­рар­них відно­син, які ви­сту­па­ють матеріаль­ною ос­но­вою аг­рар­них пра­вовідно­син; 2) поділ на внутрішні й зовніш­ні, які відрізня­ють­ся спря­мо­ваністю пра­во­во­го впли­ву відповідно «все­редину» та «на­зовні».

За ви­да­ми відно­син, які ле­жать у основі їх ви­ник­нен­ня, аг­рарні пра­вовідно­си­ни поділя­ють­ся на членські, зе­мельні, май­нові, тру­дові, організаційно-​управлінські та соціаль­но­го роз­вит­ку села. Вони відріз­няються між собою особ­ли­во­стя­ми, на­ве­де­ни­ми вище, та ха­рак­те­ром пра­во­вих норм, за до­по­мо­гою яких вони вре­гу­льо­ву­ють­ся.

Зовнішні аг­рарні пра­вовідно­син за­без­пе­чу­ють функціону­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ни­ка у нав­ко­лиш­ньо­му рин­ко­во­му се­редовищі. Тому одним із суб'єктів зовнішніх аг­рар­них пра­вовідно­син обов'яз­ко­во ви­сту­пає пев­ний сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ви­роб­ник, а його контр­аген­та­ми - інші фізичні особи, підприємства, організації та уста­нови. Таким чином, цілком зовнішніми можна визна­ти аг­рарні право­відно­си­ни соціаль­но­го роз­вит­ку села.

Внутрішні аг­рарні пра­вовідно­си­ни ви­ни­ка­ють все­ре­дині сільсь­когосподарських підприємств під час їх за­сну­ван­ня, здійс­нен­ня ви­роб­ни­чо-​гос­по­дарсь­кої та фінан­со­вої діяль­ності. Відповідно суб'єктами цих пра­вовідно­син ви­сту­па­ють члени (учас­ни­ки) сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, тру­до­вий ко­лек­тив або окремі працівники. Тому до сугу­бо внутрішніх на­ле­жать членські та тру­дові аг­рарні пра­вовідно­си­ни.

Інші види аг­рар­них пра­вовідно­син (зе­мельні, май­нові та організа­ційно-​управлінські) мо­жуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми за­лежно від ролі, яку вони ви­ко­ну­ють. Так, зе­мельні та май­нові аг­рарні пра­вовідно­си­ни мо­жуть бути внутрішніми, на­при­клад, при формуван­ні май­но­вої ос­но­ви гос­по­да­рю­ван­ня зас­нов­ни­ка­ми сільськогосподар­ських підприємств або при ви­ко­ри­станні зе­мель­них ділянок та майна у про­цесі сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва. Або нав­па­ки у про­цесі купівлі-​про­да­жу ви­роб­ле­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції або ін­шого майна ви­ни­ка­ють зовнішні май­нові або зе­мельні аг­рарні право­відно­си­ни. Так само при виході особи з числа членів або учас­ників сіль­ськогосподарського підприємства між нею і підприємством ви­ни­ка­ють вже зовнішні май­нові пра­вовідно­си­ни з при­во­ду по­вер­нен­ня майна, вне­се­но­го як вклад до ста­тут­но­го фонду підприємства на мо­мент його ство­рен­ня. Аг­рарні організаційно-​управлінські пра­вовідно­си­ни також мо­жуть ви­ни­ка­ти як усе­ре­дині підприємства, так і зовні, на­при­клад, якщо сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство є дер­жав­ним.