Розділ 22. Правове забезпечення сільськогосподарського дорадництва

 

§ 1. Поняття, зміст і завдання сільськогосподарської дорадчої діяльності

 

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке до­рад­ниц­тво - це порівняно новий ін­ститут аг­рар­но­го права. По­нят­тя цього різно­ви­ду до­рад­ництва по­ча­ло фор­му­ва­ти­ся на по­чат­ку 2000-​х років, а дістало своє пра­во­ве закріплен­ня у Законі України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку до­рад­чу діяльність» від 17 черв­ня 2004 р. Саме цей закон ви­о­кре­мив особ­ли­вості пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня до­рад­ництва у сільсь­ко­му гос­по­дарстві, об'єднав­ши аг­рар­но-​пра­вові норми, спря­мо­вані на вре­гу­лю­ван­ня однорідних суспільних відно­син, якими є відно­си­ни у сфері на­дан­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких до­рад­чих по­слуг. За­га­лом по­нят­тя «до­рад­ниц­тво», «до­рад­ча діяльність» має свій ан­гло­мов­ний еквіва­лент - це кон­сал­тинг.

Під сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою до­рад­чою діяльністю розуміється су­купність дій та заходів, спря­мо­ва­них на за­до­во­лен­ня по­треб осо­би­стих се­лянсь­ких та фер­мерсь­ких гос­по­дарств, гос­по­дарсь­ких то­ва­риств, ін­ших сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств усіх форм влас­ності і господа­рювання, а також сільсь­ко­го на­се­лен­ня у підви­щенні рівня знань та вдос­ко­на­ленні прак­тич­них на­ви­чок при­бут­ко­во­го ве­ден­ня гос­по­дар­ства. З на­ве­де­но­го визна­чен­ня можна ви­ве­сти озна­ки, які да­дуть змогу ви­значити сутність і зміст сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го до­рад­ництва.

На­сам­пе­ред необхідність до­рад­ництва ви­кли­кається по­тре­ба­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ви­роб­ників. Перелік фак­торів, що спричиню­ють ви­ник­нен­ня про­блем у суб'єктів аг­рар­но­го гос­по­да­рю­ван­ня, міс­тить Дер­жав­на цільова про­гра­ма сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої до­рад­чої діяль­ності на період до 2009 року, за­твер­дже­на по­ста­но­вою Кабінету Міні­стрів України від 11 липня 2007 р. № 927. До таких фак­торів на­ле­жать:

-                 недо­стат­ня ефек­тивність існу­ю­чої си­сте­ми підго­тов­ки, перепід­готовки та підви­щен­ня кваліфікації селян, керівників і спеціалістів сіль­ського гос­по­дар­ства;

-                 невідповідність от­ри­ма­них знань ви­мо­гам щодо ефек­тив­но­го ве­дення сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва та об­ме­жені мож­ли­вості щодо їх постійного онов­лен­ня;

-                 відсутність прак­тич­но­го досвіду ро­бо­ти і на­ви­чок з по­шу­ку та ви­ко­ри­стан­ня кон­ку­рент­них пе­ре­ваг на ринку сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції;

-                 недо­стат­ня ди­вер­сифікація дже­рел доходів сільсь­ких до­мо­гос­по­дарств, відсутність у ча­сти­ни сільсь­ко­го на­се­лен­ня мо­ти­вації до про­дуктивної праці і підви­щен­ня рівня свого доб­ро­бу­ту;

-                 неро­зви­нутість інфра­струк­ту­ри аг­рар­но­го ринку та при­пи­нен­ня функціону­ван­ня об'єктів соціальної сфери у сільській місце­вості;

-                 повільне впро­ва­д­жен­ня при­клад­них на­у­ко­вих ро­з­ро­бок у сіль­ськогосподарське ви­роб­ниц­тво;

-                 уск­лад­нен­ня вимог до оформ­лен­ня до­ку­ментів, необхідних для участі в цільо­вих дер­жав­них про­гра­мах щодо підт­рим­ки роз­вит­ку га­лузей сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та сільсь­кої місце­вості;

-                 відсутність опе­ра­тив­них каналів до­ступ­ної інфор­мації з пи­тань дер­жав­ної аг­рар­ної політики та підт­рим­ки га­лу­зей сільсь­ко­го господар­ства, ре­зуль­татів моніто­рин­гу внутрішньо­го і зовнішньо­го ринку сіль­ськогосподарської про­дукції, а також фінан­со­вих і матеріаль­но-​техніч­них засобів для її ви­роб­ництва.

На­ве­дені про­бле­ми зумо­в­лю­ють за­галь­ну по­тре­бу в їх вирішен­ні. Отже, дру­гою озна­кою є су­купність дій та заходів спеціально на­вчених фахівців (сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких до­рад­ників), спря­мо­ва­них на по­до­лан­ня за­зна­че­них про­блем сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких вироб­ників.

На­ре­шті, третьою озна­кою ви­сту­пає мета сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го до­рад­ництва - підви­щен­ня рівня знань та вдос­ко­на­лен­ня прак­тич­них на­ви­чок при­бут­ко­во­го ве­ден­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства. Діяльність до­радчих служб спря­мо­вується на на­дан­ня до­рад­чих по­слуг: 1) безпосе­редньо ви­роб­ни­кам сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції; 2) несільсь­ко­гос-​ по­дарсь­ким підприємцям у сільській місце­вості; 3) ор­га­нам ви­ко­нав­чої влади, ор­га­нам місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня та сільсь­ким те­ри­торіаль­ним гро­ма­дам; 4) сільській молоді шля­хом ініціюван­ня і реалізації мо­лодіжних про­грам тощо.

Таким чином, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке до­рад­ниц­тво можна визначи­ти як су­купність дій та заходів спеціально на­вче­них фахівців (сільсько­господарських до­рад­ників), спря­мо­ва­них на підви­щен­ня рівня знань та вдос­ко­на­лен­ня прак­тич­них на­ви­чок при­бут­ко­во­го ве­ден­ня господар­ства суб'єктів аг­рар­них пра­вовідно­син. Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке до­рад­ниц­тво вклю­чає на­дан­ня ком­плек­су знань організаційно-​управлінсь­ко­го, технічного, тех­но­логічного, еко­номічного та юри­дич­но­го ха­рак­те­ру то­що, необхідних для підви­щен­ня ефек­тив­ності ве­ден­ня сільськогоспо­дарського ви­роб­ництва.

Суб'єктами на­дан­ня до­рад­чих по­слуг є також сільськогосподар­ські до­радчі служ­би, тобто юри­дичні особи неза­леж­но від їх організаційно-​пра­во­вої форми та форми влас­ності, що здійс­ню­ють до­рад­чу ді­яльність, у складі кожної з яких пра­ц­ю­ють не менше трьох до­рад­ників та яка прой­ш­ла реєстрацію відповідно до за­ко­но­дав­ства і вне­се­на до Реєстру до­рад­чих служб. Отже, за­ко­ном ви­су­ну­то ви­мо­гу щодо міні­мальної кількості до­рад­ників у складі кожної до­рад­чої служ­би (не мен­ше 3-х) як обов'яз­ко­ву умову легітимації остан­ньої.

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким до­рад­ни­ком (далі - до­рад­ник) є фізична особа, яка на про­фесійній основі про­во­дить до­рад­чу діяльність, скла­ла кваліфікаційний іспит та одер­жа­ла кваліфікаційне свідоц­тво і вне­се­на до Реєстру сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких до­рад­ників та сільськогосподарсь­ких екс­пертів-​до­рад­ників (далі - Реєстр до­рад­ників). Поряд із цим у на­данні до­рад­чих по­слуг бе­руть участь ще один різно­вид суб'єктів - сільсь­ко­гос­по­дарські екс­пер­ти-​до­рад­ни­ки. Закон України «Про сіль­ськогосподарську до­рад­чу діяльність» у ст. 1 надає визна­чен­ня сіль­ськогосподарського екс­пер­та-​до­рад­ни­ка (далі - екс­перт-​до­рад­ник) як фізичної особи, яка про­во­дить до­рад­чу діяльність не на постійній основі, має до­статній фахо­вий рівень та одер­жа­ла кваліфікаційне сві­доцтво відповідно до вимог за­ко­но­дав­ства і надає до­радчі по­слу­ги на запит до­рад­чих служб та до­рад­ників. Ек­си­ер­та­ми-​до­рад­ни­ка­ми є пра­цівники за­кладів науки та освіти, інші ву­зь­ко­спеціалізовані фахівці, які вне­сені до Реєстру до­рад­ників.

Го­лов­ною відмінністю між цими двома різно­ви­да­ми сільськогоспо­дарських до­рад­ників є ха­рак­тер на­дан­ня до­рад­чих по­слуг. Якщо для до­рад­ни­ка це ос­нов­ний вид діяль­ності, тобто на­дан­ня до­рад­чих по­слуг здійснюється постійно і є його про­фесією, то екс­перт-​до­рад­ник надає по­слу­ги періодич­но у міру ви­ник­нен­ня по­тре­би у його знан­нях. Така по­тре­ба ви­ни­кає, коли ви­ма­гається ву­зь­ко­спеціалізо­ва­на кон­суль­тація у галузі, де екс­перт-​до­рад­ник є визна­ним фахівцем. На­при­клад, у разі за­сто­су­ван­ня нової сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої техніки по­тре­бується пора­да фахівця інже­нер­но­го профілю, який дуже добре знає її пе­ре­ва­ги і недоліки. При за­сто­су­ванні новітньої тех­но­логії або до­бри­ва ви­ни­кає по­тре­ба у за­лу­ченні фахівця-​аг­ро­но­ма. Як пра­ви­ло, експерти-дорадни­ки є працівни­ка­ми на­у­ко­во-​до­слідних уста­нов УААН або аг­рар­них ви­щих нав­чаль­них за­кладів.