§ 4. Правові заходи дотримання біологічної безпеки у сільськогосподарському тваринництві

 

Згідно із За­ко­ну України «Про дер­жав­ну си­сте­му біобез­пе­ки при ство­ренні, ви­про­бу­ванні, транс­пор­ту­ванні та ви­ко­ри­станні генетич­но модифіко­ва­них організмів» біологічна без­пе­ка - це стан середови­ща життєдіяль­ності лю­ди­ни, при якому відсутній нега­тив­ний вплив його чин­ників (біологічних, хімічних, фізич­них) на біологічну структу­ру і функцію людсь­кої особи в теперішньо­му і май­бутніх поколіннях, а також відсутній незво­ротній нега­тив­ний вплив на біологічні об'єкти при­род­но­го се­ре­до­ви­ща (біосфе­ру) та сільсь­ко­гос­по­дарські рос­ли­ни і тва­ри­ни. Проте це визна­чен­ня універ­сальне і стосується не тільки опе­рацій з ге­не­тич­но модифіко­ва­на­ми організмами, а і пра­во­во­го регулю­вання будь-​якої сфери людсь­кої діяль­ності. За­со­ба­ми за­без­пе­чен­ня біологічної без­пе­ки у тва­рин­ництві є, по суті, вся діяльність си­сте­ми ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, проте серед неї можна виділити особ­ли­во важ­ливі функції, такі як ка­ран­тин тва­рин, ве­те­ри­нар­но-​санітарна експер­тиза і кон­троль ви­ко­ри­стан­ня біологічних тех­но­логій.

Ка­ран­тин тва­рин - це особ­ли­вий пра­во­вий режим, який застосо­вується в інфікованій та бу­ферній зонах і в разі необхідності - у зоні спо­сте­ре­жен­ня з метою локалізації спа­ла­ху хво­ро­би тва­рин і ліквідації такої хво­ро­би згідно із за­ко­на­ми, відповідними ве­те­ри­нар­но-​санітарни­ми за­хо­да­ми та нор­ма­тив­но-​пра­во­ви­ми ак­та­ми у сфері ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни. У свою чергу, ка­ран­тин­на зона- це зона, в межах якої за­стосовується ка­ран­тин тва­рин та яка вклю­чає інфіко­ва­ну зону, буфер­ну зону, а також може вклю­ча­ти зону спо­сте­ре­жен­ня. Ка­ран­тин тва­рин за­про­ва­д­жується за рішен­ням Дер­жав­ної над­зви­чай­ної про­ти­епізоо­тич­ної комісії при Кабінеті Міністрів України, до її за­в­дань вхо­дить здій­снення опе­ра­тив­но­го кон­тро­лю, керівництва та ко­ор­ди­нації діяль­ності органів ви­ко­нав­чої влади, дер­жав­них служб, підприємств, уста­нов, ор­ганізацій та осіб щодо запобігання спа­ла­хам ма­со­вих хво­роб тва­рин і отруєнням та їх ліквідації.

Під час ка­ран­ти­ну за­сто­со­вується ряд ве­те­ри­нар­но-​санітар­них за­ходів, спря­мо­ва­них на ізоляцію во­г­нищ хво­ро­би і недо­пу­щен­ня її роз­повсюдження. Одним із най­важ­ливіших і найбільш ра­ди­каль­ним ве­те­ри­нар­но-​санітар­ним за­хо­дом є стемпінгаут (або інколи вживається термін «ви­му­ше­ний забій») - ком­плекс про­ти­епізоо­тич­них заходів, що здійс­ню­ють­ся під керівниц­твом відповідного го­лов­но­го дер­жав­но­го ін­спектора ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, вклю­ча­ю­чи забій хво­рих та інфіко­ваних тва­рин стада, а у разі необхідності - тва­рин іншого стада, які могли мати пря­мий або опо­се­ред­ко­ва­ний кон­такт з тва­ри­на­ми інфіко­ваного стада, що могло при­зве­сти до пе­ре­дачі па­то­ген­но­го аген­та. Всі тва­ри­ни, сто­сов­но яких існує підозра на за­хво­рю­ван­ня, неза­леж­но від того, вак­ци­но­вані вони чи ні, за­би­ва­ють­ся, а їхні туші зни­щу­ють­ся шля­хом спа­лю­ван­ня, за­хо­ро­нен­ня або в інший спосіб, що га­ран­тує недопу­щення по­ши­рен­ня інфекції через туші або інші про­дук­ти за­би­тих тва­рин. Необхідне також здійс­нен­ня заходів з очи­щен­ня та дезінфекції, що ре­ко­мен­до­вані відповідними міжна­род­ни­ми організаціями.

Ве­те­ри­нар­но-​санітарна екс­пер­ти­за - це ком­плекс необхідних ла­бо­ра­тор­них та спеціаль­них досліджень (віру­со­логічних, бак­теріоло­гічних, хіміко-​ток­си­ко­логічних, па­то­ло­го-​ана­томічних, гісто­логічних, па­ра­зи­то­логічних, радіологічних), які про­во­дять­ся спеціалістами дер­жавної служ­би ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни або упов­но­ва­же­ни­ми ліка­ря­ми ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, щодо без­печ­ності про­дуктів тва­рин­но­го, а на аг­ро­про­до­воль­чих рин­ках - і рос­лин­но­го по­ход­жен­ня, репродуктив­ного матеріалу, біологічних про­дуктів, ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів, суб­станцій, кор­мо­вих до­ба­вок, преміксів та кормів, вклю­ча­ю­чи аналіз ви­робничої тех­но­логії та тех­но­логічного об­лад­нан­ня щодо відповідності ве­те­ри­нар­но-​санітар­ним за­хо­дам. Ве­те­ри­нар­но-​санітарна екс­пер­ти­за є постійною функцією, яка має ха­рак­тер запобіжного кон­тро­лю.

Ще однією важ­ли­вою функцією у сфері за­без­пе­чен­ня біологічної без­пе­ки у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му тва­рин­ництві є кон­троль роз­вит­ку і за­сто­су­ван­ня біологічних тех­но­логій. Західні дослідники ствер­джу­ють, що ви­ко­ри­стан­ня біотех­но­логій у тва­рин­ництві зумо­в­лює про­грес у чо­ти­рьох сфе­рах - по­кра­щен­ня здо­ров'я тва­рин, по­кра­щен­ня тва­рин­ної про­дукції, пе­ре­ва­ги у галузі охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­редовища, про­грес у роз­вит­ку здо­ров'я лю­ди­ни. Біотех­но­логії в тварин­ництві ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся щодо всіх тва­рин - ху­до­би, риби, комах, до­машніх тва­рин та ла­бо­ра­тор­них тва­рин та зво­дять­ся в цілому до трьох видів тех­но­логій - геноміки, кло­ну­ван­ня та ге­не­тич­ної інже­нерії.

От­ри­ма­ний до­ступ до ге­но­му свійсь­ких тва­рин ро­бить мож­ли­вою іден­тифікацію індивіду­аль­них генів і протеїнів, що відповідають за ко­мерційно і еко­номічно важ­ливі функції - усе від на­ро­щу­ван­ня м'язів і жиру до стійкості до хво­роб і ре­про­дук­тив­них здат­но­стей. Навіть незначні варіації в ге­не­тич­но­му коді тва­ри­ни мо­жуть знач­но впли­ну­ти на її цінність для забою, ви­ко­ри­стан­ня або ре­про­дукції. Діагно­стичні ме­то­ди, що вклю­ча­ють за­сто­су­ван­ня біотех­но­логій підви­щу­ють ефек­тивність управління ре­сур­са­ми, підви­щу­ють здо­ров'я тва­рин та якість про­дуктів хар­чу­ван­ня. Тра­диційно рішення відносно забою або репро­дукції тва­ри­ни вирішу­ва­лись внаслідок на­оч­них спо­сте­ре­жень, але ге­нетичні ме­то­ди діагно­сти­ки знач­но по­кра­щу­ють та зде­шев­лю­ють про­цес се­лекції тва­рин.

Кло­ну­ван­ня свійсь­ких тва­рин є останнім до­сяг­нен­ням у ба­га­то­ти­ся­чолітній прак­тиці се­лекції тва­рин. Кло­ну­ван­ня не змінює генетично­го коду тва­рин та надає тва­рин­ни­ць­ким гос­по­дар­ствам мож­ливість від­творювати ге­не­тич­но іден­тич­ну копію існу­ю­чої тва­ри­ни.

Ге­не­тич­на інже­нерія є за­со­бом зміни ге­но­му тва­рин і є най­нові­шим на­пря­мом у тва­ринній біотех­но­логії. Транс­ген­на тва­ри­на містить фраг­мен­ти ге­не­тич­но­го коду інших істот, додані до її ДНК. Транс­генні тех­но­логії мо­жуть по­к­ра­щи­ти хар­чо­ву цінність тва­рин­них про­дуктів, підви­щи­ти про­дук­тивність тва­рин­ництва, що є кри­тич­ним мо­мен­том, з огля­ду на зрос­тан­ня на­ро­до­на­се­лен­ня. Ге­не­тич­но інже­нерні тех­но­логії здатні зни­зи­ти смертність тва­рин, змен­ши­ти вит­ра­ти на ве­те­ри­нарне об­слу­го­ву­ван­ня. Тех­но­логії також мо­жуть змен­ши­ти шкоду для навко­лишнього при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, так, на­при­клад, «The EnviroPig» - в бук­валь­но­му пе­ре­кладі «при­род­но-​се­ре­до­вищ­на свиня» знач­но зни­жує рівень за­бруд­нен­ня се­ре­до­ви­ща фос­фо­ром.

Інший біотех­но­логічний на­прям у тва­рин­ництві по­ля­гає у викори­станні ге­не­тич­но змінених тва­рин для ви­роб­ництва ліків, що сприйма­ються імун­ною си­сте­мою лю­ди­ни. До цього ж на­пря­му на­ле­жить виро­щування органів, при­дат­них для транс­план­тації в людсь­кий організм, про­цес, що от­ри­мав назву «ксе­но­транс­план­тація».

Також до тва­рин­них біотех­но­логій при­ми­кає ство­рен­ня біотех­но­логічних ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів, кормів та до­ба­вок, які також опосе­редковано, через вжи­ван­ня тва­рин­ної про­дукції, або через тех­но­логіч­ний збій при ви­го­тов­ленні, мо­жуть спра­ви­ти свій вплив на лю­ди­ну і нав­ко­лишнє се­ре­до­ви­ще. Біохімічне, біотехнічне і фар­ма­цев­тичне ви­робництво вклю­чені до Переліку видів діяль­ності, що ста­нов­лять під­вищену еко­логічну небез­пе­ку, за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Мі­ністрів України від 27 липня 1995 р. № 554.

Більшість із перелічених тех­но­логій ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся на свій­ських тва­ри­нах, що мінімізує ризик за­бруд­нен­ня при­род­но­го жи­во­го світу, проте не ви­клю­чає його. Крім того, вра­хо­ву­ю­чи ма­ло­вив­ченість побічних ефектів від та­ко­го роду екс­пе­ри­ментів, за­вжди мож­ли­во при­пустити, що шкідливі наслідки, непомітні сьо­годні, в май­бут­ньо­му мо­жуть на­ба­га­то пе­ре­ви­щи­ти видимі пе­ре­ва­ги від біотех­но­логічних екс­периментів, тому будь-​яке втру­чан­ня в ге­не­тичні вла­сти­вості тва­рин, бак­терій, вірусів має здійс­ню­ва­тись під пиль­ним кон­тро­лем дер­жав­них органів, зо­кре­ма, згідно із За­ко­ном України «Про дер­жав­ну си­сте­му біобез­пе­ки при ство­ренні, ви­про­бу­ванні, транс­пор­ту­ванні та викорис­танні ге­не­тич­но модифіко­ва­них організмів», цен­траль­ний орган вико­навчої влади з пи­тань аг­рар­ної політики за­без­пе­чує дер­жав­ну апро­бацію (ви­про­бо­ву­ван­ня) та дер­жав­ну реєстрацію ство­ре­них на основі ГМО порід тва­рин, мікробіологічних ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів; а також здійснює дер­жав­ний на­гляд і кон­троль за до­три­ман­ням заходів біоло­гічної і ге­не­тич­ної без­пе­ки щодо сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких рос­лин і тва­рин при ство­ренні, дослідженні та прак­тич­но­му ви­ко­ри­станні ГМО у відкри­тих си­сте­мах на підприємствах, в уста­но­вах і організаціях агро­промислового ком­плек­су неза­леж­но від їх підпо­ряд­ку­ван­ня і форми влас­ності; здійснює дер­жав­ну реєстрацію ГМО дже­рел кормів, а також реєстрацію кор­мо­вих до­ба­вок та ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів, які містять ГМО, або от­ри­ма­них з їх ви­ко­ри­стан­ням; за­твер­джує перелік кормів, у яких здійснюється кон­троль вмісту ГМО, та перелік відповідних мето­дик де­текції та іден­тифікації ГМО; здійснює моніто­ринг кормів, отри­маних із за­сто­су­ван­ням ГМО, за кри­терієм на­яв­ності в них тільки за­реєстро­ва­них ГМО дже­рел.

Відповідно до ст. 51 За­ко­ну У крани «Про тва­рин­ний світ» від 13 груд­ня 2001 p., ство­рен­ня нових штамів мікро­ор­ганізмів, біологічно ак­тив­них ре­чо­вин, ви­ве­ден­ня ге­не­тич­но змінених організмів, вироб­ництво інших про­дуктів біотех­но­логі здійснюється лише в установле­ному по­ряд­ку і за на­яв­ності по­зи­тив­них вис­новків дер­жав­ної еко­логіч­ної екс­пер­ти­зи.

Провідною фахо­вою екс­перт­ною уста­но­вою в галузі тваринниць­ких біотех­но­логій в межах ком­пе­тенції Міна­г­ро­політики України є Дер­жав­ний комітет ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, та його ор­га­ни і уста­но­ви, що мають у своєму складі відповідних фахівців та об­лад­нан­ня і покли­кані за­без­пе­чу­ва­ти біологічну без­пе­ку у тва­рин­ництві.