Розділ 21. Правове регулювання ветеринарної справи в україні

 

§ 1. Правові засади ветеринарної справи

 

В умо­вах, коли у світі лю­ту­ють масові за­хво­рю­ван­ня сільсько­господарських тва­рин: ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би на губ­ча­сту ен­це­фа­ло­патію - в Європі, курей на грип - в Азії, в Україні утри­мується сприят­лива епізоо­тич­на си­ту­ація. Пе­ре­ва­гою вітчиз­ня­ної си­сте­ми дер­жав­но­го ре­гу­лю­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства є роз­га­лу­же­на служ­ба ветеринар­ної ме­ди­ци­ни і до­сить роз­ви­ну­тий інсти­тут аг­рар­но­го права - інсти­тут пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни. В основі пра­вового ре­гу­лю­ван­ня ве­те­ри­нар­ної спра­ви ле­жать публічно-​пра­вові від­носини щодо за­без­пе­чен­ня здо­ров'я свійсь­ких тва­рин та уник­нен­ня небез­пек для лю­ди­ни, пов'яза­них з хво­ро­ба­ми тва­рин, а також приват­ноправові відно­си­ни щодо підви­щен­ня еко­номічної ефек­тив­ності сіль­ськогосподарського тва­рин­ництва шля­хом на­дан­ня якісних по­слуг щодо ліку­ван­ня тва­рин.

Ве­те­ри­нарне за­ко­но­дав­ство України - це си­сте­ма нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, що містять пра­вові норми, які ре­гу­лю­ють пра­вовідно­си­ни, що ви­ни­ка­ють у сфері ве­те­ри­нар­ної спра­ви. В Україні ство­ре­на розга­лужена си­сте­ма ве­те­ри­нар­но­го за­ко­но­дав­ства. Його ва­го­мою складо­вою є нор­ма­тив­но-​пра­вові акти, які за юри­дич­ною силою тра­диційно поділя­ють­ся на за­ко­ни і підза­конні нор­ма­тив­но-​пра­вові акти.

Цен­тральне місце у си­стемі пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня ветеринар­ної ме­ди­ци­ни посідає Закон України «Про ве­те­ри­нар­ну ме­ди­ци­ну» від 25 черв­ня 1992 р. (у ре­дакції За­ко­ну від 7 жо­втня 2008 p.). Вза­галі цей Закон знає декілька ре­дакцій: 1992 p., 1997 p., 2002 p., 2006 p., і остан­ня - 2008 р. Така динаміка онов­лен­ня засвідчує його особ­ли­ве зна­чен­ня в си­стемі дже­рел аг­рар­но­го права. Закон «Про ве­те­ри­нар­ну ме­ди­ци­ну» визна­чає остан­ню як га­лузь науки та прак­тич­них знань про хво­ро­би тва­рин, їх профілак­ти­ку, діагно­сти­ку та ліку­ван­ня, ве­те­ри­нар­но-​сані­тарну якість та без­пе­ку про­дукції тва­рин­но­го, а на рин­ках - і рос­лин­но­го по­ход­жен­ня, про збе­ре­жен­ня здо­ров'я і про­дук­тив­ності тва­рин, запобігання хво­ро­бам і за­хи­сту людей від за­хво­рю­вань, спільних для тва­рин і людей. Закон скла­дається з 17 розділів та 109 ста­тей.

Пер­ший розділ визна­чає за­гальні по­ло­жен­ня, дру­гий при­свя­че­ний дер­жав­но­му управлінню в галузі ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, третій регу­лює дер­жав­ний ве­те­ри­нар­но-​санітар­ний кон­троль та на­гляд. Також Закон містить розділи: прин­ци­пи ро­з­роб­лен­ня, за­твер­джен­ня і засто­сування ве­те­ри­нар­но-​санітар­них заходів; за­хист здо­ров'я тва­рин; регу­лювання обігу тва­рин та ре­про­дук­тив­но­го матеріалу; над­зви­чайні про­ти­епізоо­тичні комісії та ка­ран­тин тва­рин; ре­гу­лю­ван­ня ви­роб­ництва та обігу неїстівних про­дуктів тва­рин­но­го по­ход­жен­ня; на­у­ко­ве забезпе­чення ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, ста­тус дер­жав­ної фар­ма­ко­логічної комі­сії ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, ста­тус дер­жав­них та упов­но­ва­же­них лабо­раторій; ре­гу­лю­ван­ня ви­роб­ництва та обігу ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів, суб­станцій та засобів ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни; ви­мо­ги до ви­роб­ництва кор­мо­вих до­ба­вок, преміксів та кормів для тва­рин; ви­мо­ги щодо здій­снення міжна­род­ної торгівлі; фінан­с­у­ван­ня, матеріаль­но-​технічне за­безпечення; ве­те­ри­нар­на прак­ти­ка, підго­тов­ка та ста­тус спеціалістів ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, інфор­маційне за­без­пе­чен­ня дер­жав­ної служ­би ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни; відповідальність осіб за пра­во­по­ру­шен­ня в галузі ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни; міжна­родне співробітниц­тво та прикін­цеві по­ло­жен­ня.

Іншими нор­ма­тив­но-​пра­во­ви­ми ак­та­ми в си­стемі ве­те­ри­нар­но­го за­ко­но­дав­ства є: за­ко­ни України «Про ліцен­зу­ван­ня пев­них видів гос­подарської діяль­ності», «Про за­хист тва­рин від жор­сто­ко­го поводжен­ня», «Про тва­рин­ний світ», «Про племінну спра­ву у тва­рин­ництві», «Про бджіль­ниц­тво», «Про без­печність та якість хар­чо­вих про­дуктів», «Про мо­ло­ко та мо­лочні про­дук­ти», «Про охо­ро­ну праці» (щодо охоро­ни праці існує ряд пра­вил, за­твер­дже­них на­ка­за­ми Держ­на­гля­до­хо­рон­праці України: Пра­ви­ла охо­ро­ни праці у тва­рин­ництві: ве­ли­ка ро­га­та ху­до­ба; Пра­ви­ла охо­ро­ни праці у тва­рин­ництві: сви­нар­ство; Інструкція з охо­ро­ни праці під час ве­те­ри­нар­них робіт та штуч­но­го осіменіння тва­рин; Пра­ви­ла охо­ро­ни праці в ла­бо­ра­торіях ве­те­ри­нар­ної медици­ни) та ін.

Важ­ли­ве місце в си­стемі нор­ма­тив­них актів посідає По­ло­жен­ня про Дер­жав­ний комітет ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, за­твер­джене постано­вою Кабінету Міністрів України від 30 серп­ня 2007 р. № 1075. Ним ви­значається пра­во­вий ста­тус спеціально упов­но­ва­же­но­го ор­га­ну в сфері ве­те­ри­нарії - Держ­ком­вет­ме­ди­ци­ни. Існує також цілий ряд підза­кон­них актів (інструкцій, на­ста­нов, по­ло­жень, пра­вил, вказівок, рекоменда­цій) у сфері ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни. Вве­зен­ня в Україну тва­рин­ної про­дукції з де­я­ких країн за­бо­ро­не­но. Відповідно до Указу Пре­зи­ден­та України «Про невідкладні за­хо­ди щодо за­без­пе­чен­ня стабільної епізо­отичної си­ту­ації в Україні» від 22 бе­рез­ня 2002 р. № 192/2001 в нашій країні знач­но по­си­ле­но режим ве­те­ри­нар­но­го на­гля­ду та кон­тро­лю. Зо­кре­ма впро­ва­д­же­но режим по­всюд­ної іден­тифікації ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би згідно з на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України «Про за­про­ва­д­жен­ня іден­тифікації і реєстрації ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би» від 17 ве­рес­ня 2003 р. № 342.

Слід за­зна­чи­ти також по­ло­жен­ня про пас­порт ве­ли­кої ро­га­тої ху­доби; по­ло­жен­ня про ве­те­ри­нар­ну карт­ку до пас­пор­та ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би; по­ло­жен­ня про реєстр тва­рин; по­ло­жен­ня про за­мо­в­лен­ня, збе­рігання, облік бирок, бланків пас­портів та ве­те­ри­нар­них кар­ток до пас­портів ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би. Також до ве­те­ри­нар­но­го за­ко­но­дав­ства на­ле­жить низка по­ло­жень: про го­ловні управління ве­те­ри­нар­ної меди­цини в Ав­то­номній Рес­публіці Крим, об­ла­стях, містах Києві та Сева­стополі; про об­ласні дер­жавні лікарні вет­ме­ди­ци­ни; про регіональ­ну дер­жав­ну ла­бо­ра­торію ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни; про управління вет­медицини в рай­о­нах; про управління вет­ме­ди­ци­ни в містах об­лас­но­го зна­чен­ня; про рай­онні дер­жавні лікарні вет­ме­ди­ци­ни; про міські дер­жавні лікарні вет­ме­ди­ци­ни; про міжрай­он­ну дер­жав­ну ла­бо­ра­торію ве­теринарної ме­ди­ци­ни; про міську дер­жав­ну ла­бо­ра­торію ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни; про ла­бо­ра­торію вет­са­некс­пер­ти­зи на ринку; про держ­ла­бо­ра­торію вет­ме­ди­ци­ни, розта­шо­ва­ну за місце­з­на­ход­жен­ням суб'єкта гос­подарювання; про підрозділи ве­те­ри­нар­ної міліції з про­ве­ден­ня каран­тинних ве­те­ри­нар­них заходів тощо.

До дже­рел ве­те­ри­нар­но­го за­ко­но­дав­ства також на­ле­жить низка ін­струкцій: про за­хо­ди з профілак­ти­ки та бо­роть­би з сибіркою тва­рин; про за­хо­ди з профілак­ти­ки та бо­роть­би з емфізе­ма­тоз­ним карбунку­лом; про за­хо­ди щодо бо­роть­би зі ска­зом тва­рин; щодо профілак­ти­ки та ліквідації за­хво­рю­ван­ня тва­рин на ящур; про за­хо­ди профілак­ти­ки та оздо­ров­лен­ня тва­рин­ництва від ту­бер­ку­льо­зу та ба­га­то інших.

Нор­ма­тив­но-​пра­во­ву базу здійс­нен­ня ве­те­ри­нар­ної спра­ви також скла­да­ють чис­ленні пра­ви­ла: пра­ви­ла та ви­мо­ги для боєнь, забійно-са­нітар­них пунктів гос­по­дарств та подвірного забою тва­рин; пе­ред­забійного ве­те­ри­нар­но­го огля­ду тва­рин і ве­те­ри­нар­но-​санітарної експерти­зи м'яса та м'ясних про­дуктів; для птахівни­ць­ких гос­по­дарств і ви­мо­ги до їх про­ек­ту­ван­ня; для суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня з пе­ре­роб­ки птиці та ви­роб­ництва яй­це­про­дуктів; ве­те­ри­нар­но-​санітарної екс­пер­ти­зи яєць свійської птиці; видачі ве­те­ри­нар­них до­ку­ментів на ван­тажі, що підля­гають обов'яз­ко­во­му ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­му кон­тро­лю та на­гля­ду, тощо.